Київ, 5 жовтня 2016 року – Для пошуку рішення щодо подальшої долі київського кінотеатру «Братислава» потрібно провести оцінку технічного стану будівлі, щоб з’ясувати чи можливо її реставрувати і скільки це коштуватиме. Таку експертизу може замовити балансоутримувач, або Київська міська державна адміністрація (КМДА). Після цього – питання подальшого використання приміщення кінотеатру у його нинішньому або перебудованому вигляді необхідно винести на громадське обговорення. Такого висновку дійшли представники міської і районної влади, громадськості та експертного середовища під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
Кінотеатр «Братислава» за адресою вул. О.Архипенка (М.Залки), 5 – типовий зразок радянського модернізму, але не має статусу пам’ятки. Кінотеатр знаходиться на балансі КП «Київкінофільм». На сьогодні він – у занедбаному стані і зачинений на ремонт. У ньому відсутнє опалення, один зал зовсім не придатний для використання, є загроза підтоплення через близькість ґрунтових вод. Питання подальшої долі «Братислави» почало набувати розголосу на початку 2016 року після чуток про начебто існування проекту будівництва на цьому місці 26-поверхівки. Після цього виникла ініціатива «Врятувати «Братиславу», мета якої – залишити будівлю у комунальній власності і ревіталізувати її.
КМДА і балансоутримувач: ніякого проекту висотки не існує
Перший заступник директора Департаменту культури КМДА, начальник управління мистецтв та культурно-освітніх закладів Сергій Анжияк також заявив, що про жоден проект будівництва на місці «Братислави» мови не було. «Проекту на цю ділянку немає і його бути не може до тих пір, поки Київське інвестиційне агентство не зробить відповідне оголошення на проведення інвестиційного конкурсу», – заявив він.
У «Київкінофільмі» запевняють, що «Братиславу» планують зберегти, як і всі інші комунальні кінотеатри, а закрили тимчасово, для ремонту. «У такому вигляді, як він був, працювати він просто неспроможний, тому ми його призупинили», – заявила Лариса Зубенко, представник КП «Київкінофільм». Вона пояснила, що підприємство через невелике фінансування здійснює ремонт точково – торік і цього року, наприклад, це були два зали у «Лейпцигу» і зал у кінотеатрі ім. Шевченка, тепер на черзі – «Братислава». «Ці кінотеатри зараз приносять більший дохід. Ці кошти, які акумулюються у нас на рахунку, ми потім зможемо вкладати у Братиславу», – зазначила вона.
Реставрувати не можна перебудувати
За словами Сергія Анжияка, у Департаменті розглядають два варіанти – зберегти кінотеатр у тому вигляді, у якому він є, та провести реставрацію, або ж провести інвестиційний конкурс. «Кінотеатр може бути об’єктом інвестиційного конкурсу тільки за умови а) збереження кінотеатру, б) створення культурного центру, і благоустрою прилеглих територій. Все інше – щодо розмірів майбутньої будівлі, обсягів – про це я не можу сказати, бо це питання, які визначає Київське інвестиційне агентство», – деталізував він. Пан Анжияк заявив також, що у разі проведення такого конкурсу «ті приміщення обов’язково залишаються у власності територіальної громади міста Києва, вони не переходять повністю у приватну власність».
Ірина Прокопенко, генеральний директор Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, зі свого боку зазначила, що «Братислава» не має статусу пам’ятки і об’єкта культурної спадщини. Теоретично Центр може провести вивчення будівлі і надати «Братиславі» статус пам’ятки історії містобудування, статус за її технічні характеристики тощо, але у такому разі її не можна буде перебудовувати. «Ми можемо знайти історичні відомості, надати статус пам’ятки історії, але тоді змінити ви нічого не зможете – ви повинні будете в обсязі цієї будівлі виконувати лише реставрацію», – наголосила пані Прокопенко. На думку Владислави Осьмак, керівника Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія», будівлю краще зберегти в її історичному вигляді. «Це один із тих об’єктів, за якими можна ідентифікувати Оболонь як особливе міське утворення. З її втратою Оболонь втратить частину своєї локальної ідентичності», – зазначила вона.
На думку Оксани Саржевської-Кравченко, директора фонду ІЗОЛЯЦІЯ, рішення щодо «Братислави» має ґрунтуватися на концепції містобудування. «Має бути якась концепція від головного архітектора […]з позиції того, як повинен виглядати Київ, що потрібно зберегти, а що можна змінювати. Якщо ми не будемо мати одного плану, ми будемо рухатися надто хаотично», – наголосила вона.
