9 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл «Від Мадриду до Мадриду: 25 років особливого партнерства між НАТО та Україною», приурочений до 25-ої річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Організаторами події виступили Група стратегічних та безпекових студій, ГО «Центр міжнародної безпеки», Рада зовнішньої політики «Українська призма» та Український кризовий медіа-центр (УКМЦ) за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.
Еміне Джапарова, перша заступниця Міністра закордонних справ України, зазначила, що Хартія на чверть століття стала нашим компасом на євроатлантичному шляху, сповненому злетів та падінь.
«Зараз немає сумнівів: якщо Росія не зупиниться на Україні, то наступною ціллю точно стануть держави НАТО. Якщо не зупинити цю війну зараз, Росія спробує перевірити відданість Альянсу статті 5 Вашингтонського договору. Якщо партнери не зможуть надати Україні всю необхідну зброю, вони опосередковано розділять частину відповідальності за ті страждання, які Росія завдає своїми військовими злочинами. Сьогодні ми беремо участь в екзистенційній війні, саме на території України вирішується майбутнє демократичного світу», – підкреслила Еміне Джапарова.
Вінета Кляйне, директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні, наголосила, що Україна бореться за цінності, які є фундаментальними для світу, при цьому українці демонструють неабияку сміливість, самопожертву та єдність.
«Звісно, хотілося би відзначати цю річницю за інших обставин. У травні ще була одна важлива дата – день народження Центру інформації та документації НАТО в Україні – теж 25 років. Я горда бути частиною його життя та історії», – сказала Вінета Кляйне.
Володимир Огризко, Міністр закордонних справ України (2007-2009), підкреслив, що позиції України та НАТО нарешті зійшлися.
«Наші західні партнери – Чехія, Польща та Угорщина – отримали «зелене світло» на шляху до НАТО ще у 90-х, мені хотілося вірити, що ми також послідуємо цим шляхом. Але ні в 1997, ні в 2008, ні в 2014 НАТО не хотіло нас бачити у своїх рядах. Для цього потрібне політичне рішення. Багато держав, які сьогодні є членами Альянсу, в рази поступаються Україні, але було прийнято політичне рішення щодо них, тож ці країни є членами Альянсу», – підкреслив Володимир Огризко.
Екс-міністр зазначив, що у свій час на Заході не помітили геноциду в Чечні, не побачили того, що відбувалося в 2008 році в Грузії, як і подій 2014 року – формально було сказано багато правильних слів, але вони не втілилися в життя.
«Лише трагічні події 24 лютого зробили ситуацію іншою. Але демократії вміють робити висновки. І на теперішньому саміті у Мадриді країни зрозуміли, що спроби демократизувати Росію, не ображати Путіна тощо – закінчені, підведена риска. Тепер чорним по білому: Росія це головна загроза, Росія – це ворог, а з ворогом воюють. Ми повинні говорити не про гарантії безпеки, а про гарантії ненападу на Україну, і цією гарантією є НАТО. Сподіваюся, НАТО швидко протягне нам руку, на яку ми позитивно відповімо. Тоді Росія ніколи не буде ставити під сумнів світовий порядок», – зазначив Володимир Огризко.
Байба Браже, Помічник Генерального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії, підкреслила, що разом із країнами Центрально-Східної Європи Україна була достойною партнеркою з 1997 року, коли Україна підписала цю Хартію. Впродовж цих років було чимало напрацювань.
«Ми знали, що Путін готувався напасти, ми робили все можливе, щоб зашкодити атаці, відвернути цю загрозу – доводили дані розвідки, залучали дипломатію, але цього виявилося не досить. І Росія напала на Україну. Це змінило те, як НАТО сприймає Росію. Цього року в Мадриді постановили, що Росія – основна загроза євроатлантичному регіону, в тому числі й Україні. Вся міжнародна спільнота зараз з Україною. Україна буде отримувати зброю, гуманітарну поміч та іншу потрібну допомогу. Альянти будуть підтримувати України стільки, скільки потрібно, бо Україна бореться за мир у всьому євроатлантичному просторі», – зауважила Байба Браже.
Таня Хартман, Керівниця відділу Східного партнерства Управління з політичних питань і політики безпеки НАТО, почала свій виступ із висловлення співчуття тим, хто постраждав від російської агресії. Вона запевнила, що лідери Альянсу в Мадриді прийняли ключові рішення, які допоможуть Україні далі боронитися від нападу – і це переломний момент в історії НАТО.
Спікерка виокремила три ключові причини, чому цей саміт можна назвати дійсно безпрецедентним:
По-перше, НАТО визнає, що Росія становить пряму загрозу євроатлантичній спільноті, тому слід наростити сили всіх членів НАТО в контексті викликів з боку Москви. Члени Альянсу чітко заявили: Росія – не наш партнер, але ми матимемо відкриті канали комунікації з Москвою, щоби знижувати градус напруги.
По-друге, незалежна і сильна Україна – ключ до євроатлантичної стабільності. Лідери зобов’язалися надавати потужну підтримку країні, допомагати у повоєнному розвитку. По-третє, прозвучало підтвердження рішення Бухарестського саміту, що означає посилення партнерства між Україною та Альянсом.
«Наші двері відкриті для всіх, хто поділяє наші цінності. Рішення про прийняття тільки за членами НАТО, а не за третіми країнами», – наголосила Таня Хартман.
