Як посилити моніторинг у місцях несвободи і зробити його більш системним? Які зміни можливі завдяки пілотним ініціативам громадськості та держави? Цим питанням були присвячені два пілотні проєкти, результати яких громадська організація «Україна без тортур» представила на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
За словами Віталія Нікуліна, представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи, систематичний моніторинг Київського слідчого ізолятора дав неочікувано сильний результат. Змінився мікроклімат установи — люди почали відкрито говорити про проблеми, зросла кількість звернень до Уповноваженого, що свідчить про зростання довіри.
Одним із практичних результатів стало виправлення серйозного порушення в медичній частині установи: обов’язки молодшого медперсоналу, які раніше виконували ув’язнені, передали профільним фахівцям. Це стало можливим завдяки реакції Центру охорони здоров’я ДКВС на рекомендації моніторів.
Також значно збільшилася кількість листів до Уповноваженого — ознака того, що люди повірили в ефективність механізму захисту.
Другий проєкт стосувався створення та масштабування регіональних груп НПМ. За словами Вероніки Черкез, керівниці проєктів ГО «Україна без тортур», перша апробація відбулась ще у 2020 році у трьох областях. У 2024-му ініціатива охопила вже 19 регіонів, і протягом лише трьох місяців було здійснено 76 повторних моніторингових візитів.
Модель передбачала, що досвідчені громадські монітори можуть здійснювати візити без обов’язкової присутності представників офісу Омбудсмана — для перевірки виконання попередніх рекомендацій. Це дозволило не тільки фіксувати проблеми, а й оцінити динаміку змін.
Як зазначив Костянтин Ключарьов, голова правління ГО «Україна без тортур», такий підхід відповідає міжнародним стандартам Ради Європи та ООН: «Український НПМ довів, що здатен бути не лише інструментом виявлення порушень, а й дієвим аналітичним і стратегічним механізмом».
Результати пілотів свідчать про ефективність обраної моделі, однак її впровадження на постійній основі стикається з рядом системних бар’єрів.
Ірина Яковець, експертка ГО «Україна без тортур», вважає, що проєкт потребує не стільки фінансів, скільки людських ресурсів: брак підготовлених кадрів у регіонах є критичним викликом.
«Приклад Кіровоградської області показав, що в умовах кадрової нестачі візити можуть не відбутися зовсім. Другою проблемою стало перевантаження центрального офісу НПМ — 76 звітів із фото, додатками та актами реагування за короткий період виявились непосильним навантаженням для невеликої команди. Третій виклик — відсутність фінансування з боку держави. Усі візити були здійснені за кошти міжнародних донорів — Програми розвитку ООН та Міжнародного фонду «Відродження». Держава досі не має механізму підтримки такої діяльності: відсутнє бюджетне фінансування, не затверджено тарифікацію моніторингової роботи, не передбачено офіційне місце для регіональних груп у структурі НПМ», – відмітила Ірина Яковець.
Головний висновок, на якому зупинись експерти, полягає в тому, що в цілому модель працює. Вона забезпечує сталу присутність моніторів на місцях, підвищує відповідальність адміністрацій установ, зменшує кількість порушень прав людини.
Учасники брифінгу звернули увагу на необхідність політичної волі та системного підходу. Щоб пілот став нормою, необхідна координація зусиль Офісу Омбудсмана, Міністерства юстиції, Верховної Ради та громадських організацій. Крім того, слід запровадити фінансові інструменти підтримки моніторингової діяльності, а також закріпити нормативно-правову базу для участі громадських моніторів на рівні державної політики.
«Навіть після завершення проєкту ми не знімемо фокус з проблем слідчих ізоляторів. Це місця найгостріших порушень прав людини в Україні», — наголосила Ірина Яковець.
Вона закликала активних громадян слідкувати за оголошеннями та долучатися до майбутніх наборів у групи НПМ.
