Андрій Магера – заслужений юрист України. З червня 2007 до 20 вересня 2018 року він працював на посаді заступника голови ЦВК України, а 24 листопада 2004 року зіграв одну з ключових ролей в новітній історії України, коли будучи членом Центральної виборчої комісії, не підписав протокол з офіційними результатами виборів Президента України, за яким переможцем був визнаний провладний кандидат на посаду президента Віктор Янукович, як такий, що «не відповідає волевиявленню українського народу».
З тих пір Андрій Магера набув авторитету одного з найфаховіших експертів в сфері конституційного права, і тому саме його в спеціальний проєкт «Геополітичні діалоги з Валерієм Чалим» запросив Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий.
Теми розмови об’єднали висловом «Складні питання», адже події останнього часу зв’язали у непростий вузол геополітику та основні засади української державності.
Прямі переговори
Валерій Чалий почав з правової можливості зустрічі президентів України і Росії. Є указ, підписаний як рішення РНБУ президентом України Володимиром Зеленським, який забороняє проводити такі зустрічі, втім президент України публічно сказав, що йому не забороняється? То чи дійсно є такі обмеження у президента, чи їх немає, і як виходити з цієї ситуації?
Для Андрія Магери позиція цілком очевидна. За статтею 102 Конституції України президент є главою держави і виступає від її імені. Він представляє Україну відносно з іншими державами. Це функції президента України. Функції – це головні принципи, головні засади статусу певної посадової особи. Вони знаходять свій вияв через повноваження голови держави президента України. Повноваження виписані в статті 106 Конституції.
Пункти 4 і 5 статті 106 стосуються як повноважень президента призначати послів, чи представників України в іноземних державах або міжнародних організаціях, так і повноваження президента вести переговори і укладати міжнародні договори.
«Я не можу собі уявити будь-якого правового акту, який би зміг зупинити дію положень Конституції і обмежити повноваження президента. Цього не може зробити не тільки указ президента, цього не може зробити навіть закон України. Бо закон має відповідати Конституції України. Як на мене, цей указ треба все ж таки скасувати. Це була б ідеальна ситуація», – відповів юрист.
Територіальні питання
На переконання голови правління УКМЦ, не може бути обмін українськими територіями. А чи може бути питання про територіальні поступки? Які правильно вживати інструментарії і мову в такому випадку? Про що може йтися у випадку України відповідно Конституції?
«Якщо ми візьмемо положення статей основного закону 2, 73, 157, думаю, неважко зробити висновок про те, що йдеться про зміни території України, але лише в бік збільшення території України. Не в бік зменшення, бо це буде порушення територіальної цілісності. Звісно, мова не йде про випадки, коли йдеться про анексію чужих територій, так як це робить Росія. Йдеться про випадки приєднання до території України територій інших держав, чи частин територій інших держав, але відповідно до принципів і норм міжнародного права», – пояснив Андрій Магера.
Валерій Чалий запитав, а чи реально змінити всі ці статті на територіальних питаннях?
Поміняти все, що хочуть по територіальних питаннях, поки діє воєнний стан, не зможуть, зазначив гість. Після дії воєнного стану може бути запущена конституційна процедура, але там, де потрібно виходити на референдум, там недостатньо 150 підписів депутатів на законопроект. Там треба 300, не менше, ніж 300.
«Якщо ми говоримо про те, щоб, наприклад, виключити перелік областей з Конституції, гіпотетично це можливо, це не буде суперечити статті 157 щодо порушення територіальної цілісності. Чому? Тому що держава може змінити свій територіальний поділ в інший спосіб – від областей, наприклад, до повітів перейти. Але тут же питання в тому, що Крим згадується не тільки в 133 статті Конституції, і не тільки загалом в 9 розділі Конституції. Він має окремий розділ 10, він має ще багато інших розділів, він всюди згадується. Тому це не так просто», – наголосив Андрій Магера.
Про мову
В українській Конституції записано про особливий статус російської мови. Що означає цей запис?
