Київ, 27 жовтня 2016 року – В українському законодавстві немає окремої категорії «екологічний злочин або правопорушення», що є суттєвою прогалиною. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центру заявила Ірина Войтюк, ректор-засновник Академії суддів. «У нас немає цілісного підходу до бачення реформування законодавства у державі», – додала вона.
Олена Кравченко, виконавчий директор МБО «Екологія-Право-Людина», менеджер групи Реанімаційного пакету реформ-довкілля, зазначила, що без співпраці з науковцями подальша робота неможлива. Однією із проблем всіх негативних наслідків є недієвість інституту юридичної відповідальності за порушення. «Ця проблема має низку складових – незначне охоплення кримінальним законом усіх екологічно небезпечних діянь, низька міра покарання за екологічні правопорушення, відсутність інститутів кримінальної та адміністративної відповідальності юридичних осіб, застарілість і неадекватність механізмів розрахунку заподіяної шкоди, нанесеної довкіллю», – пояснила пані Кравченко.
Єлизавета Алексєєва, провідний юрисконсульт, керівник інформаційно-аналітичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина», наголосила, що «санкції є дійсно смішними – починаючи від 17 гривень чи 50 гривень, у деяких випадках, за екологічні правопорушення». «Деякі нюанси були впроваджені в новому законі про оцінку впливу на довкілля», – розповіла Єлизавета Алексєєва. За її словами, в українському законодавстві не передбачені механізми використання коштів, стягнутих в якості відшкодування шкоди, заподіяних довкіллю, на заходи відновлення того природного ресурсу, якому було заподіяно шкоду. Натомість, вони використовуються на загальні речі. «Доцільно було б обдумати і запропонувати запровадження інституту обов’язкового страхування екологічних ризиків», – додала Єлизавета Алексєєва, на чому також наголосив Олексій Шуміло, кандидат юридичних наук, доцент Харківського національного університету внутрішніх справ.
Василь Стрищак, заступник начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області, зазначив, що реформи не є синонімом ефективної роботи. «По екологічній інспекції наявна процедура проведення позапланових перевірок взагалі унеможливлює будь-яке оперативне і адекватне реагування на екологічні правопорушення», – розповів він. Також Василь Стрищак додав, що наразі немає відповідальності за первинний облік.
Дмитро Скрильніков, головний експерт групи Реанімаційного пакету реформ-довкілля, експерт проекту ЄС «Підтримка України в апроксимації до законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища», зазначив, що «екологічні злочини визначаються, наприклад, у рамках Інтерполу, як одні з найбільш прогресуючих злочинів, у порівнянні з іншими. Їх ставлять на одну поличку разом з торгівлею зброєю і наркотиками». Назар Шпарик, юрисконсульт МБО «Екологія-Право-Людина», додав, що контролюючий орган не має механізмів припинення або тимчасового призупинення роботи підприємства, яке порушило природоохоронні норми. Марина Шимкус, головний юрисконсульт відділу з питань адаптації європейського законодавства юридичного департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України, прокоментувала, що ту низку проблем, яка існує, неможливо врегулювати одночасно – потрібно, перш за все, підвищувати рівень екологічної обізнаності.
