Коли західні лідери, Президент України Петро Порошенко і президент Росії Володимир Путін зустрілися в Мілані 10 днів тому, мало хто приділив належну увагу шляхам вирішення конфлікту, який похитнув економіку України і призвів до загибелі майже 4000 чоловік. Президент Путін послідовно вводив в оману своїх західних колег, спочатку заперечуючи роль російських спецслужб в анексії Криму, а пізніше неодноразово приховуючи неспростовні докази підтримки повстанських груп на Донбасі. Путін не соромиться дивитися в обличчя своїм західним і українським партнерам, заперечуючи будь-які зв’язки з групами бойовиків, навіть не дивлячись на ті факти, що російські солдати займають територію України, постачають бойовикам російські системи озброєння і використовують російські ЗМІ для агітації добровольців проти української влади. Чого б хтось думав, що в Мілані буде по-іншому?
Навіть за стандартами Путіна про належну дипломатичну поведінку й етикет було зрозуміло з самого початку, що він не сприймає переговори серйозно. Із запізненням прибувши з Сербії після державного візиту, президент змусив канцлера Німеччини Ангелу Меркель чекати кілька годин, а потім рано вранці відвідав свого друга і колишнього прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі. Путін як і раніше вороже називає південно-східну Україну «Новоросією» (Новою Росією) на прес-конференціях, неявно претендуючи на велику ділянку країни, і в той же час гучно заперечує активну участь Росії в конфлікті. Переговори по реальному припиненню вогню на сході України зайшли в глухий кут, а по газовому конфлікту між Києвом та Москвою не вдалося досягти будь-яких остаточних рішень. Путін пізніше відмовився від своїх обіцянок щодо забезпечення поставок газу в Україну протягом зими, незважаючи на попередні заяви про свою згоду.
Незважаючи на тиск з боку деяких політичних сил в Європі, що виступають за зменшення або скасування санкцій проти Росії, європейські лідери все частіше висловлюються на підтримку нинішньої політики, впевнено заявляючи, що санкції проти Росії будуть тривати доти, поки Москва не почне поважати суверенітет України і не змінить свою політику. Прем’єр-міністр Фінляндії Александр Стуб, чия країна зайняла досить м’яку позицію щодо дій свого сусіда, заявив, що скасування санкцій найближчим часом «дуже малоймовірно». Ангела Меркель приєдналася до його думки, сказавши, що Росії доведеться почати поважати український суверенітет, перш ніж санкції будуть винесені на обговорення.
На даний момент Путін здається байдужим до подій. На прес-конференції, де він назвав Південно-Східну Україну Новоросією, Путін також закликав до остаточної демаркації зони припинення вогню між Україною та державою повстанців, який підтримує Росія. Як в Грузії і Молдові, таке розмежування може призвести до внутрішнього державного кордону, невизначеної пролонгації конфлікту та перетворення в новий заморожений конфлікт. Судячи з усього, це і був російський план дій з самого початку. Бідна і корумпована самопроголошена держава на південному сході України буде не тільки сповільнювати процес вступу України у НАТО, а й постійно дестабілізувати політичний курс Києва, відлякуючи іноземних інвесторів і підвищуючи ризик повторної ескалації конфлікту за підтримки Росії.
Європейські лідери почали впевненіше спілкуватися з Кремлем за останні дні, але вони повинні зробити більше, щоб переконатися, що Путін розуміє наслідки своєї демагогії. Європа та її партнери повинні дати зрозуміти, що вона не буде розглядати скасування будь-яких санкцій, поки Україна не відновить контроль над своїми кордонами. Поки що Росія продовжує запобігати доступу міжнародних спостерігачів для моніторингу спільного кордону, щоб не зробити російську участь в конфлікті ще більш незаперечною. Будемо сподіватися, що поведінка Путіна на конференції в Мілані, яку він використав як засіб збентежити Європу, чітко дала зрозуміти про його наміри тим європейським лідерам, які обрали політику вичікування щодо режиму санкцій.
Кріс Даннет, Український кризовий медіа-центр
