Острожецька об’єднана територіальна громада на Рівненщині утворилася у 2016 році. У ній проживає близько 6 ,5 тисяч мешканців. Чим живе громада, які можливості відкрилися для людей після об’єднання та як планують вирішувати проблеми – розпитали голову громади Тараса Гордійчука у рамках проекту УКМЦ-DOBRE «Речники громад».
Школи, дороги, медичні заклади: що змінилося після об’єднання?
«На перше місце ми поставили мешканця нашої громади: робити все так, щоб мешканцям нашої громади було комфортно жити… Ми хочемо наблизити до людей послуги, за якими вони зараз звертаються у район – щоб вони їх отримували на місці», – розповідає Тарас Гордійчук.
На території громади – 6 фельдшерсько-акушерних пунктів (ФАПів) та одна амбулаторія. У ній працює 5 сімейних лікарів, з якими підписали декларації мешканці як Острожецької, так і сусідніх громад. Відділення первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) вирішили створити одне на 5 громад – на базі найбільшої, Млинівської громади. Громади уклали договір і тепер всі медичні заклади підпорядковуються цьому ПМСД.
Районну лікарню, яка знаходиться на балансі громади, трансформували у комерційне неприбуткове підприємство. У ній вже оновили систему опалення – проклали нову теплотрасу, поміняли котли, також встановили необхідне освітлення, зробили косметичний ремонт.
З фахівцями та обладнанням є труднощі. «На щастя, тими медикаментами, які мають бути на ФАПах, у нас проблем немає, на кожному ФАПі є препарати. Ми покращуємо матеріально-технічну базу, наскільки це можливо, але обладнання все одно не вистачає», – каже Тарас Гордійчук.
У цьому році громада виграла обласний конкурс на придбання медичного обладнання: це допоможе підготувати заклади до старту медреформи вторинної ланки з січня 2020 року.
Також Острожецька громада створила опорну школу та закупила шкільний автобус.
«Ми беремося насамперед за проекти, для яких вдалося залучити кошти»
«Як тільки нам вдається залучити кошти під якийсь проект – ми одразу рухаємося у тому напрямку. Якщо ми не виграємо проект, відкладаємо його», – відповідає Тарас Гордійчук на питання про те, як визначають пріоритети у роботі.
Одне з болючих питань – оновлення системи водопостачання у селах Острожець і Залав’я, де проживає майже половина населення громади. Інфраструктура дуже зношена, тому інколи буває до трьох проривів за тиждень, і комунальники не встигають вчасно усувати проблеми.
В Острожецькій громаді близько 58 кілометрів доріг без твердого покриття. Щороку на них з власних коштів прокладають 2-3 кілометри. Також проводять ремонти, аби підтримувати вже існуючі дороги у належному стані.
Чекає свого часу ідея соціального центру, який би працював із неблагополучними сім’ями та допомагав одиноким літнім людям. «Ми вже другий рік поспіль подали на ПРООН, на європейські програми, проект соціального центру, який би опікувався цими людьми і певний час вони могли там перебувати. У нас є приміщення, у якому ми хочемо обладнати 5 кімнат».
Вдруге подають проект і на створення центру культури і дозвілля. Також у планах – покращити спортивну інфраструктуру.
«У нас працює ФСК «Горизонт», у якому є тренери з футболу, волейболу, дзюдо, тепер і з баскетболу. Стадіон у не дуже гарному стані. Ми намагаємося щороку робити поточні ремонти, але потрібно облаштувати трибуни, накрити його. Ми хочемо облаштувати вуличні тренажери, щоб молодь мала можливість займатися спортом і вести здоровий спосіб життя», – розповідає Тарас Гордійчук.
Як і звідки залучити 13 мільйонів гривень?
«Наш бюджет невеликий, основні надходження – це кошти, отримані завдяки конкурсам і грантам. Саме вони дозволяють нам покращувати усі сфери. Щоб ви розуміли, у Млинівський район зайшли 8 мільйонів гривень за проектами ДФРР, і всі вони пішли на Острожецьку громаду. Також ми вже третій рік поспіль є переможцями обласних конкурсів», – каже голова громади.
