Віце-президент Global Communities: “Гуманітарна допомога і сприяння відновленню після війни – всього цього Україна потребуватиме ще довгий час”

Келлі Ван Хузен, віце-президент міжнародної організації Global Communities, що співпрацює з громадами по всьому світу, щоб домогтися стійких змін та покращити їхнє життя. Офіс Global Communities знаходиться у столиці США – Вашингтоні. Келлі керує відділом, який супроводжує програми надання гуманітарної допомоги в Гондурасі, Гватемалі, Сирії, Ємені, Україні. Минулого тижня вона вперше відвідала Україну та познайомилася з успіхами та викликами в деокупованих місцевих громадах Чернігівської області. Чернігівські громади презентували результати співпраці з Програмою USAID DOBRE та Програмою CLEAR, що виконуються міжнародною організацією Global Communities.

Ми говорили з Келлі про її враження від поїздки в Україну, про те, які завдання сьогодні ставить перед собою Global Communities, працюючи, в Україні, а також з’ясовували, якої ще допомоги, на її думку, потребує країна.

Пані Келлі, які завдання ставить перед собою Global Communities у роботі саме в Україні сьогодні? І чи змінилися ці пріоритети порівняно з минулим роком?

Я не думаю, що наші цілі змінилися, радше вони розширилися. Ми збільшили кількість завдань і цілей, розширивши перелік того, що ми хочемо надати в якості допомоги Україні.

– Як саме ви допомагаєте Україні?

Наприклад, із 2016 року працює Програма DOBRE, метою якої є підтримка процесу децентралізації в Україні та тісна співпраця з громадами-партнерами задля їхнього розвитку. Тож це залишається для нас пріоритетом. В умовах війни ще важливіше працювати з органами місцевого самоврядування, бо саме вони надають послуги жителям громади.

Крім того, зараз, у зв’язку з війною, ми побачили додаткову потребу в наданні негайної екстреної гуманітарної допомоги. Для цього у нас є ще одна Програма – Програма дій та реагування територіальних громад на надзвичайні ситуації (CLEAR). І вона передбачає співпрацю з багатьма громадами-партнерами, з якими ми працюємо в рамках програми USAID DOBRE. Ця програма спрямована на надання допомоги людям на рівні окремих домогосподарств. Наприклад, у випадках особливої потреби ми надаємо грошову допомогу сім’ям, ремонтуємо приватні будинки тощо. І ми також додатково підтримуємо жінок і дітей, які особливо постраждали від конфлікту. Йдеться про психосоціальну підтримку та інші види допомоги.

Чи допомагаєте ви підприємцям та представникам бізнесу?

Ми також розглядаємо можливість надання підтримки підприємствам, які, наприклад, втратили через війну свої приміщення, товари та матеріальні ресурси. Щоб допомогти їм перезапустити свій бізнес.

Щодо пріоритетів, то ми все ще продовжуємо підтримувати зусилля з децентралізації в Україні, а також зараз хочемо допомагати людям під час війни та в період післявоєнного відновлення.

Які враження у вас від перебування в Україні, і, зокрема, в деокупованій частині країни, на Чернігівщині?

Це прекрасна країна – таким було моє перше враження. І особливо мене вразили ті громади, які ми відвідали в Чернігівській області. Дуже відчутні їхня сила і стійкість у боротьбі з окупацією, їхня невпинна робота для своїх громадян. Громади об’єдналися і тісно співпрацювали між собою, допомагали один одному та своїм мешканцям, особливо під час окупації. І я дуже захоплена тими заходами та рішеннями, які громади змогли вжити самостійно, щоб швидко відновитися і відбудувати економічну і соціальну інфраструктури. Мене надихнули історії конкретних людей про те, як вони виживали під час окупації та як відновлювалися після цього.

Відвідуючи одну із громад, ви сказали, що ми в США дуже далекі від того, що відбувається в Україні. Ви б могли розширити та пояснити свою думку?

Так, все правильно. Знаєте, перебуваючи у Вашингтоні, я чую розповіді від нашої команди, бачу звіти Програм DOBRE та CLEAR. І, звичайно, ми дивимося новини про все, що відбувається тут. Але розмовляти з людьми, які були в окупації, які пережили її, – це зовсім інше. У цьому контексті важливо те, що ми побачили прямий вплив тієї важливої роботи, яку виконала Програма DOBRE. І її тут видно безпосередньо!

Що ви будете розповідати про Україну своїм колегам як людина людині?

Я розповім їм, наскільки дивовижні ці громади, наскільки вони творчі у спробах надати послуги громадянам у ці дійсно складні часи. Ми відвідали Сновську громаду, де під час окупації доставляли все необхідне річкою, тому що це була єдина можливість забезпечити жителів продуктами та речами першої необхідності. В іншій громаді – Корюківській, побачили, як місцеве самоврядування прагне відмовитися від газового опалення і модернізує котельні під використання альтернативного палива. Це дійсно надихає – бачити, як громади об’єднуються і роблять подібні речі.

Які проєкти, що були реалізовані в рамках програми DOBRE, вразили вас? Що запам’яталося найбільше?

Як на мене, одні з найцікавіших проєктів – це проєкти з покращення якості надання медичних послуг. Адже ми побачили, як сучасне медичне обладнання може вплинути на рівень таких послуг та допомогло зберегти медичний заклад від закриття. І ми чули від мешканців різних громад, наскільки важливим це виявилося для того, щоб лікарні продовжували працювати, щоб вони проводили сучасні обстеження, здійснювали кращий догляд за вагітністю та пологами, тощо. Потреби у покращенні якості надання медичних послуг суттєво збільшилися, особливо через COVID, а потім і війну.

Останнє питання – якої ще допомоги, на вашу думку, потребує Україна?

По-перше, я думаю, що робота, яку Global Communities проводить в сферах децентралізації та гуманітарної допомоги, а також зі сприяння відновленню після війни – цього всього Україна потребуватиме ще довгий час.

Але я також скажу, що це не я вирішувала, яка саме допомога потрібна. Пріоритетність визначали якраз  громади, з якими ми спілкувалися.

По-друге, я думаю, що про форми надання будь-якої додаткової допомоги, яка може бути потрібна, ми повинні запитувати у місцевих органів влади, інших наших партнерів у громадах. Вони найкраще знають, що їм потрібно. Починаючи з перших днів роботи програми DOBRE, ми тісно взаємодіяли з партнерами і разом вирішували, яка допомога є найбільш необхідною для них.

Дякую вам за інтерв’ю та підтримку України.

Розмову вела Оксана Якуніна, Український кризовий медіа-центр