Київ, 21 березня 2014 р. Сьогодні Державна Дума Росії схвалила приєднання українського Криму та Севастополя, таким чином завершивши офіційну частину окупації регіону. У той час як більша частина цивілізованого світу (включно з ЄС, США та Японією) засудили організацію «референдуму», проведеного під дулами автоматів, та запровадили санкції проти Росії, Рада безпеки ООН не спромоглася ухвалити резолюцію про невизнання голосування. Росія, як постійний член Ради, наклала вето. Але навіть якби резолюцію було прийнято, багато експертів вважають, що ООН не має достатньо сил для її виконання.
«Проблема не у голосуванні в Криму» – сказав Шон Мерфі, член Комісії міжнародного права ООН, слова якого наводить pri.org. «Справа в тому, як голосування було проведено» – сказав він. Референдум в Криму був організований протягом трьох тижнів, у період, коли російські війська фактично окупували півострів, захопили кримський парламент та за допомогою сили призначили сепаратиста, пов’язаного з організованою злочинністю, прем’єр-міністром..
Мерфі пояснив, що у 1945 р. Статут ООН був прийнятий з його основною нормою, що забороняє застосовувати військову силу поза межами своєї держави. Стаття 2(4) Статуту говорить, що усі Члени ООН утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй. І Росія, порушивши Статут ООН, будучи постійним членом Ради безпеки ООН, створила дуже небезпечний прецедент. Дії Росії в Криму привели до різкого зниження авторитету та легітимності ООН, а також поставили під сумнів саме існування цієї міжнародної організації. Більш того, російські офіційні особи, тріумфуючи з приводу анексії Криму, уже висловили своє занепокоєння стосовно прав етнічних росіян в Естонії (аналогічний привід Кремль використав для виправдання окупації Криму).
«Це вперше, коли європейська нація по суті… вживає заходів у відповідь на ймовірну передачу – загалом – території від однієї держави до іншої… Це не той світ, в якому ми хочемо жити» – так закінчує Мерфі, досвідчений юрист з міжнародних питань, який зараз викладає в Університеті Джорджа Вашингтона, за інформацією pri.org. Президент Путін, схоже,створив сьогодні нову реальність і новий світовий устрій, стверджують експерти.
Українська асоціація міжнародного права також повідомляє, що Російська Федерація здійснила акт агресії проти України, захопила територію України в Криму, і грубо порушила базові принципи міжнародного права, зафіксовані у Статуті ООН та інших світових, регіональних та місцевих нормах міжнародного права.
Незважаючи на відсутність до даного часу активних воєнних дій, військове захоплення Російською Федерацією частини української території могло у кінцевому рахунку спричинити міжнародний воєнний конфлікт та застосування усього міжнародного гуманітарного права щодо даної ситуації. Четверта Женевська конвенція від 12 серпня 1949 р. зобов’язую державу-окупанта дотримуватися міжнародних зобов’язань для захисту цивільного населення на захопленій території, і таким чином робить Російську Федерацію відповідальною за порушення міжнародних зобов’язань з прав людини на окупованій території, – говориться в документі.
Влада України має намір оскаржити нелегальну анексію у міжнародних судах, тоді як структура найбільшого світового миротворця – Ради безпеки ООН – робить цю організацію нездатною вирішити російсько-українську кризу. Водночас, українські юристи стверджують, що право Росії діяти в якості єдиного правонаступника СРСР в контексті успадкування прав та обов’язків СРСР, як постійного члена Ради безпеки ООН, перебуває під великим питанням. Вони вимагають, щоб країни, які підписали відповідну угоду у 1992 р. (включно з Україною та Грузією) мають право підняти питання про його призупинення.
У ситуації, яку можна розглядати як привід до третьої світової війни, не достатньо сподіватися, що ООН зробить більше,, щоб зупинити Путіна та уникнути глобальної катастрофи, ніж зробила Ліга Націй у 1939 р., щоб зупинити Гітлера та запобігти Другій світовій війні. Таким чином, деякі експерти переконані, що якщо не будуть прийняті правові заходи для зміни структури Ради безпеки ООН, то неефективність ООН може зумовити її розвал в кінцевому рахунку, так само як сталося з її попередником – Лігою Націй. Щоб цього уникнути, потрібно застосувати нові та ефективніші міжурядові засоби. Невиконання цієї умови може закінчитися нездатністю ООН запобігти ще одній світовій війні.