Позиція громадськості району: «Братислава» може бути не обов’язково кінотеатром, але має залишитися культурним закладом
«У більшості випадків люди підтримують ідею або збереження «Братислави» як кінотеатру, або зберегти його як будівлю з культурним призначенням», – зазначила Ганна Свириденко, депутат Київської міської ради, лідер громадської кампанії «Врятувати Братиславу». Такими виявилися результати опитування у соцмережах, а саме – у спільнотах «Громадська варта Оболоні» і «Парк «Наталка». Серед пропозицій громадськості, які активісти ініціативи чули за увесь період спілкування з людьми – створити у «Братиславі» центр європейського кіно, або ж центр патріотичного виховання, музей політичної історії або музей сучасного мистецтва. Присутній на дискусії представник оболонської громади Анатолій Коваль передав побажання щодо створення там культурно-просвітницього центру «Оболонь» – по суті, будинку творчості.
Позиція міської влади і «Київкінофільму»: кінотеатр і/або культурний центр
Позиція представників міської, районної влади і КП «Київкінофільм» – зробити «Братиславу» культурним центром, у тому числі із функціями кінотеатру, який функціонуватиме також як школа мистецтв, виставкова галерея, вільна сцена, або ж «Будинок національностей», де могли б організовувати свої заходи представники національних меншин. «Моя особиста позиція щодо всіх комунальних кінотеатрів, включно із «Братиславою» – що ми маємо створювати там не кінотеатри, а культурні центри», – заявив Олександр Поживанов, депутат Київської міської ради. Але головне, за його словами – «врахувати побажання громади і місцевої влади».
Позиція громадських експертів та митців: «Братислава» може стати публічним простором
На думку майже усіх представників експертного середовища, «Братиславу» доречно було б перетворити на мультифункціональний центр, щоб він став і культурним простором, і платформою для зустрічі соціально активних громадян. Наразі таких публічних просторів на Оболоні немає, але запит на них є. Іван Вербицький, представник аналітичного центру CEDOS, зазначив, що у соцопитуванні 60% мешканців району заявили, що не мають інакшого місця для зустрічі із сусідами, ніж у скверах. При цьому, третина заявила про готовність долучатися до громадської діяльності. Поява вільного місця для зустрічей створила б майданчик для реалізації таких ініціатив, так само як різних неформатних культурних заходів. Як приклад, Оксана Саржевська-Кравченко розповіла про досвід фонду ІЗОЛЯЦІЯ у створенні таких просторів на базі закинутих промислових об’єктів у Донецьку та у Києві. Леонід Марущак, куратор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру, нагадав про кейс 10-денної мистецької резиденції у занедбаному кінотеатрі «Росія» у Вінниці.
Можливі джерела фінансування: міський бюджет, краудфандинг, залучення інвестора чи донора
За словами Лариси Зубенко, для повноцінної реставрації потрібні величезні кошти, але цифра на сьогодні невідома. «Без залучення інвесторів, це, мабуть, неможливо», – додала вона. Сергій Анжияк також зазначив, що йде мова про величезну суму. Схоже, що міська влада найбільше схиляється до проведення інвестиційного конкурсу.
На думку Ганни Свириденко, один із найперших варіантів – бюджетні кошти, оскільки цей об’єкт є комунальною власністю. «Я буду ініціювати зустрічі із Департаментом культури, із КП «Київкінофільм», щоб обговорити можливість закладання у бюджеті на 2017 рік кошти на відновлювальні роботи», – заявила вона. Другий варіант – залучення інвестора, хоча й можуть виникнути труднощі із пошуком охочих: «у благодійництво хочеться вірити, але інвестору може бути цікавіше переформатувати будівлю».
Оксана Саржевська-Кравченко, спираючись на досвід ІЗОЛЯЦІЇ, розповіла, що варіантів фінансування, окрім бюджету, доволі багато. «Можна сподіватися на інвесторів, можна сподіватися, що це будуть донації місцевих жителів, але це буде невелика сума», – зазначила вона. Один із кращих варіантів – співпраця із різноманітними програмами, у тому числі міжнародними. Проте, у будь-якому разі, навряд чи вдасться одразу залучити велику суму.
