VoxUkraine презентував проект «ККД депутата». На базі досліджень розробили Індекс підтримки реформ (ІПР), за допомогою якого можна оцінити роботу кожного народного депутата. Індекс показує, наскільки важливим є внесок кожного народного обранця у прийняття 230 реформаторських та 8 антиреформаторських законів. Так, перше місце у загальному рейтингу посів народний депутат партії «Блок Петра Порошенка» Іван Спориш, його ІПР сягає 96%. Він пропустив лише 2% засідань та найбільше голосував за закони про децентралізацію, регулюванню бізнесу та енергетичну незалежність. Останнє місце у рейтингу посів позафракційний Сергій Клюєв з ІПР 0%: він не проголосував за жоден закон і пропустив 94% засідань Верховної Ради. Про це розповів Борис Давиденко, CEO та головний редактор VoxUkraine під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Перша «десятка» у рейтингу – депутати фракцій «Блок Петра Порошенка» та «Народний Фронт». «Це логічно і зрозуміло. Без коаліції депутатів неможливо прийняти жодного закону», – зазначив Борис Давиденко. Він зазначив, що здебільшого це не дуже медійні і не дуже відомі депутати. Серед лідерів за ІПР – Олена Бойко. У неї, як і в Івана Спориша, 2% прогулів (в середньому по Верховній Раді – 22%). Якщо говорити про гендерну приналежність реформаторів Верховної Ради, то за прогресивні рішення голосують 64% жінок та 58% чоловіків депутатського складу.
Тетяна Нищук, лідер проекту iMoRe, розповіла, що Кабінет Міністрів України та Верховна Рада є лідерами процесу реформаторства в Україні – 43% та 40% відповідно ухвалюються саме в цих органах. Третє місце посідає НБУ – там ухвалюють 13% реформаторських рішень.
Головна проблема Верховної Ради – відвідуваність, всі інші є похідними від неї, переконаний народний депутат Григорій Шверк. Не менш важлива проблема – низький рівень довіри і поваги до Верховної Ради, вважає він. «Були депутати до нас, є ми, після нас теж хтось буде. Проблема в тому, що можна ставитися погано або критично до конкретного депутата чи будь-якої фракції, але інституція, яка зветься Верховною Радою України, у країні з парламентсько-президентською формою управління, має мати повагу. Можна критикувати за конкретні речі, але зазвичай «поливання брудом» інституції – це неякісно», – зазначив Григорій Шверк.
Експерти і народні депутати звернули увагу також на проблему «законодавчого спаму» (народні депутати подають в рази більше законопроектів, ніж парламент спроможний розглянути, і часто неякісних) та нестачу «зворотного зв’язку» із виборцями. «Припустимо, у нас всі депутати хороші. Але якщо вони не встигають прочитати те, за що вони голосують, і розібратися, то очікувати якісних результатів не можна. А якщо вони не всі «хороші» – є погані та добрі сили, які маніпулюють, то зрозуміло, що в цьому хаосі, коли ми надамо 6 тисяч мільйонів поправок до якогось законопроекту… люди, які контролюють регламент – що поставити, що прийняти – отримають владу, яку вони не мають отримувати в демократії, тому що це мають вирішувати народні обранці. Проблема в тому, що вони перевантажені і зворотній зв’язок є слабким», – наголосив Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки.
Директор програми USAID РАДА Ігор Когут наголосив на необхідності підвищувати рівень відповідальності і дотримання професійної етики серед парламентарів. «Питання парламентської та професійної етики є на сьогодні дуже важливим. Ми завжди порівнюємо з якимись іншими фахами та професіями. Уявімо собі, що хірург не приходить тиждень оперувати. Це дуже популістські порівняння, але вони дуже часто вживаються, коли ми ведемо розмову про парламентську етику. Етика – це не тільки відвідуваність, не тільки поведінка, але дуже багато інших аспектів, серед яких – конфлікт інтересів, декларування статків та інше», – зауважив він.
