Двоє відомих американських дипломатів і експертів з міжнародних відносин, Генрі Кіссінджер та Джек Метлок, запропонували у березні цього року, що вирішення українсько-російської кризи має ґрунтуватися на «фінській моделі». Вони, очевидно, вважали, що Росія буде надійним партнером у переговорах та ескалації кризи можна буде запобігти.
Питання в тому, однак, що ж Кіссінджер і Метлок вважали «фінською моделлю». Дане посилання було використане для опису фінсько-радянських відносин у часи «холодної війни», під час якої Фінляндія прийняла певні обмеження власної суверенність, особливо у сферах внутрішньої та безпекової політики. Через ці обмеження Фінляндія не вступила до Західних військових союзів і мала труднощі з отриманням членства в деяких європейських економічних домовленостях.
«Фінська модель» заснована на ієрархічних відносинах між двома сторонами. Слабка сторона змушена визнати, що сильніша сторона має право диктувати, що перша може і повинна робити. Для того, щоб зберегти свою демократичну політичну систему та ринкову економіку, Фінляндія не мала автономії у міжнародних справах під час «холодної війни». Модель також передбачала публічне схвалення Фінляндією цієї моделі та прославляння хорошого характеру відносин із східним сусідом.
Не дивно, що Радянський Союз був цілком задоволений цією домовленістю. В офіційних радянсько-фінських комюніке домовленість описувалась як «позитивний приклад плідного характеру мирного співіснування між країнами, що належать до різних соціальних систем». У формулюванні ніколи не згадувалась ієрархічна природа відносин, хоча вона, звичайно, була присутньою. Свобода та простір для дій Фінляндії були обмежені і включали обов’язок, що гарантувало, що будь-яке невдоволення радянської системи не зможе з’явитися. Тому, коли ця «фінська модель» пропонується Україні як вирішення, необхідно врахувати шість важливих моментів.
По-перше, модель заснована в умовах «холодної війни». Її метою було скріпити існуючі структури, щоб запобігти появі будь-яких неконтрольованих та небажаних змін.
По-друге, ієрархічна модель передбачає нерівність сторін. Проте у світі після «холодної війни» відносини між державами повинні ґрунтуватись на рівності та взаємній і добровільній згоді.
По-третє, нова європейська система була побудована на нових багатосторонніх механізмах та угодах між усіма європейськими державами. Якщо одна із сторін цієї системи порушує ці правила, вона не може очікувати на прийняття такої поведінки як fait accompli.
По-четверте, стабільні та взаємно прийняті домовленості у довгостроковій перспективі в інтересах усіх сторонам. В іншому випадку вплив є негативним також для всіх сторін.
По-п’яте, нормальні добросусідські відносини не можуть бути створені, якщо одній або іншій стороні відмовлено у праві вирішувати питання, які знаходяться у площині її влади як незалежної держави. Наприклад, членство в НАТО або в Європейському Союзі не може і не повинно бути перешкодою нормальним відносинам з Росією.
По-шосте, Фінляндія сьогодні має нормальні політичні та економічні відносини з Росією. Проте турбує те, що, незважаючи на запевнення з боку державного керівництва найвищого рівня, у Росії лунають голоси, які хочуть обмежити права Фінляндії в цій сфері. Росія також показала, що вона не бажає надавати такі права всім своїм сусідам.
І на останок, так звана «фінська модель», яка була запропонована, належить до минулого і не вирішить кризу в українсько-російських відносинах. Україна може побудувати гарні відносини з Росією. Все, що для цього необхідно, щоб Росія прийняла пропозиції, нещодавно висунуті українським керівництвом. Це теж було б в інтересах Росії.
Jyrki Iivonen, доктор філософії
Дослідник (на пенсії), публіцист та чиновник, який пропрацював кілька десятиліть у Міністерстві оборони Фінляндії і в Фінському інституті міжнародних справ.
