Київ
,

Щоб люди брали активну участь у громадському житті, потрібно знайомити їх із доступними інструментами впливу – експерти

Київ, 17 листопада 2017.

Для того, щоб люди активніше долучалися до життя своєї громади і місцевого самоврядування, необхідно ширше ознайомлювати їх із доступними механізмами участі у цих процесах. На сьогодні більшість громадян не розуміють своєї ролі в управлінні територіальною громадою. «Є бюджет участі, громадські слухання тощо, але проблема у тому, що представники громади не використовують ці інструменти, вони є пасивними. І кожного разу, коли ми запитуємо, які потрібні зміни, раз по раз ми повертаємося до того, що починати треба з освіти. Якщо ми очікуємо, що людина з настанням повноліття буде громадянином держави, людину треба вчити бути громадянином», – зазначив Антон Кушнір, полісі-аналітик ГО «Центр UA». Під час публічної консультації «Політичний порядок денний щодо участі громадян у прийнятті рішень місцевим самоврядуванням» в Українському кризовому медіа-центрі експерти обговорили запропонований ГО «Центр UA» шляхи підвищення громадянської активності.

Перший із запропонованих кроків – впровадити комплексну систему громадянської освіти на рівні шкіл та вищих навчальних закладів. Ольга Коваленко, менеджер освітніх програм Українського незалежного центру політичних досліджень, зазначила, що у європейських країнах громадянська освіта часто є у школах як предмет. В Естонії, наприклад, це «Соціальніа освіта», де діти вивчають суспільний устрій і механізми формування і розподілу бюджетів простою мовою з 6 класу, поглиблюючи вивчення у наступні роки.

Iрина Баранова, координаторка освітніх програм ГО «Вчителі за демократію та партнерство», експерта Освітньої платформи «Критичне мислення», зауважила, що зараз більшість молодих людей – учні старших класів – не вірять у можливість реально щось змінити через участь у громадському житті. На її думку, підлітки продовжують наслідувати погляди попередніх поколінь через те, що освітня система не вчить їх формувати інші моделі поведінки, які ґрунтуються на співпраці, активізмі і волонтерстві. На її думку, важливою складовою цього має бути позакласна активність (дебатні клуби тощо), заохочення до участі у соціальних проектах, волонтерство. Для найкращого результату, варто співпрацювати із місцевим самоврядування. «У нас є чудові приклади співпраці між органами місцевого самоврядування і школами, і ця співпраця дає чудові результати з точки зору розвитку громадянських компетентностей», – зазначила вона. Серед прикладів – дебатний клуб Ростошинської гімназії (Полтавська область), роботу керівника якої за рішенням місцевої ради фінансує громада.

Валентин Краснопьоров, координатор руху «Сильні громади»,  зазначив, що через актуалізацію певних соціальних проблем – наприклад, сортування сміття – серед учнів можна суттєво сприяти вирішенню цих питань. «Це серйозні комунікативні точки. Якщо це почнуть робити діти – почнуть і батьки», – наголосив він. Пан Краснопьоров додав також, що важливо дати можливість впливати ОМС впливати на місцеву шкільну програму, тому що у кожній громаді – свої пробеми, відповідно, у програмі для школярів важливіші ті чи інші акценти.

Друга пропозиція – створити програми ознайомчого стажування для учнів в органах місцевого самоврядування; третя  – демократизувати учнівське і студентське самоврядування, перетворити його із формальності на реальний механізм участі в управлінні своїми закладами.

Четвертий крок – запровадити систему громадянської освіти для дорослих. У цій сфері основний виклик – як зацікавити дорослих таким навчанням, де це може відбуватися, за які кошти та хто викладатиме на курсах громадянської освіти. Реалізовувати це можуть і громадські організації у партнерстві із державою – як, наприклад, у Данії. На думку Антона Савіді, менеджера проектів Інституту з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів, для того, щоб ці курси були сталими, фінансування має бути диверсифікованим і не залежати виключно від грантів. Місцями для зібрань можуть стати місцеві бібліотеки або приміщення школи, на зразок того, як на межі ХІХ-ХХ століть функціонували народні доми і осередки «Просвіти». «Цей процес в Україні тільки починається, але у нас є багато інфраструктури для того, щоб це розвивати. Тим більше, у процесі реформи медицини і реформи освіти стане більше порожніх будівель, які можна переробляти на центри для громади», – зазначив він. Викладачами, на думку пана Савіді, можуть бути або навчені тренери, у тому числі перекваліфіковані бібліотекарі, або, як пропонує Валентин Краснопьоров, запрошені лектори з інших міст. У містах такими центрами могли б стати різноманітні хаби.

Ігор Конопка, координатор Відкритого університету реформ, зауважив, що такі курси найбільш актуальні насамперед у малих містах і селах, де фактично нічого не відбувається. «Люди будуть дуже зацікавлені, не просто тому, що це освіта, а й тому, що це взагалі якась активність. Ми зможемо виховувати громадян, які знають, як працювати у громаді, як коректно спілкуватися з владою, як використовувати різноманітні інструменти демократії. Це найважливіше, чого ми маємо досягти», – наголосив він. Для того, щоб люди цікавилися такими програмами, на його думку, важливо закладати культуру «навчання протягом життя» ще з молодшої школи.

Ольга Коваленко нагадала, що зараз робоча група при Міносвіти розробляє  Концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. До цього процесу пропонують долучатися якнайширшому колу зацікавлених. За її словами, це буде комплексний документ, який охоплюватиме формальну і неформальну освіту. Складові, які пропонують у неї включити – участь громадян в управлінні, патріотичне виховання, права людини, критичне мислення і медіа грамотність. Найближче обговорення відбудеться у неділю, 19 листопада.

Поділитися у соцмережах

Twitter
Більше новин по темі