Тільки у минулому році Острожецька громада виграла проектів на загальну вартість близько 13 мільйонів гривень. За словами Тараса Гордійчука, у статусі громади залучати кошти значно простіше, аніж у статусі сільської ради.
Перший проект – встановлення сонячних колекторів на дитсадку «Сонечко». «Ми хотіли, щоб у дітей постійно була тепла вода, незалежно від погоди, але щоб не встановлювати бойлери. З проектом були певні проблеми, але врешті він зайняв 1-ше місце в області із 64», – розповів Тарас Гордійчук.
Другий проект – придбання сміттєвих баків та обладнання майданчиків в Острожку та Сирій Залаві. Третій – вже згадане медичне обладнання для закладів вторинної ланки.
За кошти Державного фонду регіонального розвитку реконструювали під дитсадок приміщення початкової школи, споруджують Борбинський навчально-виховний комплекс, у якому буде садочок і школа. Це другий за вартістю проект в області – близько 126 мільйонів гривень. Ідея існувала ще з 2013 року, але розпочати її реалізацію вдалося лише у статусі громади.
Також перемогу здобули енергоефективний проект з облаштування котельні і теплотраси для районної лікарні, та проект про облаштування центру надання адміністративних послуг. Його мають відкрити у цьому році.
Будь який успіх громади – заслуга командної роботи, каже Тарас Гордійчук. Дуже важлива роль проектного менеджера та профільних фахівців у тих галузях, для яких пишуть проекти.
«Просто так гроші не дають – для цього проект потрібно зробити цікавим і важливим для соціальної сфери. Щоб писати подібні проекти, потрібні кваліфіковані фахівці, принаймні одна людина, яка пройде спеціальне навчання. Головне, що я хочу порадити – не бійтесь пробувати. Іноді нам доводилося по два тижні їздити, тому що щось не так, багато зауважень або нових вимог – але все одно доопрацьовували і подавали його», – розповідає Тарас Гордійчук.
Як використовують субвенцію на розвиток інфраструктури?
На першу субвенцію на розвиток інфраструктури – 3 мільйони 400 тисяч гривень – громада створила підприємство, закупила трактори, причепи і обладнання. Це підприємство виконує низку різноманітних робіт.
У рамках другого проекту замінили всі вікна і двері у школі. Завдяки цьому громада щорічно економить близько 40 тисяч гривень.
«У нас така позиція, що там, де ми економимо – ці кошти повертаються або в той округ, або той заклад, завдяки якому зекономили. На ці 40 тисяч відремонтували водонапірну башту і встановили якісну систему очистки питної води – тому що раніше результати проб були незадовільні. Зараз вода майже джерельна. Також у цьому році переробили систему опалення у крилі, де з нею були великі проблеми», – каже Тарас Гордійчук.
У рамках третього проекту придбали сміттєвоз. Зараз у Млинівському районі 5 громад, і тільки в Острожецькій громаді сміття вивозиться зі сміттєвих баків сміттєвозом.
«Люди укладають договори з комунальним підприємством і платять символічну плату за вивіз сміття – ми привчаємо, що чисто просто так не може бути. Там, де ми вже створили умови, підписано договори з близько 70% домогосподарств – це багато. Хто не хоче робити цього добровільно – будуть мати справу з інспектором з благоустрою, який робить приписи і виносить попередження. Так ми хочемо зменшити кількість стихійних сміттєзвалищ. Ми хочемо вийти принаймні на 90% відсотків, а далі роботу зроблять самі люди: ті, які сплачують за вивіз сміття, будуть докоряти тим, хто цього не робить».
Окрім грантових коштів, як основні джерела надходжень розглядають землю, залучення інвестицій та надходження податків від юридичних осіб, зареєстрованих у громаді.
