«Двоповня» – таку назву має трилогія молодої української письменниці Катерини Самойленко. До неї увійшли книги: «Закони Невриди», «Судні дні в Кабірії», «Остання данина Саверу». Презентація третього тому відбудеться 29 травня в рамках «Книжкового Арсеналу». Напередодні цієї події з авторкою зустрівся ведучий спеціального проєкту «Навколо книги» Ігор Стамбол.
На початку розмови він поділився власним спостереженням про нестачу в сучасній українській літературі письменниць у жанрі детективу.
«Ще не вечір. Я гадаю, що своїх авторок детективів ми отримаємо, і досить скоро, тому що зараз у нас нарешті видавці звернули увагу на дебютантів. Вони довіряють дебютантам і читачі довіряють дебютантам більше», – відповіла Катерина.
Жанр фентезі, в якому вона працює, обрала через його метафоричність. У ньому авторка може вільно говорити про те, яким бачить світ. Ще висловила думку, що в Україні фентезі трошечки стигматизовано.
«Вважається, що це такий ескапістський жанр, але як на мене, це все ж таки жанр більше метафоричний. По факту це інструмент, завдяки якому ми можемо говорити з читачем на будь-які теми, не травматизовуючи його. Крім того, український фентезі – це класний інструмент про те, щоб поговорити з читачами про нинішню російсько-українську війну та всі російсько-українські війни, які були за нашу історію, таким чином, щоб це на цю комунікацію зміг вийти навіть той читач, якому зараз боляче читати документалістику», – пояснила письменниця.
У книг трилогії «Двоповня» є ідея, яка з’єднує усі ці твори.
«Це розпочиналось як історія жінки, яка потерпала від насилля, і це її історія того, щоб віднайти себе наново. Все, що там відбувається, є відзеркаленням внутрішнього стану головної героїні і її спроба умовно знайти дорогу додому», – розповіла авторка.
По-друге, це ототожнення жінки, яка в стані жертви потрапляє в патріархальний світ, і народу, поневоленого імперією. Про менталітет людини, яка відчуває себе жертвою, і менталітет суспільства, яке відчуває себе жертвою.
«І тут питання у тому, чи вдасться головній героїні і зокрема суспільству, в якому вона опинилася, віднайти в собі якісь сили і здібності для того, щоб зажити своє життя самостійно», – додала Катерина Самойленко.
