Які питання зовнішньої політики мають бути пріоритетом для Верховної Ради ІХ скликання? Про що важливо не забути за темами, які постійно у фокусі уваги? Чого очікує експертне середовище, і що декларують майбутні депутати? Зібрали для вас основні тези з обговорення.
Ганна Гопко, голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах:
– В умовах геополітичної турбулентності важливо, щоб жодні питання, які стосуються України, без нас не обговорювалися, і щоб у питаннях які стосуються російської агресії наші органи влади діяли за кордоном «одним голосом». Ми маємо надати чіткий сигнал нашим міжнародним партнерам, що є червоні лінії, які ми не будемо перетинати. Найважливіші майбутні візити – до Вашингтона і Берліна.
– Потрібно продовжити імплементацію норм, які наближають Україну до ЄС і НАТО. Серед пріоритетних завдань – реформа Служби безпеки України, створення парламентського комітету з нагляду за спецслужбами, забезпечення прозорості закупівель для сектору безпеки. Найближчим часом ці питання найбільше цікавитимуть міжнародних партерів.
– У 2020 році у Києві вперше відбудеться парламентська асамблея НАТО, і до неї треба вже готуватися: ухвалити пакет необхідних законів, і враховувати, що вікно можливостей не буде тривалим – це будуть не рік-два, а перші місяці.
– Потрібно і далі відстоювати інтереси України в питаннях, що стосуються історії та національної ідентичності – щодо української мови, визнання Голодомору геноцидом тощо.
Павло Подобєд, співробітник Українського інституту національної пам’яті, експерт з тематики народів Ідель-Уралу
– Потрібно досліджувати, що відбувається всередині Росії – і мати план дій для різних сценаріїв:
«Ключовим пріоритетом нашої роботи є підтримка інституцій урядових і поза урядових, які будуть займатися серйозним вивченням Російської Федерації, а саме – вивченням відносин між федеральним центром і суб’єктами федерації, відцентрових рухів, розуміння природи проблем, які існують всередині РФ, і як Україні себе позиціонувати у тих чи інших питаннях… Ми повинні використовувати всі доступні для нас інструменти і знайти слабкі точки РФ, при натиску на які ми будемо одержувати максимальний результат. Відцентрові рухи всередині РФ і дотримання прав людини – одні з них».
– Потрібно лобіювати внесення до «списку Магнітського» інституцій і осіб, які причетні до системного порушення прав людини, зокрема і прав корінних народів на території, яку контролює Російська Федерація.
Тіна Пересунько, авторка та кураторка проекту «100 років культурної дипломатії України», наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського:
«Інструменти культурної дипломатії допомагають укріплювати суб’єктність України. Найважливіше не скасувати ефективну інституцій, які займаються цими питаннями, зокрема Українського інституту та Українського культурного фонду.
Я маю певні застереження щодо того, щоб об’єднувати Міністерство культури з іншими – тому що це є політичний бренд. Крім того, це може відобразитися на програмах фінансування Українського культурного фонду, завдяки якому важливі проекти можуть отримувати фінансування».
Борис Бабін, головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України:
– Щодо окупованих територій, крім санкційного режиму, наші дві основні зовнішні задачі – зберегти максимальне невизнання анексії Криму, і максимальне визнання факту окупації росіянами Донбасу;
– Потрібна більша координація між роботою Комітету та інших державних органів, які відповідають за зовнішню політику;
– Потрібно переглянути старі договори з Росією та вести діалог з міжнародними партнерами щодо підтримання санкцій проти РФ;
– Слід звернути більшу увагу на міжнародні угоди, учасником яких є або мала б стати Україна.
Лариса Волошина, журналістка:
– Потрібно протидіяти поширенню в інформаційному просторі маніпулятивних тез, які готують громадську думку до реалізації сценаріїв, вигідних Росії.
«Росія намагається імітувати миротворчу діяльність і фактично змусити Україну погодитися визнати окуповані території Донбасу де окупованими, умовно українськими у якості автономії чи іншої конструкції, який задовольнятиме агресора. І цього не можна допустити».
– Потрібно приймати законодавство, яке підкріплюватиме вже задекларовані принципи – у багатьох питаннях.
«Є постанови Верховної Ради, які винають Росію агресором, визнають Меджліс кримськотатарського народу і Курултай представницькими органами кримськотатарського народу, там же кримськотатарський народ визнається корінним. Але необхідно рухатися далі, тому що є проблема із законодавчим наповненням цих документів».
Сергій Касянчук, директор Представництва Світового конгресу українців в Україні:
«Напрямки у яких ми хочемо і далі працювати з Верховною Радою – підтримка євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень, де ми впливаємо на свої уряди і суспільство наших країн, щоби поглибити цей розвиток; посилення міжнародної коаліції на захист територіальної цілісності і зупинку російської агресії, боротьба проти «Північного потоку-2», допомога Збройним силам, звільнення політв’язнів.
Ще одне, про що ми вже домовляємося з представниками нового комітету – суттєве вдосконалення законодавства про українців за кордоном, зовнішню трудову міграцію, закон про вибори і громадянство, збереження само ідентифікації українців у всьому світі. Тут законодавчу базу треба суттєво оновити, і ми чули, що є політичне бажання це робити».
Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії України імені Г. Удовенка:
До кінця року експертне середовище планує запропонувати стратегію зовнішньої політики для України та обговорювати її з новими народними депутатами.
«Якщо конкретні плани, бачення України, що робити, будуть сформульовані – буде легше рухатися вперед. І тепер вже немає на кого перекладати відповідальність – уся повнота влади в одних руках».
Марина Бардіна, кандидатка у народні депутати України («Слуга народу»)
– Зовнішньополітичний вектор, визначений країною у попередні роки, на євроінтеграцію і співпрацю в євроатлантичному напрямку, буде дотримуватися.
– Однією з пріоритетних задач лишається пошук шляхів досягнення миру на території України, без поступок суверенітетом і територіями.
– Буде продовжено роботу над розвитком відносин зі США, Канадою, країнами «Великої сімки», сусідніми державами, які вже є членами ЄС та НАТО. У своїй міжнародній діяльності ми будемо керуватися принципами поваги до демократії, права, прав людини. Водночас, ми зацікавлені в реалізації прагматичних інтересів – торговельно-економічних відносинах України зі світом. Ми також сприятимемо встановленню близьких відносин з Молдовою і Грузією, які є нашими партнерами у низці питань.
– Ми готові до багатопартійного підходу у зовнішньополітичному курсі і відкриті до співпраці з політичними силами, які мають схожі до наших цінності у зовнішньополітичній діяльності.
Відеозапис цієї розмови Ви можете переглянути тут.
Фото із заходу >>>