Київ, 10 лютого 2016 року – В Україні немає чіткої стратегії щодо майбутнього тимчасово окупованих територій. І перi ніж відповісти на запитання, що робити з Донбасом, слід визначитися, яким шляхом йтиме Україна. Таку думку висловили громадські діячі та експерти під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. Михайло Винницький, викладач Києво-Могилянської академії та бізнес-школи НаУКМА, вважає, що тут головне питання не лише територій, а й людей. Зокрема, й тих, які живуть на окупованих територіях і не сприймають Україну. На Донбасі велика кількість мешканців не сприймає унітарної України і не бачить свого майбутнього в межах цієї держави. Тут Михайло Винницький провів паралель з «квебецьким сепаратизмом», коли Квебек хотів відділитися від Канади. Проте, там, на відміну від Донбасу, не було третьої, зовнішньої сторони конфлікту. За словами викладача, міжнародні переговори зводяться до того, що Донбас має бути українським. Але, в першу чергу, люди на Донбасі мають погодитися, що вони хочуть бути частиною України. До того ж, бажання «почути Донбас», це форма, в якій люди намагаються вибороти для себе якісь особливі права. «І досвід Канади показує, що сепаратистський рух закінчився після того, як решта Канади сказала «ви хочете бути незалежними, от і будьте». В результаті, шантаж сепаратистів достатньо швидко втратив свою політичну доцільність», – зауважив Михайло Винницький. А нам варто, як мінімум, подумати над тим чи хочемо ми, щоб Донбас повернувся. І якщо хочемо, то слід вирішити на яких умовах, і чи будемо ми «толерувати якісь вибрики і шантаж, які ми чули ще до збройного конфлікту», вважає викладач Києво-Могилянської академії . «Наша стратегія має ґрунтуватися на тому, що має бути певний період примирення, це важливо. А після цього – рішення з обох сторін, що ми суб’єкти, які сходяться разом на рівноправних умовах. І якщо не вдається домовитися на рівноправних умовах, то краще й не домовлятися», – переконаний Михайло Винницький.
Протоієрей Георгій Коваленко, православний священик, вважає, що вирішення конфлікту на Донбасі має ґрунтуватися на таких основних принципах як правда, справедливість, примирення і діалог. Долю Донбасу, на його думку, має вирішувати весь український народ. При цьому, варто чути думку переселенців, котрі переїхали на вільні території . «А не тільки тих, хто сьогодні за підтримки російської пропагандистської машини нібито говорить від імені сьогоднішнього Донбасу. Без примирення діалог майже неможливий. Це лише розмови про припинення вогню и про обмін полоненими», – вважає священик. Він відзначив, що нині важливо знайти такого гравця, який зміг би примирити сторони. «На жаль, сьогодні ми бачимо на території частини Донецької і Луганської областей проблеми із свободою совісті, із міжконфесійною ворожнечею, і найболючіше, що церква не може виступати в ролі посередника або миротворця», – висловився Георгій Коваленко.
Андрій Длігач, генеральний директор групи компаній Advanter Group, вважає, що фактор конфлікту на Донбасі використаний не для того, щоб розвивати Україну, а щоб пояснити неможливість системних змін в країні. «Навпаки, відбувається використання східного фактору як пояснення того, що в країні неможливо проводити реформи і реальну модернізацію країни», – заявив він. Тобто жодні Мінські домовленості не врятують Україну у випадку, коли буде збережена корупційно-олігархічна система влади. Війна закінчиться лише тоді, коли в Україні системно будуть проведені реформи. Експерт констатує, що стратегія вирішення питання Донбасу та Криму відсутня. «Ми зможемо запропонувати Криму і сходу стратегію повернення до України, коли Україна запропонує таке суспільство і економіку, такі відносини всередині країни, які будуть більш привабливі, аніж ті, що пропонуються «русскім міром», – переконаний Андрій Длігач.
Перш ніж відповідати на питання «що робити з Донбасом?» слід відповісти на запитання «Що нам робити з Україною?», вважає викладач, громадський діяч та підприємець Валерій Пекар. Він навів приклад Німеччини, там її об’єднання стало можливим, коли Західна Німеччина стала сильною і потужною. «Там, де є більш приваблива модель, там люди хочуть жити […] Тому перш за все, нам треба зробити Україну заможною, сильною політично, військово й економічно. Друге – запропонувати Донбасу до нас приєднатися. І третє – можливо, там доведеться розмежовуватися. Можливо, значній частині людей звідти треба буде після того виїхати», – поділився своїм рецептом громадський діяч. При цьому він нагадав, що у випадку Німеччини, спрацьовує “принцип важелю”. «Скільки часу треба для того, щоб від’єднатися, стільки часу потім потрібно для того, щоб об’єднатися. Тобто, умовно, 70 років ми жили під Радянським Союзом, тепер нам потрібно буде 70 років з того вибиратися, можливо, менше, якщо ми того дуже хочемо», – припустив Валерій Пекар.
