Експерти і правозахисники закликають відновити роботу над законопроектом №2033-а, щоб створити механізм виправлення судових помилок. За їхніми словами, зараз можливості оскаржити рішення про довічне ув’язнення немає взагалі. Про це вони заявили під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи, нагадав що у 2010 році у Верховного суду забрали повноваження переглядати кримінальні справи у порядку виключного провадження. Цей механізм не завжди працював, але існував юридично. «У нашій практиці є низка справ стосовно осіб, які були засуджені за радянським КПК, і немає жодної правової можливості піти у суд. Експерти, які виступають критиками, стверджують, що існує процедура перегляду справи за нововиявленими обставинами, але адвокати чудово розуміють, наскільки ця практика працює – таких справ немає, тому що суди не приймають їх на розгляд», – пояснив він.
Законопроект вже проголосований у 1-му читанні і з тих пір зрушень не відбувалося. За словами Михайла Жернакова, експерта Реанімаційного пакету реформ, основна причина – міліцейське і прокурорське лоббі у Верховній Раді. «Ми не можемо далі називатися країною, яка прагне до демократії якщо ми будемо ставити корупційні інтереси вище за інтереси свободи, прав людини і прав тих, хто перебуває у місцях несвободи за чужі злочини. І я, і мої колеги з Реанімаційного пакету реформ послідовно виступаємо за прийняття цього законопроекту», – заявив він.
Андрій Діденко нагадав, що УГСПЛ вже робили у Верховній Раді фотовиставку – 8 історій свавільно засуджених. Серед них – Олександр Рафальський, Володимир Панасенко, Любов Кушинська. Олег Левицький, адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини, нагадав, що Володимира Панасенка засудили взагалі на підставі показань людини з психічними і нервовими розладами – підставного свідка, який у процесі неодноразово змінював свої показання. «Ми не можемо почуватися гідно і спокійно, коли знаємо, що є чисельні засуджені за несправедливими вироками, які безневинно відбувають покарання», – наголосив він. «Перш ніж говорити про судову реформу, ми маємо говорити про механізм виправлення судових помилок. Я ще раз закликаю народних депутатів проголосувати цей закон у 2 читанні і в цілому, тому що мова йде про долі людей», – підкреслив Андрій Діденко.
На його думку Віктора Шишкіна, екс-судді Конституційного суду України, судова реформа, яка відбувається, сама по собі не зменшить кількість судових помилок, тому має існувати механізм перегляду справи. «Позбутися судових помилок жодна країна ще не спромоглася, тому потрібно шукати, як мінімізувати їх. Коли ми говоримо про судові помилки, то говоримо переважно через призму кримінального законодавства, але судові помилки присутні і в цивільних, господарських, адміністративних справах», – зауважив він.
Ерік Сванідзе, експерт Ради Європи, у своєму коментарі зазначив, що наявність такого механізму не є міжнародно-правовим зобов’язанням, у тому числі у рамках ЄКПЛ, проте в Україні, зважаючи на кількість сумнівних рішень, цей механізм потрібний. «Моя порада – розглянути можливість поширити цей механізм не лише на тяжкі злочини, і не лише на осіб, які відбувають покарання – деякі могли вже відбути його; по друге, чітко визначити підстави для перегляду рішення, щоб там не було перекосів в інший бік», – зазначив він. Також необхідно прописати механізм компенсаційних заходів для тих, кого визнають засудженими незаконно – це є вимогою ЄКПЛ.
