Київ, 29 червня 2016 року – Суспільство має підсилити тиск на владу у регіонах і вимагати від неї запровадження виключно конкурсного добору кандидатів на посади очільників навчальних закладів. А місцева влада має проявити політичну волю й дослухатися до голосу суспільства. Такої спільної думки дійшли учасники дискусії «Директор за конкурсом: агент змін чи фальстарт реформи?», яка відбулась в Українському-кризовому медіа-центрі.
Олена Фіданян, директор департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, зазначила, що з огляду на результати роботи навчальних закладів столиці, конкурсний добір, що відбувся у 2015 році, виправдав сподівання: у систему прийшли люди, націлені на зміни, з чітким усвідомленням того, що ці зміни залежать від них, й що їх доведеться впроваджувати у складних умовах. «Вважаємо, цей пілотний проект вдалим. Той факт, що з 48 осіб, призначених за результатами конкурсів, лише 2 людини вирішили змінити роботу, є показником того, що люди усвідомлювали, куди йдуть працювати. Це були люди, як то кажуть, «з запалом» і з вірою у себе і власні сили. Ми бачимо, що це спрацювало: збільшується кількість учнів у навчальних закладах, очолених людьми, обраними за конкурсом, атмосфера у педагогічних колективах стає більш дружною», – зазначила Олена Фіданян.
Торік Київ став першим містом України, яке оголосило відкритий конкурс на зайняття вакантних посад очільників дошкільних та загальноосвітніх заходах (у червні 2015 року). Загалом було шість хвиль конкурсу, в яких узяли участь 144 особи. Відбір проходив у три етапи. На останньому – претенденти представляли власні концепції розвитку конкретних навчальних закладів (після знайомства й спілкування з батьками, персоналом тощо). За підсумками конкурсу КМДА торік рекомендувала до призначення 48 претендентів. Але за законом, винаймати чи ні, навіть відібраних за конкурсом кандидатів, уповноважені місцеві органи влади. Для них, суто з формальної точки зору, результат конкурсу не є інструментом прямої дії. І у цьому учасники дискусії вбачають одну з ключових проблем. Вирішити її може лише новий Закон «Про освіту», який, за найоптимістичніших прогнозів, парламент має почати розглядати восени.
Директори навчальних закладів, призначені за результатами відкритого конкурсу у Києві, серед ключових своїх здобутків відзначили налагодження ефективного діалогу з батьківською спільнотою. У кількісному вимірі показником вдалої роботи вони вважають динаміку чисельності учнів: їхня кількість збільшилась подекуди на 10-20%.
Вікторія Кабушко, директор середньої загальноосвітньої школи №63, розповіла, що за рік її керівництва, кількість учнів збільшилася з 740 до 790. У навчальному закладі запровадили так звану олімпійську школу – завдяки цьому вдалось залучити до школи дітей-переможців районних та міських олімпіад. Сергій Горбачов, директор спеціалізованої школи ім. Івана Багряного №148, розповів про запровадження у навчальному закладі курсу з медіа-освіти. Загалом, він переконаний, що директор школи має бути медійною персоною, перебувати постійно на зв’язку з батьками та бути активним у Facebook. «Я маю 300-350 контактів із батьками у Facebook. Це головне завдання директора – бути на постійному контакті», – вважає Сергій Горбачов. Андрій Мельник, директор спеціалізованої авіаційно-технологічної школи №203, повідомив, що після його приходу до школи за півроку збільшилась кількість учнів молодших класів на 30%. Втім, залишається певний острах перед посадою директора. «Батьки відділенні від школи, вчителів та адміністрації. Вони бояться директора. Наша мета – відповідати інтересам дитини. Я зібрав батьківську конференцію та розповів, що я тут, аби допомагати їхнім дітям», – зазначив він.
Обрані за конкурсом директори навчальних закладів визнали, що крім власної наполегливості, оптимізму й комунікативних навичок, наразі позбавлені реальних важелів впливу. Зокрема, через неможливість самостійно вирішувати кадрові питання,так й розпоряджатися коштами, що йдуть на фінансування потреб закладів (наразі ці заклади не є розпорядниками бюджетних коштів).
Крім Києва відкритий конкурс із відбору кандидатів на призначення в якості очільників навчальних закладів, за відкритою інформацію, оголоси лише Кривий Ріг у 2016 році – про інші випадки запровадження конкурсів відомостей Міністерство освіти України не має.
Володимир Божинський, заступник начальника відділу Міністерства освіти України пояснив такий стан речей тим фактом, що рішення про конкурси – то справа місцевих громад, на які МОН впливати не може, а може лише рекомендувати діяти у такий спосіб. Тому громадськість на місцях має бути активнішою в лобіюванні цього питання. «До цих пір ми не відчули запиту з боку суспільстві на предмет того, наскільки ефективно розповсюдженою є рекомендація МОН про запровадження конкурсного відбору керівників муніципальних навчальних закладів. Це питання варто адресувати депутатам місцевих рад, які мають визначати пріоритети розвитку громади, в том числі таких соціально значущих об’єктів, як школи чи дитячі садки. Варто в них спитати, чому вони не запроваджують конкурсний відбір – адже це справа місцевих органів влади», – зазначив Володимир Божинський.
Водночас представники ГО «КМО Батьки SOS» зауважили, що МОН також має долучитися до цього процесу. Й для початку – переглянути ключові позиції «Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності» (далі – Порядок). Цей документ, затверджений постановою Кабміну України (№827), рекомендований місцевим органам влади як базовий для розробки власних порядків про проведення конкурсів на очільників навчальних закладів. Але, попри рекомендаційний характер, де факто місцеві органи влади копіюють Порядок, що паплюжить саму ідею відкритого конкурсу як інструменту прозорості й діалогу з суспільством. «У влади в регіонах банально немає того досвіду, який є в Києві. Бо ми, коли торік уперше проводили конкурс, вносили до нього зміни, аби зробити його більш відкритим, прозорим, бо хотіли, аби цьому конкурсу довіряли. Ми намагались позбутися впливу педагогічної вертикалі . Якщо б ми керувалися Порядком, то нічого б цього не було», – зазначила Олена Бондаренко, співголова ГО «КМО Батьки SOS». Альона Парфенова, співголова ГО «КМО Батьки SOS», була ще радикальніша у своїх оцінках: «На жаль, норми з конкурсного відбору,прописані у Порядку, чомусь в такий же редакції скопійовані в проект Закону «Про освіту». Требу цього позбутися. Краще відмініть цей Порядок!».
За підсумками дискусії представник МОН прислухався до думки громадськості й визнав, що готовий повернутися до питання доопрацювання Порядку.
