Курс України на повноправне членство в НАТО закріплений у Конституції України два роки тому, а отримання Плану дій щодо членства в НАТО – мета, зафіксована у Стратегії національної безпеки України. Нещодавно Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю програмі Axios для каналу HBO заявив, що членство в НАТО є найважливішим питанням безпеки України. Також Президент України висловив побажання, щоби Україна й США «увійшли в новий етап та стали на новий шлях». Голова держави поставив питання президентові США Джозефу Байдену «Чому ми досі не в НАТО?». У зв’язку з цією заявою Український кризовий медіа-центр ініціював публічну дискусію для того, щоб з’ясувати:
На якому етапі знаходиться Україна на шляху до НАТО?
Лариса Ґаладза, Надзвичайний та Повноважний Посол Канади в Україні наголосила, що великий сигнал був надісланий програмою розширеного партнерства, яка була прийнята в червні 2020 року. Тепер дуже важливо, щоб Україна ефективно скористалася цією можливістю.
«Мені здається, Україні треба весь час демонструвати, що вона робить своє «домашнє завдання», що вона долає практично бар’єри для вступу в НАТО. […] Зараз саме вчасно сказати, яка величезна робота була зроблена із внесення НАТО як стратегічної мети в Конституцію України. Це усвідомлення того, ким є Україна і куди вона хоче рухатися. Це була величезна подія», – сказала вона.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка України (фракція «Європейська Солідарність»), Голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу зауважила, що Україна протягом 30 років своєї незалежності неодноразово посилала світові та українському суспільству дуже змішані сигнали, що негативно впливало на сприйняття її міжнародними партнерами як реального кандидата до членства в Альянсі.
«Навіть у той конкретний період часу, коли, здавалося, відкривалося вікно можливостей для України, ми теж давали неоднозначні сигнали. Потім ми знову були позаблоковими. В 2014 році, після початку агресії Російської Федерації проти України ми чітко для себе, остаточно визначили, що єдиний спосіб гарантування нашої безпеки, єдиний спосіб нашого розвитку і можливостей для українського суспільства – це є членство в Північно-атлантичному альянсі і членство в Європейському Союзі», – додала вона.
Єгор Чернєв, народний депутат України (фракція «Слуга народу»), Голова Постійної делегації в Парламентській асамблеї НАТО запевнив, що в питанні руху України до НАТО сьогодні влада не стоїть на місці.
«Чи можливо швидше просуватися? Я думаю, що можливо було би. Чи ми стоїмо на місці? Ні, абсолютно не стоїмо на місці. І дуже гарним сигналом того, що ми не стоїмо на місці, а все-таки інтегруємося з країнами-членами НАТО, є отримання EOP, Enhanced Opportunity Partners, від НАТО. Це такий, знаєте, останній крок до ПДЧ», – зазначив він.
Валерій Чалий, Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний та Повноважний Посол України підкреслив, що сьогодні членство в НАТО – це, фактично, стратегічний геополітичний напрям України. НАТО як ключова структура для забезпечення оборони і безпеки в Європі – це орієнтир для України та державне завдання.
«Конституція чітко визначила цю стратегію наближення і потім в майбутньому, при готовності – приєднання до НАТО. І, звісно, важливо не забувати, що на цьому шляху є багато питань, які треба вирішувати Україні як домашнє завдання», – сказав він.
Які кроки Україна має зробити, щоби наблизитися до членства?
Учасники дискусії погодилися з тим, що особливої уваги у наближенні до членства в НАТО потребує законодавча парламентська робота.
Руслан Стефанчук, перший заступник Голови Верховної Ради України, деталізував, що цей вектор роботи має три основні складові.
«По-перше – це співпраця між Верховною Радою України і Парламентською асамблеєю НАТО. По-друге – це законодавчий процес. По-третє – це парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади України в частині досягнення критеріїв, які Альянс висуває перед державами-кандидатами на вступ до НАТО», – сказав він.