Карен МакТір, голова Представництва НАТО в Україні, зауважила, що це унікальне партнерство, яке триває 25 років, не раз довело свою ефективність. Євромайдан, анексія Криму, війна на Донбасі тільки підсилили співпрацю України з НАТО. У 2014 Україна взяла на себе зобов’язання впроваджувати найкращі практики Альянсу. У 2019 євроатлантичний курс було закріплено в Конституції, а президент Зеленський продовжив цей курс та задекларував, що мета України – набуття членства.
«Це не односторонні, а взаємовигідні відносини. Україна – це сильний партнер. Співпраця відбувається у багатьох сферах, зокрема, військові тренування та обладнання, яке НАТО надавало з 2014 року, неабияк допомогло зміцнити українську армію. Зараз відбувається перехід від радянського оснащення та техніки до освоєння натівських зразків озброєння. У майбутньому наша кооперація тільки зростатиме», – сказала спікерка.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, Голова Комітету ВР з питань інтеграції України до ЄС, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2016-2019), підкреслила, що хоча Україна заклала у Конституцію євроатлантичний орієнтир як стратегічну ціль, на жаль, це сьогодні не є частиною реальної політики.
«Надіюся, що зараз ми активізуємо свою роботу не тільки з НАТО, а з тими столицями, які залишаються скептичними. Завершення нашої визвольної війни, має увінчатися політичним рішенням про наше членство у НАТО. Інших гарантій безпеки немає. Нам потрібні не запевнення, а реальні гарантії, щоб у разі нападу на Україну, спрацьовувала 5-а стаття Вашингтонського договору НАТО. Ми також маємо сконцентруватися на втіленні політичної частини Копенгагенських критеріїв. Маємо дати Альянсу всі підстави прийняти нас до організації, щоб ми могли би очікувати на таке рішення, як щодо Фінляндії та Швеції», – наголосила нардепка.
Євген Буркат, тимчасово виконуючий обов’язки генерального директора Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України, зазначив, що Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору стала невід’ємною частиною правової системи НАТО.
«Несподівана для багатьох наших партнерів стійкість, яку продемонструвала українська армія, зумовлена величезними обсягами дорадчої та тренувальної допомоги, які з 2014 року ми інтенсивно отримували від країн-партнерів та НАТО. Це результат багаторічної співпраці», – сказав спікер.
Валерій Чалий, голова Правління УКМЦ, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010), Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (2015-2019), підкреслив інституційну тяглість партнерських взаємин України з НАТО – «це все починалося 25 років тому». Посол наголосив, що нарешті в України, насамперед, українського суспільства є чітка позиція: членство в НАТО – найкраща гарантія безпеки.
Валерій Чалий також акцентував, що некоректно аргументувати про необхідність нейтрального статусу, апелюючи, що такий статус закріплений в Декларації про державний суверенітет України.
«Нагадаю, у 1996 у проєкті Конституції України був розділ про нейтралітет. Але проведений глибокий аналіз ситуації, рівня загроз, світових тенденцій призвів до консенсусного рішення і експертів, і політиків – відкинути такий варіант як такий, що не гарантує безпеку України. Більше того – як нереалістичний. Тепер курс України на членство в НАТО закріплений в Основному законі України і в багатьох стратегічних документах..
НАТО – це єдина організація, яка гарантує безпеку на нашому континенті. І в України є реальна можливість швидко йти євроатлантичним шляхом. Після деокупації територій від російських загарбників наш єдиний шлях – це НАТО. Для НАТО – єдиний реалістичний формат співпраці з нами – це Україна всередині, а не Україна ззовні. Інших альтернатив просто не існує», – підкреслив посол.
Ганна Шелест, директорка Програми безпекових студій Ради зовнішньої політики «Українська призма», зазначила, що риторика НАТО на початку війни відрізняється від нинішніх рішучих заяв НАТО.
«У перші тижні Альянс радше перераховував, чого він не може зробити, щоб допомогти Україні. Саме через такі заяви підтримка організації пересічними українцями дещо знизилася. Але після зміни риторики – Брюссель став більш рішучим, а Київ перестав говорити про нейтральність України – підтримка НАТО серед українців виросла на 10 пунктів. Тому питанню комунікації треба приділяти багато уваги», – сказала Ганна Шелест.
Маріанна Фахурдінова, аналітикиня Центру «Нова Європа», у своєму виступі зазначила, що раніше партнерству між Україною та Альянсом не вистачало рішучості. Складалося враження, що НАТО і Україна рухалися на різних швидкостях, зазначила спікерка.
«Коли Україна закликала країни Альянсу бути більш жорсткими до Росії, у НАТО шукали діалогу. Санкції стали суворішими лише після жорстокого поводження Росії. Так, партнери почали постачати зброю, але цьому передували сумнозвісні криваві події. Ми працюємо над підвищенням боєздатності армії, посилюємо взаємосумісність армії з державами-членами НАТО. Станом на 2021 ми запровадили 20% стандартів НАТО, йдеться здебільшого про оперативні та адміністративні норми, а зараз відбувається швидкий перехід у матеріально-технічній сфері. Важливий здобуток співпраці за ці роки – впровадження в Україні найкращих натівських практик, людиноцентричний підхід до військової справи», – наголосила аналітикиня.
