Перемішок часу в чотири місяці для героїні цієї історії як дорога між першим питанням «Куди нам їхати?» і питанням «Що я можу зробити?». Її шлях у волонтерство розпочався з допомоги чоловіку. Той пішов добровольцем. Кінець зими. Амуніції не вистачає – для доставки її зі складів на передову потрібен час. А так хочеться, щоб всі хлопці повернулись додому.
Шукаючи будь-яку інформацію про масштаб волонтерської допомоги військовим, знайти її не вдалося. Занадто багато українців об’єднались в невеликі мобільні групи, які діють у кожному населеному пункті. Результат їх щоденної роботи – врятовані життя та маленькі перемоги на полі бою. Пройде час і всі вони наче пазл зберуться в одну велику перемогу.
Війна ще раз довела, що українці вміють працювати ефективно. Так, за результатами дослідження незалежної організації Humanitarian Outcomes, з початку російського вторгнення фактично вся гуманітарна допомога в Україні надавалася місцевими активістами та волонтерськими групами, а не міжнародними організаціями. Значить, ми і країну відбудуємо так, як того хочемо.
Катерина Стаценко, Енергодар-Польща
13.07.2022
Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.
