Київ, 27 вересня 2016 року – Цього тижня виповнюється 75 років трагедії Бабиного Яру – розстрілу близько 34 тисяч євреїв у Києві. Американський історик Тімоті Снайдер пропонує своє бачення уроків історії під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Причини
Сама війна. За словами Тімоті Снайдера, не могло бути Бабиного Яру та вбивства українських євреїв без того особливого виду війни, яким була Друга Світова. «Ціль Гітлера була захопити Україну, адже вона грала дуже особливу роль у його мисленні. Коли він говорив про «життєвий простір», він перш за все мав на увазі Україну. Тому війна на заході велася зовсім іншими методами, ніж на сході. Тут це була війна винищення та колонізації», – зазначив пан Снайдер.
Ідеологія. В ідеології Гітлера – саме через євреїв та їхню світову змову Німеччина не могла бути переможною. Все, що стояло на її шляху – комунізм, капіталізм чи християнство – будь-які правила та етики – на думку Гітлера йшли саме від євреїв.
Беззаконня. Для того, щоб знищити євреїв, їх треба було вивести із поля законності. З кожним захопленням чергової країни та знищенням там державності, дії проти євреїв ставати дедалі більш радикальними.
Бабин Яр – прецедент масових вбивств
Пан Снайдер наголосив, що Бабин Яр надав нацистській Німеччині сам метод вбивства. До цього не було плану. «Тепер вони розуміли, що масові вбивства були можливими. Що вони можуть таке чинити. На кінець вересня 1941 вони мали модель: розстріли, які проводять німці з допомогою місцевого населення. Так вони знищили 95% відсотків євреїв, які були під їхнім контролем на окупованій території Радянського Союзу. Аушвіц був пізніше, газові камери – це просто зміна техніки, саме Бабин Яр показав, що Голокост можливий», – пояснив історик.
Пам’ять та забуття
Пан Снайдер переконаний, що громадянське суспільство завжди має у собі пам’ять про минуле. «Там, де є громадянське суспільство, завжди є люди, які переймаються історією. Функціонуюче громадянське суспільство завжди переймається правдою про минуле. Для України це актуально сьогодні. Вшанування Бабиного Яру говорить про функціонування громадянського суспільства в Україні. Якщо колись воно зникне, ми побачимо це по тому, як зникнуть роботи про Бабин Яр», – зазначив він.
На думку Тімоті Снайдера, Голокост є універсальним, його не можна розглядати виключно у рамках історії однієї країни. «Критика та ґрунтовний аналіз – це кращий спосіб побудувати націю, аніж творення міфів», – зазначив експерт. Він нагадав, що митрополит Андрей Шептицький стверджував, що необхідно допомагати своєму ближньому, і саме цю причину називали майже всі, хто рятував євреїв під час Другої Світової. «Це дає нам уявлення по те, що таке ближній. Але це також дає нам уявлення, що таке нація. Якщо пам’ятати Голокост, як історію когось іншого, то не буде інклюзивної політичної нації. Якщо його пам’ятати, як історію взаємодії, де люди вели себе краще чи гірше, то є шанс побудувати політичну націю», – наголосив пан Снайдер.
Голокост vs Голодомор
Як у випадку з Голокостом, так і у випадку Голодомору мова йде про партійні держави. Їхні ідеології потребували створення ворогу: євреї та заможні селяни відповідно. Політика держав була направлена проти беззахисних груп. Різниця між двома явищами полягала у тому, що Голокост мав на меті знищити усіх євреїв. У той час як Голодомор – покарати, але не знищити усіх українців. «Люди на Заході, та й іноді в Україні не можуть зрозуміти, яким жахом був Голодомор. Не тільки для людей, які стали жертвами насильницького голоду, але навіть більше для людей, які вижили. Не правильно казати, що щось було гірше, ніж інше. Треба пам’ятати про Голокост та Голодомор як вони були», – підсумував пан Снайдер.
Немає історії національних держав, є тільки історія імперій
Україна для Гітлера та Сталіна була тією територією, яку треба було колонізувати. «Конфронтація німецької та радянської армії за Україну – це остання імперіалістична війна. Імперіалізм закінчився з кінцем Другої Світової війни», – вважає американський історик. За його словами, Європа нічому не навчилася після війни, вони навчилися вже потім, загубивши свої колонії у Азії та Африці. Після цього вони почали замислюватися про створення ЄС. Те саме стосується Німеччини, коли вона програла Україну у Другій Світовій. «ЄС – це місце куди країни йдуть, коли у них «імперське похмілля». Це те, про що країни домовились, коли зрозуміли, що імперія більше не можлива», – зазначив пани Снайдер.
Втім, після 1991 року з’явився інший наратив для країн Східної Європи. «Чудо Європейського Союзу у тому, що він об’єднує країни, які раніше були метрополіями та країни, які раніше були частинами імперії. І тут вони рівні. Україна – це тест, чи зможе колишня частина імперії перейти в європейську систему. Європі також необхідна Україна. ЄС має розширюватися. Це природа європейського проекту», – вважає Тімоті Снайдер.
Трамп, Путін та суспільство пост-правди
Дональд Трамп, так само як і Владімір Путін створюють вигадану реальність довкола себе. У Росії це вже стало реальністю для цілої держави. Але це загальний феномен, який загрожує усім. «Це дуже пов’язано з фашизмом, адже він виходить із твердження, що немає емпіричної реальності, немає поступового прогресу, є лише «світле майбутнє» та видовища для населення», – зазначив Тімоті Снайдер. За його словами, Трамп не є бізнесменом, він – телезірка. Але він також робить антисемітські та расистські заяви. «Трамп хоче бути як Путін. Бо в того вже є гроші та влада», – підсумував він.
