Болгарська полеміка щодо «Південного потоку» не хоче зникати

Ще на початку червня Болгарія припинила роботу на газопроводі «Південний потік», після чого вже через декілька днів Сербія різко зробила те саме. Прем’єр-міністр Болгарії Пламен Орешарські стверджував, що проект довелося заморозити, щоб країна могла задовольнити вимоги ЄС. З іншого боку, спікер парламенту Михаїл Міков заперечив те, що болгарська частина може бути призупинена на якийсь час, стверджуючи, що Орешарські не мав влади віддавати такі розпорядження. На запитання, чому Орешарські зробив таку заяву відразу ж після зустрічі трьох сенаторів США в неділю, Орешарські заперечив зв’язок цих двох подій. Він заявив, що занепокоєння Європейської комісії полягали в основному у процедурах вибору саме «Південного потоку» Болгарії для володіння та керування трубопроводом, а також у компетентності Болгарії укладати міжурядову угоду та у винесених рішеннях щодо державних тендерів.

З точки зору непрофесіонала, проект було заморожено поки він не буде відповідати вимогам конкуренції та енергетичної лібералізації ЄС. Сайт болгарського фінансового і політичного щотижневика «Капітал» 21 червня 2014 року написав, що «конкурс на будівництво газопроводу був влаштований таким чином, щоб контракт змогли надати компаніям, близьким до президента Росії Путіна і Деляна Пеєвські, медіа-магната та депутата РПС [Рух за права і свободи – УКМЦ]». ЄС також не є зацікавленим у монопольному елементі: російському газі в російському трубопроводі. Очевидно, що бюрократичні процедури затягнуться аж до завершення антимонопольного розслідування Єврокомісії. Один з трьох вищезгаданих сенаторів, баламут Джон Маккейн, коментуючи переговори з болгарським прем’єром, сказав: «Ми прагнули меншої російської участі в «Південному потоці»,.

Що ж це означає для пересічних болгар? Проект розділяє болгарське суспільство на частини, надаючи при цьому північній частині можливість отримати нові робочі місця, у той час як в іншій частині будуть перебої з роботою. Крім того, екологи з усіх сил борються з проектом. Позитивна сторона полягає в тому, що «Південний потік» дасть всім країнам-членам ЄС доступ до газу без посередників. Болгарські політики розділені, в той час як інші, здається, пов’язані з проектом через особисте збагачення. А для Болгарії, країни, яка приєдналась до Європейського Союзу в січні 2007 року, проект, який полягає в транспортуванні російського газу в Центральну Європу через кілька країн Південної Європи, принаймні до Австрії, налаштовує європейське майбутнє Болгарії проти свого минулого, як нації із тісними зв’язками з Росією та яку раніше неофіційно і жартома називали шістнадцятою республікою Радянського Союзу. Але найбільше виграє від цього Росія.

Давайте подивимось на національні особливості проекту. Він фактично призведе до концентрації джерел природного газу Болгарії. Незважаючи на те, що поставки газу стануть більш безпечними, енергетична залежність зростатиме. «Південний потік» і «Північний потік» йдуть в обхід як України, так і Білорусі, перекреслюючи при цьому значущість газотранспортної системи України. В цьому і полягає основна ідея. На самітах лідерів ЄС Болгарія постійно виступала проти третьої хвилі санкцій проти Росії через захоплення Криму. 17 квітня 2014 року Європарламент проголосував за резолюцію проти будівництва «Південного потоку» та закликав ЄС вжити заходів проти російських фірм та їх дочірніх компаній, особливо в енергетичному секторі, проти активів Росії в ЄС, проти насильства з боку Росії, що й досі триває, проти постачання зброї, радників і терористів, проти всього, що дестабілізує східні та південні регіони України.

Але, очевидно, це не є трубкою миру в Болгарії, адже існує битва за лаштунками. Існує змова, яка має на меті знову зробити Бойко Борисова, лідера партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (партія ГЄРБ), прем’єр-міністром. Це змова за участі Путіна, за словами Ніколая Барекова, лідера «Болгарії без цензури». Бареков зазначив, що якщо Борисов повернеться до влади, то захопить місцевий бізнес, а ГЄРБ та «Болгарська соціалістична партія» братимуть участь у змові. «Бойко Борисов продовжуватиме будувати газопровід «Південний потік». Його компанії, а також компанії «Руху за права і свободи» (РПС) і «Болгарської соціалістичної партії» (БСП) будуть продовжувати працювати над цим проектом».

Крім того, «Болгарський реформістський блок», альянс демократичних партій, говорить, що має докази про секретну угоду між Болгарією та «Газпромом» щодо «Південного потоку», підписану наприкінці травня. Він також стверджує, що додатка фінансова угода містить несприятливі відсоткові ставки для Болгарії.

Сусідня Україна правомірно стурбована європейськими демократичними засадами, а точніше – їх відсутністю. Міністерство закордонних справ України висловило обурення після візиту Путіна до Відня 24 червня 2014 року задля обговорення планів щодо «Південного потоку». Заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський, безумовно маючи на увазі анексію Криму Росією, сказав: «Чи означає це, що європейська позиція, позиція демократії, захисту фундаментальних принципів міжнародного права вже не є актуальною?». Путін ще більше розпалив словесну війну щодо майбутнього газопроводу, кажучи, що США хотіли поставляти свій газ до Європи, а він, зрозуміло, виступає проти цього. Він заперечував, що метою проектів «Північного потоку» та «Південного потоку» було обійти Україну і (тим самим) вивести її з «формули» газопостачання Європи. Проте проект «Південний потік», ймовірно, буде просуватися, про що висловився міністр закордонних справ Болгарії Крістіан Вігенін 21 червня 2014 року. Але якою ж буде політична ціна? «Південний потік» розділяє партії в Болгарії та викликає політичну нестабільність, породжуючи обвинувачення щодо таємних угод з «Газпромом» та сумнівних угод щодо того, хто ж буде будувати трубопровід. Дострокові парламентські вибори, швидше за все, відбудуться восени.

У рамках більш глобальної системи речей в ЄС – існують побоювання, що довгі та слизькі щупальця московської влади все більше і більше впливають на Європу, особливо в галузі енергетики. «Ми вже відчуваємо значний тиск Росії, пов’язаний з великими енергетичними проектами», – розповів 21 березня 2014 року Дімітар Бечев, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, новинному порталу в Сараєво BalkanInsight.com. Посилаючись на «Південний потік», він додав: «Цей тиск не завжди приймає форму прямого примусу… Очевидно, що Росія кооптує людей та купує вплив… Такі методи є набагато більш помітними в колишніх радянських країнах, проте також використовуються на Балканах, в Болгарії, а також у Сербії, Чорногорії, Боснії та інших країнах», – підкреслив він. Там може бути короткострокова вигода для Болгарії, але в подальшому повна залежність від Росії, економіка якої і буде справжнім переможцем. Завдяки «Південному потоку» Болгарія може бути ще більше прив’язаною до свого далекого минулого – Росії, ніж до свого найближчого майбутнього – Європейського Союзу.

Peter Dutczyn для Українського Кризового Медіа Центру