У ситуації, яка склалася у банківському секторі, певною мірою винні і Національний банк України, і власники банків, і самі вкладники. Повернути довіру до українських банків може лише зміцнення системи. Для цього, у свою чергу, необхідні реформи на рівні законодавства. Про це заявили фінансові аналітики під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
77% українців не довіряють банкам
За результатами останніх опитувань, що проводилося Центром соціального моніторингу та Інститутом соціологічних досліджень ім. Яременко, зараз банкам не довіряють 70% громадян. Журналіст Андрій Блінов нагадав, що за ці два роки «згоріли» 80 банків. Із кінця 2013 року із банківської системи «відпливли» близько 15 мільярдів доларів і понад 50 мільярдів гривень.
Чи винен Нацбанк – питання неоднозначне
Щодо того, чи міг НБУ через доступні механізми запобігти девальвації гривні і банкрутству низки банків, думки експертів розійшлися. «На 70% у тому, що сталося, винний останній склад Національного банку – керівництво Нацбанку», – заявив Ерік Найман, керуючий партнер Capital Times. На його думку, цими ключовими помилками були, по-перше, виведення майже 1 мільярда доларів валютних резервів. По-друге, навесні 2014 року, коли починалася паніка, Нацбанк вчасно не заборонив дострокове зняття валютних депозитів (що вже показало ефективність у 2004 році). «Луганчани і донеччани знімали гривні і одразу міняли їх на долари. Це стало подвійним ударом: це і втрати для валютних резервів, і втрати для банківської системи» , – зазначив експерт. Після цього НБУ почав видавати кредити на рефінансування комерційних банків і, при цьому, намагався утримати курс гривні. «Із валютних резервів Нацбанку пішло майже 11 мільярдів доларів. Із них 5 мільярдів пішли через НАК «Нафтогаз», три – на купівлю газу, погашення євробондів на 1,7 мільярдів. Залишається запитання, куди поділися ще 5-6 мільярдів по курсу до 13 гривні за долар», – зауважив експерт. За його словами, «не виключено, що це була спроба заробити».
На думку Еріка Наймана, помилка була і у методах «чистки» банківської системи. «Чистка банківської системи перетворилася на «полювання на відьом». […] Вийшло, що наказали невинних», – заявив він. За його словами, загалом «все, що відбувається, виглядає як неприховане крадійство на найвищому рівні».
На думку Дмитра Яблоновського, старшого економіста Центру економічної стратегії, у даній ситуації певною мірою винні усі зацікавлені сторони. Це і Нацбанк, і власники банків, які декларували намір поповнити капітал і продовжити бізнес, але все одно збанкрутували, і, певною мірою, самі вкладники, які масово кинулися знімати депозити. «Чим більша паніка у банківському секторі, тим гірше це впливає на стан банків і на можливість вкладників повернути свої депозити», – пояснив експерт. Водночас, Національний банк міг би попередити паніку через грамотну комунікацію. Негативну роль зіграла спроба Нацбанку одночасно забезпечити і цінову, і банківську стабільність, здійснити чистку системи і боротися з наслідками кризи. Крім того, залишається питання, чи варто було рефінансувати так звані «банки-пилососи», відстрочуючи вирішення проблеми.
Для повноцінного захисту прав користувачів банків від незаконних дій потрібен ширший інструментарій і, можливо, фінансовий омбудсмен
Нацбанк зараз не має окремої вертикалі, яка б займалася захистом прав користувачів банківських послуг. «Нацбанк має регулювати банківську систему таким чином, щоб вона була стабільна, і через це захищати права вкладників. Але що стосується конкретних шахрайських дій – невидача депозитів і так далі – тут питання, наскільки він має інструментарій і чи може це робити оперативно», – зауважив Дмитро Яблоновський. Він додав, що у стратегії розвитку НБУ вже розглядають можливість створити фінансового омбудсмена для вирішення таких питань.
Ерік Найман зауважив, що НБУ повинен більш пильно стежити за банками і жорсткіше реагувати, якщо є підозри щодо зловживань. «Якщо у НБУ є факти крадіжки грошей із контрольованих банків – вони мають заводити справи», – заявив він.
Відбудова довіри можлива, але це справа багатьох років
На думку експертів, збільшення суми гарантованих вкладів не допоможе відновити довіру до банків, тому що кошти 90% вкладників потрапляють у ліміт 200 тисяч гривень. Тим більше, коштів Фонду гарантування вкладів насилу вистачає на те, щоб виплачувати компенсації навіть у цьому обсязі. На думку Еріка Наймана, навряд чи суттєво допоможе підвищення фінансової грамотності населення: навіть фахівець робить висновки на основі певних цифр зі звітності банку, проте ніхто не може бути певен у тому, що ця інформація відповідає дійсності. Дмитро Яблоновський вважає, що вища фінансова грамотність допоможе користувачам відстояти свої інтереси лише за умови, що за необхідним алгоритмом діятиме і вкладник, і НБУ, і в останнього буде достатньо інструментів примусу.
За словами Дмитра Яблоновського, доцільність рефінансування банків, які зараз у скрутному становищі – питання неоднозначне, проте для стабілізації ринку важливо не допустити подальшої паніки. Для цього бажано досягнути більш конструктивного дискурсу в інформаційному просторі щодо діяльності Нацбанку і уникнути нових банкрутств великих банків. «Як на мене, НБУ має просто робити свою роботу – закрито, але чесно. Він має спілкуватися з власниками банків, які залишилися і не виносити спірні питання на широкий загал, принаймні зараз – щоб не спричинити додаткової паніки», – зазначив експерт.
На думку Еріка Наймана, реально повернути довіру до банків може лише зміцнення системи. Для цього, у свою чергу, необхідні реформи на рівні законодавства, зазначив Ерік Найман. «Потрібні нові закони про Нацбанк, про банківську систему, і про валютне регулювання, і потрібно забезпечити їхнє дотримання. І це має бути частина системного реформування […] Потрібно докорінно змінити підходи до нагляду і санації банків. Система має бути більш прозорою і давати ширші можливості для недержавних організацій впливати на Нацбанк і банківську систему», – вважає експерт. «Відбудова довіри можлива, але це справа багатьох років», – підсумував Дмитро Яблоновський.