Мар’яна Безугла, народна депутатка України (фракція «Слуга народу»), голова підкомітету запровадження цінностей і стандартів НАТО, міжнародного військового співробітництва та миротворчості Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, зазначила, що сьогодні метою роботи її комітету є створення української спецслужби, здатної взаємодіяти на належному рівні з партнерами в рамках євроатлантичного простору, а також спроможну захищати національну державність.
«Поінформованість є критичною для країни. Зокрема, це стосується як спроможності розвідувальних органів, так і цивільного демократичного контролю. Зокрема, один з елементів – це недавно представлена Біла книга української розвідки, звіт перед суспільством у тому діапазоні, в якому можна, звісно, таку специфічну тему розкривати. Тим не менше, це безпрецедентно для української держави», – пояснила вона.
В свою чергу, Іванна Климпуш-Цинцадзе, підкреслила, що євроатлантична інтеграція не стосується тільки оборонної і безпекової сфер. Вона також передбачає демократичні процедури, верховенство права, ефективність антикорупційних політик і інструментів, які використовуються для цього, захист прав людини, рівність та толерантність. Тобто, поле зобов’язань країни, яка прагне дійсно членства в Альянсі, є набагато ширшим.
Андрій Загороднюк, Голова правління Центру оборонних стратегій, Міністр оборони України у 2019-2020 роках, зазначив, що ПДЧ і отримання членства – це політичне рішення, яке не «зав’язано» на стандарти формально. Проте, Україна має демонструвати партнерам те, що стандарти запроваджуються, і те, що у влади є прагнення бути членом НАТО не на словах, а на ділі.
«Необхідно працювати з тими країнами, які ще не впевнені у тому, що Україна має бути членом НАТО. Далеко не всі країни нас підтримують у прагненні членства, наприклад, Франція. Наші дипломати мають з ними працювати, наші держпосадовці мають працювати і лобіювати відповідні рішення […] Також непогано було б мати посла в НАТО. У нас його немає вже деякий час. Це проблема. […] І окрім цього важливим є цивільний контроль. Якщо у нас не буде цивільного контролю, у нас ніякого членства в НАТО не буде ніколи. Громадянське суспільство, парламент, уряд, мають контролювати сили оборони», – пояснив він.
«Багато треба зробити змін. Реформа закупівель, корпоратизація, ліквідація простору, який існує для корупції, елементи приватизації. Союзники дуже уважно спостерігають за цією реформою. Також, це – демократичні зміни. Це стосується Міноборони, інституалізація державних механізмів, які дозволяли би їм створити прозорість та підзвітність їхньої установи», – зазначила Лариса Ґаладза.
Ірина Фріз, Народна депутатка України (фракція «Європейська Солідарність»), Голова Постійної делегації в Парламентській асамблеї НАТО у 2016-2019 роках пояснила, що співпраця в рамках НАТО передбачає взаємодопомогу. Відповідно, Україна має стати не просто форпостом захисту, східним флангом Альянсу, а й робити внесок в безпеку всього євроатлантичного простору. Тоді інтеграція України набуде пришвидшення.
«Зокрема, Україна могла б запропонувати використання військових аеродромів у західній частині країни для здійснення спільних навчань. Це підвищить і нашу злагодженість на рівні ЗСУ, а також дасть можливість протестувати якість вже імплементованих стандартів НАТО… Також відомо, що з бази Сіганелла (Сицилія) здійснюється моніторинг того, що відбувається в Криму та на Донбасі. Ми можемо запропонувати використання наших потужностей і військових аеродромів для того, щоб беспілотні літальні апарати НАТО здійснювали також моніторинг і з території України. Це економія ресурсів НАТО, і на це там будуть зважати увагу», – підкреслила Ірина Фріз.
Олександр Литвиненко, директор Національного інституту стратегічних досліджень зазначив, що «рішення про вступ країни, держави до НАТО приймається, виходячи з міркування, чи підвищить вступ цієї держави безпеку Альянсу, безпеку його членів, або зменшить цю безпеку. І відповідно наша політика щодо вступу до НАТО мусить бути спрямована на те, щоб довести нашим партнерам, до вступ України буде мати більше переваг для них і для спільноти євроатлантичної, ніж негативу».
