Жінки військовослужбовців з Івано-Франківська кілька років тому об’єдналися в громадську організацію «Дружина воїна». Після повномасштабного вторгнення росії отримали величезний запит від бійців на нижню білизну. Організували збір тканини, знайшли швачок, почали відправляти білизну на фронт – і не тільки своїм чоловікам.
ГО «Дружина воїна» зареєстрували чотири роки тому. Хоча неформально дружини франківських військовослужбовців об’єдналися після мобілізації чоловіків у 2014-2015 роках.
«Ми згуртувалися, подружилися і стали товаришками набагато раніше. Нас усіх поєднала війна, яка почалася у 2014 році. Протягом цих років у нас сформувалася активна спільнота, яка потім переросла в офіційну організацію «Дружина воїна», – розповідає голова організації Тетяна Фреїшин.
Жінки відправляли на фронт допомогу, організовували реабілітацію для військових, які повернулися із зони бойових дій, дозвілля для сімей бійців, надавали соціально-психологічну підтримку їхнім дружинам. Після 24 лютого з’явився величезний запит на нижню білизну.
«Дзвонить мій чоловік з «нуля» і питає: може, є чоловіча білизна, щоб була м’яка, тонка, швидко сохла, а головне – щоб вона була майже одноразова. Бо ми тиждень не маємо можливості ні перевдягнутися, ні роззутися, ні помитися, ні попратися», – згадує дружина воїна Наталія Кушніренко.
Із запитами на нижню білизну почали звертатися також інші волонтери та рідні військовослужбовців. Так «Дружина воїна» вирішила організувати пошиття білизни. У соцмережах оголосили збір тканини та пошук швачок.
«Тоді все було зачинено, перші тижні війни. У всіх паніка, десь щось знайти абсолютно нереально. Що робити? Можна тільки витрясати шафи», – говорить Наталія Кушніренко.
На заклик волонтерок відгукнулося багато франківців та людей, які втекли сюди від війни. За словами Наталії, понесли так багато всього, що довелося залучати волонтерів, аби приймати і сортувати тканину. Приносили як нову тканину, так і випрану постіль.
Викрійки на білизну зробили франківські модельєрки Ірина Фенчак і Наталя Філіппська.
«Наталя Філіппська зробила нам ростовку від М до ХХL, а Іра Фенчак взяла свій розкрійний ніж з ательє і стала на розкрій. Це вона навчила нас настилати і зшивати так, щоби в делікатних місцях нічого не муляло», – зазначає Наталія Кушніренко.
Викроювали тканину в офісі, а викрійки роздавали швачкам, яких теж чимало зголосилося допомогти.
«Були дуже зворушливі випадки. Приходила одна жінка років 30-ти. Вона нічого не говорила, але весь час плакала. Десь на тиждень третій, коли вона прийшла і розговорилася, виявилося, що вона з Ірпеня. В її будинку живуть росіяни, і там залишилися батьки, а вона не знає, що з ними. Вона тоді казала: «Я брала роботу, щоби вийти зі своїх сліз», – пригадує Наталія Кушніренко.
Зараз, кажуть волонтерки, ажіотаж спав, люди вже не несуть тканину масово. Але розголосу ініціатива набула великого, матерію передають навіть з-за кордону – з Литви, Італії, Чехії. Тепер жінки збираються в офісі раз на тиждень, розкроюють тканину та роздають її швачкам, а ті в цей день приносять готові вироби.
«Щотижня кроїмо, накроєне роздаємо, додаємо нитки і гумки. Вдома франківки шиють і приносять. Пакуємо і передаємо по запитах», – пояснює Кушніренко.
За її словами, залишилося зо два десятки франківок, які беруть тканину для шиття. Серед них – Людмила Фіцик. Жінка принесла чергову партію відшитої білизни. Користуватися швейною машинкою її в дитинстві навчив батько.
«Я зовсім не швачка, у мене дуже проста швейна машинка, навички шиття дуже примітивні, але вважаю, що теж повинна долучитися. Вважаю, що кожен із нас може виділити дві-три годинки, аби допомогти, хто чим вміє», – переконана пані Людмила.
Ініціативу «Дружини воїна» перейняли й інші волонтери, білизну почали шити навіть у селах на Прикарпатті. Інколи всі разом гуртуються, щоб закрити великі запити. Одного разу отримали замовлення на півтори тисячі спіднього. Знову кинули клич про допомогу в соцмережах і почали шити.
«Коли в нас було 700 штук, відчиняються двері – стоїть пані зі священиком і кількома мішками. От, кажуть, це вам – міхи труселів і ящики батончиків на передову. Ця пані Надія Дяченко з отцем організували на одній з парафій швейних цех. Дружимо дотепер», – розказує Наталія Кушніренко.
Скільки відправили на фронт білизни, волонтерки не рахували – кілька тисяч вже є. Білизну «Дружина воїна» передає в усі міста, де йдуть бойові дії. Її носять у Теробороні, ЗСУ, Нацгвардії, прикордонних військах, влітку навіть як шорти.
«І ми вже знали, що стрільці-азовці, наприклад, переважно тонкої статури – їм потрібна білизна розміру М і L. А от артилеристам краще L і ХL», – зауважує Наталія.
Волонтерка зазначає, що шити білизну будуть до перемоги, адже отримують від військових багато позитивних відгуків і нових замовлень.
Втім, пошиття білизни для бійців – не єдина ініціатива «Дружини воїна». Ще до війни жінки з організації відкрили соціальну кав’ярню «4.5.0.». Як такої кав’ярні немає – дружини захисників випікають солодощі на замовлення. Якщо раніше кошти з продажів випічки йшли на заходи, які організовувала «Дружина воїна», то зараз прибуток йде виключно на допомогу військовим. Зокрема, з цих коштів також закуповують гумки і нитки для пошиття білизни.
Щоб зібрати більше коштів на потреби фронту, жінки також організовують благодійні ярмарки. Окрім білизни, організували пошиття підсумків для військових, плетуть маскувальні сітки та кікімори.
«Крім того, стараємося закривати якісь потреби від бійців, докупляти, знаходити, щоб підтримувати і бути для них надійним тилом», – каже голова організації Тетяна Фреїшин.
Поміж тим мусять підтримувати одна одну. Тому «Дружина воїна» організувала щотижневі зустрічі підтримки дружин захисників, куди запрошують не лише жінок з організації, а й всіх, хто потребує підтримки.
«У підсумку хочемо, щоби до кінця року створився умовний центр для дружин воїнів і всіх, хто чекає з війни. Де були би юридичні консультації, консультації із соціальних питань та питань реабілітації, щоби при потребі були доступні», –пояснює пані Тетяна.
На своєму прикладі дружини військових показують, як об’єднуватися, не падати духом і не опускати рук. Втім, і їм потрібна допомога. Волонтерки просять небайдужих приходити допомагати плести маскувальні сітки; приносити тканину, як на сітки, так і на білизну; замовляти випічку у кав’ярні «4.5.0.». Жінки дякують усім, хто не втомлюється допомагати та наближати нашу перемогу.
Марія Гаврилюк, Івано-Франківськ
12.08.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