Україна знаходиться у форваторі ідей і пропозицій, які висуває не Україна, а Росія і західні колеги, зазначив Олександр Ткаченко, генеральний директор 1+1 медіа. «Фактично, історія, пов’язана із виконанням Мінського протоколу, це історія, у якій існує одна дата, дата прийняття змін до Конституції, які змушені прийматися без врахування не тільки громадського обговорення, а й без врахування інтересів більшості населення України», – вважає він. За словами Олександра Ткаченка, без широкого суспільного обговорення вирішити подальшу долю Донбасу неможливо. При цьому, він зауважив, що слід шукати стратегію вирішення конфлікту. І при цьому враховувати, що знайти спільну мову з людьми, які сповідують інші цінності, буде досить складно.
Йосип Зисельс, виконавчий віце-президент Конгресу Національних Громад України, припустив, що нинішній військовий конфлікт буде тривалим. І нам треба навчитися жити з цим. «Ми маємо справу з двома цивілізаційними утвореннями, які не зводяться навіть до єдиного спільного знаменника. Це просто різні системи цінностей», – заявив він. При цьому можна жити в мирі, якщо не нав’язувати одне одному цінності, проте коли вже проявилася сила, далі так жити не виходить, констатував він. «Донецька і Луганська область – це не сепаратисти, бо це поверхово. Це не чиста картина як у Канаді, а змішана, і основним чинником є присутність Росії. Я не вважаю навіть їх сепаратистами, тих, хто активно виступає на Донбасі проти України, я вважаю їх колабораціоністами», – заявив віце-президент Конгресу Національних Громад України. При цьому Йосип Зисельс не бачить можливості об’єднання у найближчі десятиліття, проте не може бути й приєднання Донбасу до Росії. «Найбільш ймовірний розвиток – те, що притаманне українцям, це невизначеність», – вважає він. І так може тривати десятиліттями, поки не виростуть нові покоління, які звикнуть так, як, приміром, у Придністров’ї чи Абхазії. Тому, є відчуття, що з кожним роком Донбас і Крим віддаляються, зізнався Йосип Зисельс. Крім того, він не вважає, що нинішній конфлікт є замороженим. «У нас іде війна, і керівництво цієї війни знаходиться в Росії. І вона триватиме доти, поки це буде потрібно Росії, щоб відволікати сили України, повністю їх виснажити. Задача Росії – не дати рухатися нам на Захід», – зазначив експерт.
Заслужений економіст України Олександр Пасхавер пропонує створення чогось на кшталт незалежних анклавів з частини Криму та частини Донецької та Луганської областей, за умови забезпечення безпеки України нашими військами на кордонах з ними. «Ця пропозиція дала би колосальний поштовх у переговорах з міжнародними партнерами і Росією», – каже він. Тобто, економіст пропонує продумати легітимні шляхи такого відділення регіонів, щоб вони, тутешні мешканці, не могли впливати на розвиток країни, зокрема, й через голосування у цих регіонах. «Якщо ми включимо їх у склад України, ми отримаємо опозицію до всього, що робиться Україною стосовно консолідації, так і стосовно ліберальних реформ. Це різко ускладнить, а, може, й паралізує процес модернізації України», – вважає Олександр Пасхавер.
Думку самих мешканців окупованих територій Донбасу озвучив Саїд Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма». По-перше, за словами, Саїда Ісмагілова Україна не має погоджуватися на будь-які обміни своїх територій. «Ми не можемо собі дозволити розкіш розкидатися територіями. Якщо відмовимося від окупованої частини Донбасу, то Крим втрачаємо остаточно і створюємо у свідомості людей прецедент небезпечної властивості – тоді сепаратисти в будь-якому регіоні […], розумітимуть, що від України рано чи пізно за певних обставин можна відірвати будь-який шматок території», – наголосив муфтій Духовного управління мусульман України, – Тоді Україна може захлинеться від параду сепаратизму». При цьому, він погодився, що на сході України багато людей «закапсуловані» як у блокаді, і це було й раніше. Їм не особливо важливо, хто при владі, тому Україні потрібно створити такі умови, щоб тутешнім мешканцям захотілося жити в цій державі. «Основний контингент треба нагодувати, заспокоїти, дати роботу», – зауважив Саїд Ісмагілов. А також порадив боротися з корупцією та притягати до відповідальності винних у розпалюванні конфлікту та різних злочинах. Бо «поки тут у Києві можна все «порішати за гроші», такі люди почуватимуть там себе вільно.
Експерти дійшли висновку, що без великого суспільного діалогу триватимуть підкилимні ігри і таємна дипломатія. З такою політикою Україна жити не зможе. Політика має бути чесною і відкритою для людей, а вони, у свою чергу, мусять знати якою вона буде та мати право висловитися самим. «Це та зміна, яку приніс в наше життя Майдан», – підсумував Валерій Пекар.
