На днях у Києві відбулося 3-те засідання Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС. На зустрічі обговорювали дві теми: ринок праці в Україні та його регулювання, а також чим воно відрізняється від європейського, та антидискримінаційне законодавство. Про це повідомив Григорій Осовий, голова Федерації профспілок України, під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. За його словами також приділили увагу питанню надання Україні безвізу та проблемі ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС. «Ми доводимо свою думку до офіційних структур ЄС, щоб вони бачили, як громадянське суспільство сприймає євроінтеграційні процеси в Україні. Водночас, українське суспільство може таким чином демонструвати своїй владі, як воно бачить соціо-економічний розвиток країни», – зазначив Альфредас Йонушка, член Європейського економічно-соціального комітету, генеральний директор Торгово-промислової та ремісничої палати Шауляю.
Ринок праці
Василь Андрєєв, голова Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, зазначив, що рівень безробіття в Україні офіційно сягає 9%. «Це не на багато більше ніж в ЄС. Проте, через те, що не всі безробітні реєструються у центрі зайнятості, цю цифру можна сміливо помножити на 4», – зазначив він. Мінімальна заробітна плата в Україні є на 30% меншою, ніж середня зарплата, у той час як ЄС рекомендує, аби таке співвідношення було не менш ніж 60%. «Заробітна плата в Україні не відграє тієї ролі, яку має, і не може ліквідувати таке ганебне явище, як бідність працюючого населення», – підкреслив пан Андрєєв. Також серед викликів він назвав скорочення населення України: до 2050 року вони втратить ще 15% – майже 6 мільйонів людей. «Фактично, ми не матимемо людей, які зможуть працювати. Сюди також відноситься і імміграція у країни ЄС. Адже більшість цих людей не збирається повертатися», – зазначив він.
Антидискримінаційні заходи
Ульріка Вестерлунд, член Європейського економічно-соціального комітету, Союз боротьби за права сексуальних меншин, розповіла, що Платформа дослідила антидискримінаційне законодавство щодо вразливих груп населення: етнічних меншин, корінних народів, людей з інвалідністю. «Українське законодавство має бути доповнено та змінено. Але є і певні переваги порівняно з європейським законодавством. У вас найкраще антидискримінаційне законодавство у сфері освіти. Основним недоліком залишається відсутність неупередженості щодо сексуальної орієнтації у трудовому законодавстві», – пояснила пані Вестерлунд. Вона також запропонувала, аби українські державні органи з прав людини доєдналися до Європейської мережі органів, що забезпечують рівність (Equinet. European network of equality bodies).
Юлія Тищенко, голова правління Українського незалежного центру політичних досліджень, натомість вважає, що усе добре у нашому законодавстві, особливо щодо вивчення мов нацменшин. «Законодавство очікує на зміни, які можуть призвести до утисків мови меншин. Може статися так, що угорська або кримськотатарська мови стануть заручниками тієї ситуації, що склалася між українською та російською мовами», – вважає пані Тищенко. Вона також звернула увагу на необхідність покращити законодавство щодо працевлаштування людей з інвалідністю, та необхідних будівельних норм для доступного міського простору. За словами пані Тищенко, хоча в Україні немає дискримінації щодо нацменшин, але законодавство потребує «модернізації», адже його прийняли ще у 1992 році. «Воно багато у чому декларативне, коли доходить до реалізації прав – все не так райдужно. Особливо вразлива група – роми. До них є певне формальне ставлення, заходи, що декларуються, нічим не підкріплені на практиці, немає фінансування, а також комбінації з громадою ромів», – розповіла Юлія Тищенко. Вона також відмітила можливі утиски проти переселенців з боку приймаючих громад. Це має місце у сфері працевлаштування, та інших сферах, спрямованих на їхню інтеграцію у місцеві громади.
