Цього року в Україні завершилося формування антикорупційної інфраструктури: останньою ланкою у ній став Вищий антикорупційний суд. Від початку роботи перших інституцій, НАБУ та НАЗК, минуло вже 5 років. Які висновки можна зробити та які цілі ставити далі – обговорювали антикорупційні експерти та представники профільних органів на круглому столі в Українському кризовому медіа-центрі. У цьому матеріалі – головне з виступів учасників.
Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро України:
«Коли приймалися закони щодо НАБУ, схоже, ніхто не очікував, що ця система справді почне працювати. Проблеми у нашій роботі почалися, коли почалися розслідування щодо осіб, які вважалися недоторканними. Зараз стан облоги змінюється на вікно можливостей: нам надали можливість автономного прослуховування, частково скасовані «правки Лозового».
Після зустрічі з президентом мене і Холодницького у травні, ми в середньому кожні 3 дні оголошуємо комусь підозру. Це достатньо високопоставлені суб’єкти. Є розслідування щодо майже 400 чиновників. Є відчуття підтримки з боку нової Генеральної прокуратури, Служби безпеки України. Починає роботу Вищий антикорупційний суд, створений за участі міжнародних експертів, до якого є певна довіра. Ми сподіваємося, що «точка неповернення» в антикорупційній реформі скоро буде пройдена. Якщо Вищий антикорупційний суд (ВАСУ) буде швидко і якісно розглядати справи, наша робота нарешті фіналізується і довіра до антикорупційних органів почне зростати».
Андрій Довгань, начальник управління процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:
«Зараз ми відчуваємо, що є політична воля, і відчуваємо підтримку нашої діяльності. Приймаються закони, спрямовані на полегшення роботи антикорупційних органів, нівелюються попередні спроби її ускладнити. Від початку роботи нової Верховної Ради, фактично за 2 місяці, ми оголосили підозру 6 екс-народним депутатам. Співпраця з НАБУ покращилася. З початку роботи ВАСУ зменшилася потреба виїздити в суди по території України і ми можемо активніше працювати. Варто зазначити, що ВАСУ працює менше двох місяців, але вже є перший вирок за статтею 366-1, декларування недостовірної інформації. Враховуючи, що злочин скоїв колишній суддя апеляційного суду – це знакова подія».
Антон Янчук, голова Нацагентства з розшуку та менеджменту активів:
«Ці 2 роки показали, що ключові функції АРМА з розшуку та управління заарештованим майном на практиці працюють. Цього року ми розглянули понад 1100 запитів від правоохоронних органів про розшук майна – більше ніж за попередній рік; потужності з розшуку набагато збільшилися. Минулого року ми були під’єднані до близько 20 баз даних, зараз це більше 45. Запустили 6 міжрегіональних територіальних управлінь. Ми маємо більш ніж 1,5 тисячі позицій заарештованого майна, переданих на підставі судових рішень в управління АРМА. Понад 350 мільйонів гривень, у гривневому еквіваленті, на депозитних рахунках АРМА – гроші, які безпосередньо арештовані і передавалися в управління, або гроші, одержані від реалізації, та близько 40 мільйонів гривень нарахованих банками процентів на ці кошти. Розпочали розробку державних реєстрів заарештованих активів. Вже створено прототип реєстру, його планують запустити для дослідного використання до кінця 2019 року.
Головний виклик у нашій роботі – недосконалість закону, на підставі якого діє АРМА. Ці недоліки потрібно виправляти. Більш ніж рік тому ми розробили великий комплексний законопроект, який вносить зміни до близько 30 законів України. Він проходив серйозне експертне обговорення і надовго «завис» на погодженні в інших органах. Є перспективи, що вже цього місяця його буде внесено на розгляд уряду. Але цього пакету змін також недостатньо».
Андрій Боровик, виконавчий директор Трансперенсі Інтернешнл Україна:
«Чи вдалося нам все, що ми хотіли? Думаю що ні. Наприклад, ми дійшли до висновку, що потрібно перезапускати деякі антикорупційні органи, наприклад, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Ми з’ясували, що потрібне не лише правильне законодавство, але й політична воля і фахові кадри, яких у нас дуже мало.
Крім цього постає дилема, чи маємо ми керуватися виключно ідеальним законодавством, чи інколи політичною доцільністю. Інколи так можна зробити швидкі дієві зміни, але стратегічно ми програємо. Головне – пам’ятати, що ми не можемо перезапускати антикорупційні органи кожні 5 років».
Галина Кохан, експертка Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні:
«Ідеальний варіант – поєднання гарного законодавства і політичної доцільності, особливо коли відбувається діалог між неурядовими та урядовими стейкхолдерами на всіх етапах проходження законодавства. Таким прикладом був закон про Вищий антикорупційний суд.
Рецептом ефективності всієї антикорупційної інфраструктури ми бачимо координацію усіх органів і налагодження дієвої роботи».
Сергій Миткалик, виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб» :
«Ми сподіваємося, що НАЗК після перезапуску, коли за його діяльність керівник буде нести одноосібну відповідальність, буде працювати краще. НАЗК зможе активніше перевіряти декларації, надсилати висновки про ознаки незаконного збагачення правоохоронним органам. По-друге, можливо, вдасться позбавити «недоторканності» СБУ. Зараз через закритість ані громадськість, ані правоохоронні органи не мають доступу до даних з їхніх декларацій».
Тарас Шепель, член правління Фундації DEJURE:
«Насправді формування антикорупційної інфраструктури ще не завершене. Остання інстанція – Верховний Суд: є нарікання, що реформа, яка відбулася, не була повною, Суд складається переважно зі старих суддів. Верховна Рада прийняла законопроект, який передбачає скорочення удвічі кількості суддів Верховного Суду, і стоїть питання, хто буде тими суддями, які підуть.
Добре, що скорочення складу має здійснюватися поновленою Вищою кваліфікаційною комісією суддів, яка буде обиратися за принципом, який застосовувався під час створення ВАСУ: складатися наполовину з міжнародних експертів і наполовину – з делегованих суддівським середовищем. Це подає надію, тому що антикорупційні справи можуть потрапити до Верховного Суду вже після цієї реформи».
Хосе Угас, ексголова правління Transparency International:
«На сьогодні корупція є проблемою у близько 2/3 країн світу. Україна за останні роки дещо покращила свої позиції у «Індексі сприйняття корупції» [з 27 балів у 2015 році до 32 балів у 2018 році – прим. УКМЦ], але попереду ще багато роботи.
Можна досягати швидких результатів, але важливо також забезпечити сталість процесів. З мого досвіду, якщо є швидкі результати, але не налагоджено сталу роботу інституцій, через деякий час корупційні практики відновлюються. … Тому для України головний виклик – як гарантувати, щоб перші успіхи були сталими. Для цього важливо розбудовувати антикорупційні інституції та налагоджувати співпрацю між ними. У вас зараз цікаве вікно можливостей з новим урядом. Час покаже, чи заяви про боротьбу з корупцією – лише слова, чи є реальна політична воля».