«Для нас найважливішим є необхідність дійсних перетворень, дійсних реформ насамперед у безпековій і в оборонній сфері, спрямованих на збільшення наших спроможностей. На відміну від багатьох інших європейських держав, на відміну від членів НАТО, які захищені колективною обороною, у нас немає союзників. У нас є партнери, ми щиро дякуємо за партнерство і допомогу… Але, на жаль, ми не можемо казати про наявність зобов’язуючих домовленостей. Саме тому ми мусимо ставати міцнішими для захисту нашої безпеки, зокрема через інструменти НАТО, через інструменти програми розширених можливостей, через несправедливо забутий CAP », – наголосив Олександр Литвиненко.
Коли Україна отримає ПДЧ в НАТО і чи сприяє сьогодні цьому ситуація?
Міністр оборони України Андрій Таран наприкінці 2020-го року заявляв, що Україна має амбіції отримати План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО на наступному Саміті Альянсу у 2021 році. Проте, не всі експерти вважають такий варіант реалістичним.
«Зараз відкрилося певне вікно можливостей для того, щоби пришвидшити наш шлях до НАТО і перейти у найближчі роки до виконання ПДЧ. Адже світ динамічний, геополітична ситуація також швидко змінюється, і навколо України, в Атлантичному просторі після президентських виборів у Сполучених Штатах, після відновлення трансатлантичного партнерства. Наближення України до НАТО потребує сьогодні більш рішучих кроків», – підкреслив Валерій Чалий.
Альона Гетьманчук, директорка Центру «Нова Європа», в свою чергу зазначила, що суспільна підтримка приєднання України до НАТО зростає і в Україні, і країнах-членах Північноатлантичного Альянсу.
«Ми маємо таку дуже гарну позицію, що є достатньо висока підтримка зближення, членства в НАТО. І це свідома підтримка, це не емоційна підтримка, не емоційний сплеск, як було, коли була активна фаза військової агресії Росії. Це дійсно вже свідома підтримка вималювалася. Але ж ми маємо далі її утримувати. Ми маємо з цим дуже потужно працювати. І ми – це і влада, і опозиція, і громадянське суспільство…
Тому, якщо сьогодні потрібен орієнтир в нашій європейській, євроатлантичній інтеграції (бо, мені здається, в європейській у плані – ЄС, сьогодні такого середньострокового орієнтиру у нас немає), в НАТО у нас є цей орієнтир – план дій щодо членства. Якщо він зможе сьогодні дійсно стати такою дуже ефективною, світлою метою, яка об’єднає в Україні дуже багатьох і якимось чином пришвидшить реформи, я думаю, що ми маємо над цим працювати”, – підкреслила вона.
Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що шанси України підвищилися би, якщо б на державному виконавчому рівні, починаючи від Президента України, завершуючи керівництвом Кабінету міністрів більш чітко би артикулювалося те, куди рухається держава, навіщо це потрібно і що Україна туди привносить.
«Інформаційних кампаній, які би забезпечували це роз’яснення суспільству, на сьогодні немає. І тут знову-таки я думаю, що це спільне завдання для всіх тих, хто вірить, що членство в Альянсі і членство в ЄС є для нас єдиним прийнятним шляхом розвитку. Це завдання і для парламентарів, і для спільних зусиль з громадянським суспільством, спільних зусиль з нашими партнерами так само», – наголосила вона.
Підсумовуючи, Валерій Чалий висловив думку про те, що питання приєднання до НАТО та отримання ПДЧ може бути об’єднуючою справою для всіх гілок влади, а також історичною місією для Глави Держави. Також, на його думку, реалії, у яких буде перебувати Україні через 4-5 років, можуть бути більш складними, ніж сьогодні, для приєднання до НАТО, отже активно та результативно діяти потрібно вже зараз.
