Від 30 до 40 відсотків дітей та підлітків здебільшого стикалися з різними видами насильства в мережі інтернет або кібернасильства. Якщо говорити про Україну, то дитячий фонд ЮНІСЕФ ще в 2019 році говорив і звітував про 20% підлітків, які були жертвами кіберзнущання або кібернасильства. Такі дані під час презентації звіту з гендерного аналізу, проведеного в межах проекту CybersafeGirls МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI), навела голова правління цієї організації Наталія Лук’янова.
Вона зазначила, що після ковідного 2019 року, коли більшість дітей пішли в онлайн, кількість дітей-підлітків, які проводили більше часу в інтернеті, навчанні і спілкуванні лише збільшилася.
«Ця прихована тема стала більш актуальною після загострення російсько-української війни, коли діти переміщуються, дуже багато виїжджають за кордон, втрачаючи соціальні зв’язки або зв’язок з родиною, яка залишилася в Україні, або зі своїми друзями, і тому потребують віртуального спілкування в соціальних мережах», – пояснила Наталія Лук’янова.
Для вивчення проблеми МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» провело дослідження, метою якого став гендерний аналіз кібернасильства щодо дівчат та хлопців різного віку в Україні, виявлення специфічних гендерних особливостей його проявів та розроблення рекомендацій для вдосконалення системи запобігання та протидії.
Зі слів експерта МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» Елли Ламах, ті образи, які створюються по відношенню до дівчат, потім направляються на те, що до дівчат в більшості можуть застосовувати булінг. І це потім впливає на життя, адже дівчат можуть потім залякувати.
«В дослідженні ми брали інтерв’ю в учасниць, які казали, що так це і відбувається. В організації Teenagizer, яка допомогла в проведенні дослідження, так само відмічають, що на їхні телефони дзвонять дівчата, які кажуть, що їх залякують, що їхні фотографії можуть бути виставлені в інтернеті», – розповіла експерт.
Хлопці так само можуть бути особами, які постраждали від насильства. Це може бути як сексуальне насильство, так і вимагання грошей.
«Їх залякують: «Якщо ти не виплатиш кредит, будь ласка, зроби те і те, і за це ми спишемо твій кредит таким чином». Ми бачимо, що хлопців затягують більше в такі шахрайські дії і використовують їх більше в таких іграх. Або, наприклад, просять їх, щоб вони слідкували за кимось. І в той же час ми бачимо, що хлопці використовують і в порнографії, і в сексуальних контентах, і в різних, скажімо так, зйомках так само», – продовжила Елла Ламах.
Знайомлячи з висновками дослідження, експерт МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» Вадим Шарко відмітив, що головний висновок полягає в тому, що гендерний підхід в запобіганні кібернасильства застосовується в Україні обмежено.
«Він, так би мовити, фрагментарний. Профілактика практично не фокусується саме на гендерних аспектах. Та й взагалі профілактика кібернасильства у нас вона реалізується так, між іншим. Тобто, якщо проти дитини вчинена насильство, то ви можете допомагати дитині відстоювати її права через законодавчі аспекти. Це кримінальний кодекс, кодекс адміністративних правопорушень. А якогось спеціалізованого, вузькопрофільного документу у нас практично немає», – сказав він.
Кожен з експертів відмітив, що потрібно нести просвіту і до батьків, оскільки, в тому числі, сім’я не допрацьовує в цьому плані. Батьки часто не бачать, що дитина робить в смартфоні, конкретно з ким вона спілкується, чи грає вона в ігри, яким буде результат цієї ігри, чи завтра ця дитина не піде чіплятися за електричку, чи ще виконувати чиїсь завдання.
Вадим Шарко наголосил на тому, що протидія кібернасильству має бути скоординованою.
«Це вже зараз потрібно робити, оскільки всі ми знаємо, наскільки, повторюсь, це все шириться в нашому житті, і тому відповіді якихось приватних, міжнародних чи донорських ініціатив вони вже не будуть витягувати ситуацію з профілактикою. Отже, потрібно координувати зусилля як державних органів, не лише на національному рівні, це і регіональні, і на рівні громад, це й освіта, це й правоохоронці, це й шкільні офіцери поліції, ювенальна юстиція і так далі. Крім того, треба активніше працювати з бізнесом, який залучений до цих інформаційно-комунікаційних технологій», – відкреслив експерт
