Найбільш відкритим серед 18 міністерств є Міністерство інфраструктури України із рейтингом 65 балів. У першу п’ятірку увійшли Міністерство освіти і науки (64 бали), Мінфін (59 балів), Мінрегіонбуд (57 балів) та Мінкульт (53 бали). Найменше балів здобуло МЗС (24 бали), Мінінформполітики (23 бали) та Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України (15 балів). Такі результати дослідження «Відкритість уряду», проведеного Офісом ефективного регулювання, озвучив Ігор Лавриненко, провідний аналітик Офісу ефективного регулювання (ВRDO), під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Оцінку здійснювали на основі 70 вимог, кожна вартістю 1 бал, щодо публічності даних, які є обов’язковими для органів влади. Їх об’єднали у 7 критеріїв: реалізація принципу інформаційної відкритості, забезпечення роботи з відкритими даними, публічність планів діяльності та звітів, антикорупційна експертиза і громадський моніторинг правозастосування. Щодо перших двох критеріїв, ситуація відносно позитивна; із публікацією планів та звітності проблем більше. «Загалом міністерства виконують десь 2/3 вимог законодавства у сфері відкритих даних», – підсумував експерт.
За результатами дослідження міністерствам розіслали загальні і окремі рекомендації, як покращити роботу. «Ми сподіваємося, що вже через квартал рівень виконання законодавства значно поліпшиться. Деякі вади є суто технічними і демонструють, що деякі міністерства не приділяють цій темі належної уваги. За останній тиждень, після надання рекомендацій, сайти деяких міністерств дуже покращилися», – зазначив Ігор Лавриненко. Також підготують рекомендації щодо покращення законодавства у цій сфері, тому що серед них багато застарілих вимог. Особливо важливо забезпечити захист сайту і електронних засобів зв’язку.
Відкритість сайту, яка стала предметом дослідження – це та мінімальна відкритість, яку органи влади зобов’язані забезпечувати, але це має бути складовою відкритості уряду у більш широкому значенні. Із цим в Україні – глибокі проблеми. «Будемо відверті: більша частина державних комунікацій – це відверто політичні комунікації, а не державні, коли політичні рішення продаються, а не роз’яснюються населенню», – зауважила Ярина Ключковська, експерт ВRDO. «Є стара тенденція легітимізувати рішення, замість того, щоб радитися із зацікавленими сторонами і дізнаватися їхню точку зору. Недостатньо лише інформувати людей – зробити доступним сайт, збільшити об’єм інформації, доступної онлайн чи створити Фейсбук-аккаунт для міністра – необхідно системно спроба радитися із людьми, тому що саме так досягається відкритість і довіра», – наголосив Юргіс Вільчінскас, керівник відділу преси та інформації Представництва ЄС в Україні. Він зауважив, що у Єврокомісії так приймаються усі рішення, кожне через свої механізми консультацій.
«Конструктивний діалог почнеться тоді, коли обидві сторони побачать користь цього процесу: коли держава побачить, що від діалогу є користь, вона перестане до нього ставитися як до якогось тягаря і почне ставитися як до інструменту, який дозволяє врахувати потреби стейкхолдерів і отримати від них корисну інформацію і пропозиції рішення. І коли стейкхолдери побачать, що їхні пропозиції враховуються, вони також будуть зацікавлені у тому, щоб надавати саме конструктивні пропозиції», – додала Ярина Ключковська.
Для того, щоб змінити цю ситуацію, експерти Офісу готують новий проект для співпраці із МЕРТ та Державною регуляторною службою: передбачається напрацювати «зелену книгу», у якій будуть висвітлені найбільші проблеми ринків, і через серію публічних обговорень із зацікавленими сторонами вийти на «білу книгу» рішень.
Наталія Кононенко, експерт компанії Noks Fishes, розповіла про досвід проекту з оцінки якості комунікацій між органами влади і журналістами та аналізу публічних дій влади з позиції постмайданних цінностей (чесність, рівновіддаленість від фінансово-промислових груп, реалізація проєвропейської стратегії тощо).
Галина Петренко, заступниця шеф-редактора, редактор сайту «Детектор. Медіа», зазначила, що за її оцінкою за останні 3 роки якість комунікації влади із медіа покращилася, але ще залишаються певні проблеми – наприклад, незрозуміла структура сайту, схильність давати на запити недостатньо інформативні відповіді, інколи просто відписки. Трапляються парадокси, що інформація у відповіді на запит діаметрально протилежна тій, яку очільник закладу висловив в інтерв’ю, і відповідь підписана ним же. Серед порад для прес-секретарів міністерств – стежити, чи опубліковану на сайті чи у соцмережах новину підхопили ЗМІ, якщо ні – просувати її, у тому числі у регіональні ЗМІ.
