РФ зберігає потенціал до створення як гібридних загроз, так і здійснення збройного нападу на країни НАТО. Це може статися раніше, ніж очікують європейські країни. Альянсу необхідна безпекова стратегія, в тому числі і збільшення витрат на оборону. Проте чи всі країни розуміють реальну загрозу?
Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру Володимир Солов’ян.
Текстова версія інтерв’ю:
Підвищення оборонних витрат країнами НАТО раніше сприймалося як щось суперечливе, а сьогодні –це нова норма. Чому ж так складно встановити чіткі терміни досягнення цілі 5% ВВП на оборону?
Наразі йдеться про орієнтир – до 2032 року країни НАТО мають збільшити витрати на оборону до 5% ВВП. Насправді дискусія не нова. Ще в 2014 році, на саміті Альянсу в Уельсі, було ухвалено рішення підняти оборонні витрати до 2% протягом десяти років. Тоді це відбувалося в зовсім інших умовах – не було повномасштабної війни в Європі, а загроза з боку Росії не сприймалася так гостро.
Проте повномасштабне вторгнення Росії змінило реальність, і Альянс виявився неготовим до конфлікту такого масштабу. Тепер НАТО має справу з державою, яка де-факто веде гібридну війну проти країн Європи і здатна переносити технологічний досвід війни проти України на інші прикордонні регіони, зокрема Балтійські країни та Скандинавію.
Чи існує сьогодні єдність всередині Альянсу щодо підтримки України і гарантування їй безпеки, зокрема у фінансовому вимірі?
Сьогодні мова йде про формування довгострокової стратегії. В ситуації, коли США під керівництвом Дональда Трампа дистанціюються від безпекових зобов’язань щодо Європи, НАТО має «європеїзуватися».
Паралельно бачимо, що американський фокус нині зміщується на Близький Схід. За даних умов саміт НАТО може опинитися в тіні конфлікту Ізраїлю та Ірану.
Але той факт, що серед політичних еліт Європи з’являється розуміння необхідності подальшого збільшення витрат на оборону – важливий.
Водночас громадська підтримка такої політики обмежена. Опитування засвідчують, що в ряді країн ЄС, особливо Південної Європи, навіть 2% на оборону здаються завеликими. Суспільства не бачать прямої загрози з боку Росії, і це створює політичні обмеження для урядів.
Як ви оцінюєте сприйняття загрози з боку Росії країнами, які безпосередньо з нею межують?
Країни, що мають кордон із Росією, безперечно усвідомлюють ризики. На території України зосереджено до 630 тисяч військових РФ. У разі перемир’я, частина цих сил може буде перекинута на інші напрямки, щоб проектувати страх війни на країни НАТО. Це відкриває шлях до нових ескалацій.
Наразі пряма конвенційна загроза для НАТО виглядає малоймовірною – в ході вторгнення в Україну Кремль продемонстрував конвенційну слабкість на тлі можливостей Альянсу. Але ризики гібридної агресії залишаються. Росіяни діють за логікою спецоперацій – акції саботажу, політична дестабілізація, інформаційні кампанії впливу.
Чи усвідомлює НАТО як організація ці загрози так само, як країни, що межують з Росією?
На рівні керівництва – так. Але варто пам’ятати, що НАТО не має власної армії. Альянс складається з національних армій, і тут виникає конфлікт між загальними цілями та національними інтересами.
Сьогодні перед НАТО стоїть питання: як забезпечити обороноздатність Європи в умовах можливої втрати гарантій з боку США. Також ідеться про розвиток європейського військово-промислового комплексу, адже залежність від американського озброєння стала очевидною вразливістю.
![La Moncloa. 30/06/2022. Sánchez underlines the results of a historic Summit: an Atlantic Alliance and its partners united in the face of global threats [News]](https://www.lamoncloa.gob.es/multimedia/fotos/presidente/PublishingImages/2022/300622-SanchezOTANSegunda6.jpg)
Наскільки реальною є проблема масових атак дронів відносно європейських країн?
Це цілком реалістичний сценарій. Якщо Росія зупине бойові дії проти України, вона зможе накопичити значну кількість дронів, які можуть бути застосовані на інших театрах. Росія має прямий необмежений доступ до китайських компонентів і може виробляти безпілотники у великих масштабах.
В той же час протиповітряна оборона НАТО не розрахована на знищення тисяч дешевих цілей протягом короткого часового проміжку. Доктрина Альянсу розрахована на знищення ракет та ворожої авіації. Але чіткого розуміння як протидіяти одночасному запуску значної кількості дронів не простежується. Тому європейцям варто діяти вже зараз, а не вираховувати дату, коли Кремль відновить свої спроможності щоб загрожувати НАТО.
Підсумовуючи: що є основним викликом для Альянсу?
Основний виклик – це проблема дефіциту усвідомлення загрози з боку європейських суспільств. Більшість виборців в країнах Західної та Південної Європи не бачать небезпеки для власного добробуту з боку Кремля, тож політики діють інертно через страх програти наступні вибори. В той же час, відсутність комплексної інформаційної роботи щодо роз’яснення необхідності збільшення видатків на оборону наближає ситуацію, коли прийнятною відповіддю на відчуття незахищеності з боку європейських суспільств стане голосування за популістів, які обіцятимуть “мир будь-якою ціною”. На цьому тлі Росія продовжить маніпулювати фобіями війни, намагаючись вплинути на політичний ландшафт Європи.
