Київ, 13 липня 2016 року – Український парламент сьогодні є набагато більш відкритим, ніж він був. Проте рішення про таку відкритість – це індивідуальне рішення спікера, і у разі його зміни, всі здобутки можуть відкотитися назад. Для того, щоб цього запобігти, необхідно прийняти відповідний закон. Про це під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заявив народний депутат Сергій Лещенко. «Необхідно прийняти закон №1591, який забезпечує відкритість та доступ до інформації про діяльність Верховної Ради України. Наразі депутати його провалили, посилаючись на небажання розкривати персональні данні, хоча саме вони і залишаються закритими, розкривають власне фінансову інформацію», – зазначив Сергій Лещенко. Він наголосив, що відкритість парламенту є складовою антикорупційної реформи.
Наталія Ватаманюк, координатор ініціативи «Відкритий парламент», повідомив, що з 5 лютого 2016 року Україна є стороною Декларації відкритості парламенту. Олексій Сидоренко, керівник Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України зазначив, що наразі декларації народних депутатів, інформація про їхніх помічників та приймальні, а також всі законодавчі активності народних обранців знаходяться у відкритому доступі та оперативно оновлюються. За його словами, зараз готуються переходити на портал відкритий даних ВРУ, а також запроваджувати внутрішню електронну комунікацію. Олексій Сидоренко розповів, що у жовтні планують запустити нову платформу громадського обговорення законопроектів. «Це рішення дозволить кожному експерту, громадській організації та виборцю ініціювати та брати участь в обговоренні кожного зареєстрованого законопроекту. Також зможуть адресувати до профільного комітету свої поправки та зауваження, відслідковувати свої пропозиції, чи вони прийняті або враховані комітетом», – пояснив пан Сидоренко.
Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна, закцентував увагу на важливості кодексу депутатської етики, який би міг допомогти вирішити питання конфлікту інтересів. «Ми маємо факти неприхованого чорного лобізму. Кодекс дозволяє вирішити це питання завчасно. Є європейська практика, коли депутат заявляє, що він не може подавати ініціативи, оскільки пов’язаний з цими ініціативами через бізнес або родичів. Тоді ключові латифундисти не зможуть впливати на сільськогосподарську політику країни, а ті, хто контролюють медіа групи не зможуть формувати політику в сфері ЗМІ», – вважає пан Юрчишин.
За словами Олександра Клюжева, аналітика Громадянської мережі ОПОРА, депутати самі недостатньо включені у процес реалізації та популяризації відкритості парламенту. Для більшості він проходить повз. «Ми проводимо воркшопи та освітні заходи, щоб інструменти такої відкритості були живими у використанні», – зазначив він. Пан Клюжев також згадав портали РАДА, який робить аналітичну оцінку роботи парламенту, та Сайт вони голосують для тебе, де можна подивитися, як голосують депутати та фракції.
Павло Миронов, аналітик руху ЧЕСНО, зазначив, що суспільство дуже бурхливо реагує на незадовільну роботу парламенту, тому є ризик, що нинішня відкритість може спровокувати парламент знову закритися, замість покращити ефективність.
Тетяна Семілетко, директор з розвитку, юрист Інституту Медіа Права, наголосила, що наразі зовсім неналагоджена комунікація прес-служби та комп’ютерного департаменту з громадськістю та між собою. «Водночас добре, що є розуміння необхідності мати сучасний обладнаний прес-центр для журналістів. Медіа не повинні бути майданчиком для пропаганди, донесення політичних ідей та переконань, а майданчиком для комунікування з громадськістю», переконана пані Семілетко. Вона також наголосила, що комунікація має вийти на більш стратегічний рівень. Варто комунікувати не лише тактичні події у ВРУ, не нормативно-правові акти, а саму політику парламенту.
