План австрійської газети Wiener з чотирьох пунктів – це трохи більше, ніж дитячий віршик

Одна з найбільших проблем майже 70-річного миру в Європі полягає в тому, що мало хто з політиків дійсно знає, як реагувати у випадку війни або у даному випадку українсько-російської кризи, коли псевдо-війна знаходиться прямо на їхньому порозі.

За 70 років Європа звикла до способу мислення та стилю поведінки, які звертають увагу на дрібниці та деталі, не звертаючи уваги на глобальну картину, оскільки вона не мала реальної загрози, яка б її сколихнула. Образно кажучи, не було вовка за дверима, і тому вівці  могли жити спокійно, з абсолютно забуваючи про будь-які загрози.

Європейська комісія переповнена «хорошими» людьми, які дуже ввічливо та з усією політичною коректністю ведуть переговори з повагою один до одного, розмовляючи на рівних.

Росія не є достойною рівнею.

Росія порушила норми міжнародного права, накопичила збройні сили для потенційного вторгнення – близько 30 000 – 80 000 озброєних до зубів солдат, включаючи таку кількість бронетехніки та артилерії, яка за чисельністю перевищує населення двох або трьох разом узятих європейських країн, на додаток кілька сотень дієздатних бомбардувальників, які знаходяться на бойовій дистанції менш ніж декілька годин від східного кордону ЄС.

Перша реакція Європи полягала у тому, що вона пригрозила пальцем та нагадала Росії про те, як неслухняно вона себе поводить.

Діючий російський режим з радістю ігнорує будь-які міжнародні домовленості, які створюють перепони на шляху до його цілей, і в той же час ховається за ті міжнародні домовленості, які зводять нанівець здатність міжнародної спільноти реагувати.

Зовсім недавно Росія вторглася на територію суверенної держави, використовуючи хитрощі, брехню та залякування, під дулом пістолета ініціювала державний переворот, встановила маріонетковий уряд, провела повністю незаконний референдум, результати якого є математично неможливими, а потім анексувала всю територію півострова під приводом історичних прецедентів.

Президенту РФ, міністру закордонних справ РФ та представнику РФ в ООН було абсолютно байдуже до того, що насправді відбувалося в Україні. Вони навіть ставили під сумнів правдивість фактів.

Російські ЗМІ за підтримки своїх посольств підвищують рівень пропаганди в країні, за що мають бути притягнуті до відповідальності в європейських судах. Проте, європейські політики продовжують жити ілюзією про те, що може бути якесь мирне врегулювання ситуації, яке базуватиметься на взаємоповазі.

Взаємоповага може бути тільки у тому випадку, коли обидві сторони керуються однаковими правилами за одним принципом.  Це точно не про Росію, що має політику, діаметрально протилежну до європейського ідеалу миру та гармонії.

План газети Wiener з чотирьох пунктів передбачає позаблоковість або навіть нейтралітет України, яка між тим повинна приєднатись до Європейської економічної зони з Норвегією, Ісландією та Ліхтенштейном, щоб зробити зону вільної торгівлі від Лісабона до Владивостока, що дасть можливість Україні підписати економічні угоди як з ЄС, так і з Росією. В свою чергу міжнародна спільнота має допомогти Україні подолати свої внутрішній розбіжності.

Президент Путін діє так, ніби він хоче анексувати всю Україну і багато інших держав регіону, аби відновити масштаб колишнього Радянського Союзу. Якби він був зацікавлений у зоні вільної торгівлі, то це питання було б на столі переговорів ще багато років тому. І, незважаючи на постійні заперечення з боку Росії, Україна не має ніяких внутрішніх розбіжностей. Вони були створені Путіним як привід для вторгнення в країну.

Будь-який хороший пастух скаже, що із скаженим вовком переговори не ведуться, Ви стріляєте йому прямо в чоло. Якщо ж Ви цього не зробите, Ви будете вести переговори аж до наступного пришестя, поки Ваші вівці зникатимуть одна за одною.

 

Мартін Нанн та Мартін Фоулі, Foley & Nunn

Київ, 4 квітня 2014 року