«В основному це інвестори або фірми, для яких не грає роль місце реєстрації. У цьому році вдалося перереєструвати одну юридичну особу і ще два ФОПи, від яких нам надходять податки. До кінця року, можливо, зареєструємо ще одну фірму і ще одного ФОПа. Спільно з найбільшими агрофірмами, які працюють у нас у громаді, ми можемо показати спільну роботу для закладів у громаді», – каже Тарас Гордійчук.
Що потрібно з боку держави?
З боку центральної влади хотілося б більшої передбачуваності та спрощення бюрократичних процедур, каже Тарас Гордійчук.
«Наприклад, затвердили ми бюджет на 2019 рік, і тут в кінці грудня затверджують грошову оцінку поза межами населених пунктів на земельні ділянки, і чомусь земля знецінюється у 2-3 рази… Ми аграрний район і це основні наші податки. Більше мільйона з нашого бюджету пішло – а ці гроші вже передбачені у бюджеті, і далі потрібно думати, як це погасити», – пояснює він.
Для залучення інвестицій створюють перешкоди тривалі бюрократичні процедури. Інвестор зацікавлений отримати рішення протягом кількох місяців, але паперова тяганина може тривати півтора-два роки. «Жоден інвестор стільки чекати не буде. Потрібно якось зменшити терміни та спростити процедуру підготовки документів, щоб у громади заходив бізнес і з’являлися робочі місця», – зазначає голова ОТГ.
В цілому ж, на його думку, Острожецька громада відповідає усім критеріям спроможної громади та може забезпечувати себе.
«Що стосується районів – на мою думку, не тільки районної ради, але й районної адміністрації я вже не бачу у Млинівському районі. Тому що у нас дійсно створено 5 громад, і одна сільська рада не увійшла в жодну з них. Вже деякі повноваження делеговані нам, громадам, ми вже їх виконуємо, і я бачу своє підпорядкування тільки обласній раді та адміністрації. Якщо передбачено, що має бути префект і два юристи, які мають перевіряти законність – значить, так воно і має бути».
Як втримати людей?
Один із викликів для громади – як втримати молодь, яка шукає можливостей для кращого заробітку. Головні інструменти, каже голова – організація спільних заходів, аби згуртувати мешканців громади, та залучення людей до громадської діяльності.
«Більшість тих, хто звертається до нас з приводу якихось проблемних питань, як дороги, інфраструктура для дозвілля – це якраз люди віком 20-40 років. Для них важливо, коли у підсумку це питання вирішується і вони бачать свою роль у цьому. Наприклад, у нас є 4 футбольні команди, дві дорослі, дві молодші, і вони хочуть щось покращити. Я кажу: «Добре, готуємо проект, але далі – як вийде, тому що потрібні гроші». З другої спроби ми виграли. Сподіваюсь, вже у жовтні у наших футболістів буде повноцінне поле».
Чому варто повчитися у канадських колег?
Тарас Гордійчук згадує досвід поїздки до Канади влітку цього року. Українські голови ОТГ відвідали графство Принц Едвард – канадський аналог громади.
«Мене вразило, що у них задіяні всі. Кожен депутат знає проблематику свого округу і всіх округів у громаді, – розповідає Тарас Гордійчук. – З бюджетами у них також непросто, є проблемні дороги, соціальні об’єкти. Депутати приходять з рішенням, але знаходять компроміс: досліджують питання, залучають мешканців того округу, звідки депутат, мешканців іншого округу, і пояснюють, що є черговість вирішення питань – якісь потребують рішення негайно, якісь можна відкласти».
Зі спілкування з місцевими мешканцями з’ясувалося, що багато з них безпосередньо беруть участь у вирішенні питань, пов’язаних із життям громади.
«На запитання, навіщо їм це, вони відповідають: «Я тут живу, і це справи моєї громади». І я хочу, щоб не тільки у нашій громаді, а в Україні було якомога більше людей, які знають, що це їхній населений пункт, їхня громада, їхня країна. Думаю, для цього потрібно більше залучати людей до громадської діяльності – тоді більше людей будуть небайдужими. Коли людина вкладає свої зусилля або свою гривню – вона більше те цінує», – підсумовує Тарас Гордійчук.
