Київ, 22 серпня 2014 року – «Без люстрації справжні реформи в Україні не відбудуться. Люстрація повинна бути ефективним і транспарентним процесом та відбутися за участі міжнародних спостерігачів. Планується створення спеціального люстраційного трибуналу. Громадський люстраційний комітет і українські депутати приймуть до уваги рекомендації іноземних експертів, розроблені Фундацією «Відкритий Діалог». Про це заявила Людмила Козловська, Президент Міжнародного фонду «Відкритий діалог» на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
За словами пані Козловської, починаючи з політичних змін в лютому поточного року, активність Фундації спрямована, зокрема, на підтримку громадянських ініціатив, ціллю яких є децентралізація влади і проведення генеральної люстрації кадрового апарату країни. «Зусилля Фундації спрямовані назустріч сподіванням українського і міжнародного суспільства, котрі вважають люстрацію обов’язковою умовою для уможливлення ефективного здійснення необхідних реформ в Україні», – говорить Президент Міжнародного фонду «Відкритий діалог».
Під час прес-брифінгу, Людмила Козловська також зазначила, що в області люстрації, під котрою розуміється проведення широкого вивчення і перевірки державних посадовців, Фундація тісно співпрацює з Люстраційним комітетом під керівництвом Єгора Соболєва. В рамках співпраці виконуються аналітичні роботи, на яких ґрунтуються експертні висновки і рекомендації, що будуть використані в подальшому в законодавчому процесі представниками Люстраційного комітету і депутатами Верховної Ради України.
Єгор Соболєв, Голова Громадського люстраційного комітету України розповів, що до найбільш разючих, особливо в ситуації загрози територіальній цілісності і суверенітету держави випадків, що ілюструють необхідність проведення негайної люстрації, відносяться:
– факти розкрадання (що носять ознаки корупційних практик) коштів, що залишаються у розпорядженні силових відомств і спрямовані на підтримку оборонної діяльності країни, зокрема підрозділів, що беруть участь в антитерористичній операції, а також факти військового саботажу (ймовірна сильна інфільтрація іноземних спецслужб) численною групу чиновників і військових командувачів;
– ймовірне порушення ембарго на військове співробітництво України з Російською Федерацією щодо оборонних підприємств, які продовжують виконання контрактів на постачання озброєння до РФ;
– продовження співробітництва Генпрокуратури України з Російською Федерацією, Республікою Казахстан і іншими авторитарними країнами СНД в сфері переслідування політичних опонентів, незалежних журналістів і громадських діячів, змушених до еміграції в Україну та країни ЄС, – з використанням механізмів Інтерполу, міжнародного розшуку та політично мотивованих вимог екстрадиції;
– розповсюджене використання парламентського імунітету багатьма народними депутатами України як способу ухилення від карної відповідальності за кримінальні і господарські (зокрема, корупційного характеру) злочини тощо.