Як тільки Україна проголосила незалежність, на її території перестали діяти союзні закони. В Конституції України 1978 року, яка діяла п’ять років після проголошення незалежності України в 1991 році, єдиною державною мовою завжди була тільки українська мова. Російська мова з 1991 по 1992 рік мала статус в статті 73, це було тоді записано як мова міжнаціонального спілкування Союзу РСР на території України. І за тою ж Конституцією закони мали публікуватися обов’язково двома мовами, українською і російською.
З 1996 року, як ухвалена чинна Конституція, російська мова згадується лише раз, в десятій статті, в частині третій. Згадується через кому, з іншими мовами національних меншин. І абсолютно однакове правове навантаження. В якій сфері? В сфері вільного розвитку, по-перше. По-друге, використання і, по-третє, захисту. Тобто це означає, що таке вільний розвиток? Розвиток – це не означає функціонування в сферах суспільного життя. Розвиток – це ми з вами хочемо, говоримо російською мовою. Якщо ми гарні давні друзі, приятелі і так далі, ми можемо хоч на есперанто розмовляти. Нам ніхто не повинен забороняти це робити. Але якщо я піду в аптеку, якщо я піду в магазин, якщо я піду в транспорт і так далі, я повинен знати державну мову. І Конституційний суд України у 2018 році ухвалив дуже важливе рішення, якому сказав, що державна мова в Україні дорівнює офіційна мова. Це слова-синоніми.
«Виходячи з рішення Конституційного суду 2018 року, ніяка офіційна мова в Україні бути не може. Чому? Тому що це посягання на державну мову, а посягання на державну мову – це посягання на засади конституційного ладу. Це теж, до речі, є в рішенні Конституційного суду. І російська мова не може мати гіршого статусу, не може мати кращого статусу, ніж мови інших національних меншин України. Якщо Росія вимагає для неї особливого статусу, це означає, що ми для національних меншин робимо різні сорти. А це буде грубе порушення Конституції України, статті 24, це буде грубе порушення міжнародних пактів про громадянські політичні права, загальних декларацій прав людини і конвенції 50-го року Європейської конвенції, де заборонена дискримінація людей за будь-якими ознаками. Росія, фактично, нас під це хоче підвести. І тому, я думаю, що аргументи в нас є тут дуже хороші і сильні», – зробив висновок гість.
Тема нейтралітету
Валерій Чалий поцікавився думкою експерта з приводу того, чи можна сьогодні швидко закріпити нейтралітет у нашому законодавстві?
«Ні, це не можна було би швидко зробити. Тому що в повноваженнях президента уряду Верховної Ради є питання реалізації стратегічного курсу на набуття членства, зокрема в НАТО. І навіть у функціях президента, це записано в статисті другій, навіть не тільки в повноваженнях, а й у функціях, тобто це основні завдання президента. Він має виконувати те, що записано в Конституції», – відповів юрист.
Як це можна реалізувати? Тільки після закінчення воєнного стану.
«Гіпотетично, якщо би хтось навіть хотів це реалізувати після закінчення воєнного стану, шлях доволі складний – законопроект у Верховну Раду, потім Конституційний суд для отримання висновку, дві сесії, остання сесія, 300 голосів. Чи це реально? Я думаю, що це нереально», – додав Андрій Магера.
На завершення Валерій Чалий торкнувся значення Конституції України як соціального договору із суспільством і спроможності його активної частини захистити свої права.
«Можливо, ми навіть недооцінюємо рівень підготовки нашого суспільства. Майдан мовний в свій час, і те, що студенти зараз швидко вийшли, показало, що люди добре розбираються в таких деталях, і дуже уважно слідкують за всіма процесами, які відбуваються. І якщо хтось, навіть з наших партнерів, думає, що достатньо буде домовленості просто загальної десь в овальному кабінеті, чи там в Будапешті, вони дуже помиляються. Що таке конституція? Це ж суспільний договір. Це договір з ким? З народом. Тому Україна демонструвала, що якщо буде порушений такий договір, то ні Трамп, ні Байден, ні європейські партнери, при всій повазі, свою точку зору не нав’яжуть», – підкреслив дипломат.
