До 500-річчя відновлення Межигірського монастиря. Презентація ювілейних календарів та сувенірних поштівок на 2023 рік

Анонс Прес-центру УКМЦ

Увага! У разі оголошення повітряної тривоги відвідувачі заходу можуть скористатися укриттям, що знаходиться у підвальному приміщенні Українського Дому

На честь 500-річчя відновлення Києво-Межигірського в ім’я Преображення Господнього монастиря було створено високохудожній ювілейний календар на 2023 рік.

На жаль, при перенесенні уряду радянської України у 1935 році з Харкова до Києва, барочний ансамбль Межигірського монастиря було знищено і на його місці побудовано урядові дачі.

На сторінках календаря ви побачите багато зображень, як самої садиби Межигірського монастиря, так і монастирських іконостасів, які були ідентифіковані Дмитром Пірклом.

Довідково:

У 1520 році під патронатом князя Костянтина Острозького Київський магістрат звернувся до польського уряду з проханням відновити Межигірський монастир. Наслідком цього звернення стало надання королем Сигізмундом І привілею від 12.03.1523 року з дозволом ігумену Щербіні очолити межигірську громаду.

Вікопомні події в історії українського православ’я відбулися у 1620 році, коли конвой під керівництвом гетьмана Сагайдачного доставив в Київ єрусалимського патріарха Теофана, який в Богоявленській церкві Києво-Братського монастиря висвятив п’ятьох ієрархів для київської митрополії, яка після Берестейської унії 1596 року залишилась без митрополита та єпископату.

Серед ієрархів висвячених патріархом Теофаном був ігумен Межигірського монастиря Ісая Копинський, який посів катедру Перемишльського та Самбірського єпископа. Під час цієї ж церемонії Межигірському монастирю патріархом Теофаном було надано грамоту на ставропігію.

У 1683 році Військо Запорізьке уклало угоду з Межигір’ям про те, що монастир стане військовим. І очолить духовний провід всього Запоріжжя, а козацтво зобов’язалося бути парафією монастиря та його ктиторами.

Саме ця сторінка Межигірського монастиря є надзвичайно важливою віхою в історії державотворення України та підкреслює тяглість військової традиції українців.