Київ, 3 вересня 2015 року – Під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, організованого у партнерстві з проектом Free Crimea, анонсували презентацію книги Тараса Березовця «Анексія: острів Крим». Презентація відбудеться 11 вересня на Львівському книжковому форумі. «По суті, це буде перша документальна книга, яка розповідає про анексію Криму у часових рамках, починаючи з 18 лютого і закінчуючи 18 березня 2014 року. Сама книга охоплює достатньо серйозний документальний фактаж, тому що ми взяли за основу величезну кількість джерел – 704 джерел», – повідомив Тарас Березовець, автор книги та ідеолог проекту Free Crimea.
Над книгою працювала достатньо велика кількість експертів – зокрема, експерти із центру Free Crimea (Катерина Покровська, Марічка Дупак, Анна Макота та Роман Остапчук), журналісти (Вікторія Чирва). Для написання книги взяли 40 ексклюзивних інтерв’ю – українських та російських політиків, зарубіжних експертів (у тому числі – військових) – людей, які безпосередньо пережили ці події і погодилися поділитися власними спогадами про те, як відбувалася анексія півострова. Серед них – Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор онлайн-видання «Українська правда», Дмитро Тимчук, народний депутат від фракції «Народний фронт», керівник Центру військово-політичних досліджень, Георгій Логвинський, народний депутат від фракції «Народний фронт» та Олександр Янковський, керівник теле-радіопрограм проекту Радіо Свобода “Крим.Реалії”.
Книга містить також значну кількість матеріалів, які не публікувалися раніше, і висвітлює передумови анексії – різноманітні факти і тенденції, починаючи з 1991 року, у тому числі з використанням джерел розвідки. Відгуки на книгу написали багато експертів – Ахтем Сейтаблаєв, заслужений артист АРК, Шура Рязанцева, яка під час цих подій пережила викрадення і тортури, Олександр Янковський, керівник теле-радіопрограм проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії» та Олег Медведєв, радник Президента України. «Для мене це була книга особистих спогадів», – поділився Тарас Березовець. – Було важко залишатися беземоційним, оскільки Крим – це моя батьківщина, там досі живе багато близьких мені людей, моїх друзів дитинства».
«Найголовніший висновок, який я зробив з усіх тих подій – що російські окупанти приходять туди, де немає українських громадян. На жаль, як показала практика, у Криму не було критичної маси українських громадян», – зазначив Олександр Янковський. – Був масовий спротив, був величезний мітинг, організований Меджлісом та іншими проукраїнськими силами за день до захоплення ВР Криму, 26 лютого, проте 27 лютого трапився якийсь анабіоз». Для нього найяскравішим враженням став ранок першого березня. «У перший день я точно не вірив, що це можливо – що російські війська захопили будівлю Верховної Ради і Ради Міністрів. Були якісь сумніви, думалось, що таким чином Аксьонов «грається у зарницю», намагаючись отримати більше повноважень. Проте все стало на свої місця – принаймні, у Сімферополі, – коли вранці, приблизно о шостій, по Сімферополю поїхали «Тигри», бойові машини російської армії», – згадує він.
Севгіль Мусаєва-Боровик з перших днів анексії висвітлювала події на півострові. «Коли почалися події біля Верховної Ради, мені стало страшно. Пригадую, як ми зідзвонювалися з Тамілою Ташевою, з Рустемом Маалімовим. Ніхто не розумів, що відбувається», – згадує вона. «Не хочу говорити про тих, хто став зрадником, але у цілому це стала історія допомоги і взаємодопомоги». Севгіль зізнається, що і досі згадувати про ті події їй непросто. «Втрату Криму можна порівняти з втратою близької людини, і ти проходиш декілька етапів усвідомлення цієї втрати. Хотілося б перечитати книгу і усвідомити ще раз, тому що наразі все надто неструктуровано», – зазначила вона.
Дмитро Тимчук задовго до подій 2014 року – ще починаючи з 2008 року, коли відбулась агресія Росії проти Грузії – аналізував імовірність подібного сценарію в Україні разом з колегами із Центру військово-політичних досліджень. За його свідченнями, підстави для серйозного занепокоєння існували вже на той час. «Коли ми працювали по Криму, то були вражені масштабами роботи російських спецслужб», – заявив він. – Центром усієї цієї дестабілізації і підривної роботи був структурний підрозділ ФСБ, що організаційно входив до штабу ЧФ РФ». У грудні 2009 року Україна попросила про вивід цього підрозділу з території України, проте після приходу до влади Януковича він відновив свою діяльність. Як стверджує Дмитро Тимчук, цей підрозділ діяв не лише у Криму – через нього здійснювалася координація діяльності проросійських організацій по всьому півдню і сходу України. З ним, зокрема, напряму пов’язаний «Оплот». «За часів Януковича Росії було дано повний карт-бланш і дії російських спецслужб вже ніхто не контролював», – заявив він. Наприклад, у Севастополі перебував підрозділ Головного розвідувального управління Генштабу РФ, розташований буквально поруч зі штабом ВМС, який безперешкодно виставляв антени і прослуховував усі розмови вищого керівництва ВМС.
Дмитро Тимчук та його колеги створили напівпідпільну агентурну сітку, що дозволяла контролювати діяльність російських спецслужб на півострові і відслідковувати незаконні переміщення ЧФ РФ. Завдяки цій обізнаності із ситуацією, вони від самого початку подій у Криму зрозуміли, що йде мова про спеціальну операцію. За його висновками, з урахуванням інформації, яка стала відомою вже згодом, причиною того, що Крим здали без бою стала не так відсутність чітких наказів з Києва, як небажання керівників військових частин чинити спротив – хтось відверто симпатизував РФ, хтось боявся брати на себе відповідальність. «Треба розуміти, яка була ситуація на той момент. Якщо згадати, що відбувалося у державі і суспільстві, це була якщо не анархія, то щось дуже подібне», – зазначив Дмитро Тимчук. Вище керівництво силовиків зникло разом з Януковичем, решта були розгублені після нещодавніх подій у Києві. «Для мене залишається загадкою, чому наші спецслужби і правоохоронці, які добре володіють всією інформацією, досі не повідомили офіційної версії того, що відбувалося у Криму», – зізнався Дмитро Тимчук. Він підкреслив, що детальне вивчення операції з анексії Криму має важливе стратегічне значення для попередження подібного сценарію щодо будь-яких інших територій у майбутньому.
Георгій Логвинський, народний депутат від фракції «Народний фронт», на той час був радником Мустафи Джемілєва, і, зважаючи на те, що був юристом, розпочав активну діяльність, спрямовану на захист прав жителів Криму і створення всіх відповідних правових наслідків для РФ за анексію півострова. «Ситуація із захопленням Криму, з одного боку, унікальна, але водночас вона досить типова. Тобто, якби ми більш глибоко аналізували те, що відбувалося поряд з нами – можливо, анексії би не відбулося. Книга, яку видано сьогодні – це своєрідна Біблія, за допомогою якої сьогодні можна зробити висновки і зрозуміти, як треба було протидіяти», – зазначив він. «Я переконаний, що історія з Кримом не завершена: вона може продовжуватися як з точки зору продовження анексії, так і з точки зору повернення контролю (над півостровом – прим.ред.), і наскільки ми зможемо на сьогоднішній день захистити свою територію, зробити правильні кроки, розробити правильну стратегію, – від цього залежить повернення Криму під контроль України», – запевнив Георгій Логвинський.
Відео українською мовою тут, англійською – тут.
