Маніпуляція минулим: Що потрібно знати про історію Херсона і Миколаєва сьогодні

Як вже повідомлялось, команда Українського кризового медіа-центру за допомогою фахових істориків, журналістів та лідерів громадської думки провела у дев’яти регіонах дослідження щодо природи і цілей проросійських міфів, які десятиріччями нав’язувала населенню цих областей московська пропаганда.

Під час чергової дискусії на цю тему відбулось обговорення того, як російська пропаганда маніпулює історією Херсона та Миколаєва і як ці міфи використовуються для зміни сучасного сприйняття цих регіонів.

«Будь-яка імперія живе на чужих територіях. Будь-яка імперія існує за рахунок підкореного. Будь-яке завоювання супроводжується перевигадуванням здобутого. Від корінних жителів в кращому випадку лишається топономіка», – з цієї читати Павла Казаріна розпочала зустріч керівниця пресцентру УКМЦ Тетяна Колосова.

Вона відмітила, що століттями ця система знищення самоідентифікації українців працювала, і на жаль, зараз продовжує працювати.

«Здебільшого жителі як і вільної території, так і тимчасово окупованої території півдня України є жертвами цих російських міфів і впевнені в цій маячні. А ще більша шкода, що в українській Вікіпедії ти отримаєш підтвердження деяких цих міфів, тому що саме там вказані дати заснування міст, які нам насаджені. Це дослідження і починалося в нас з того, що ми відкрили, що не всі люди розуміють, що таке дата заснування міста. І ми зрозуміли, що потрібно людям про це розказати», – пояснила Тетяна Колосова.

Кандидат історичних наук, координатор пресцентру УКМЦ Ігор Стамбол зауважив, що це дослідження було більше журналістського спрямування, ніж суто наукового. Дивилися на суспільну думку, на неї орієнтувалися.

Найпоширенішим міфом він назвав тезу про те, до росіян нічого не було.

«В жодній із тих дев’яти областей, які ми досліджували, панувала отака думка. Наше дослідження – як раз спроба в новому форматі вплинути на аудиторію, переконати її в тому, що насправді було не так. Працюючи зі студентами, я бачу, що дійсно потрібні нові форми донесення інформації.  Це і робота в Тік-Ток, і обов’язкова інфографіка, отакі чіткі фрази, які декларують один чи інший факт. Воно заходить», – зазначив координатор пресцентру УКМЦ.

Торкаючись тематики Миколаєва, доктор історичних наук, професор кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр вказав на проблему відсутності багатьох писемних джерел, які було виписано в Росії і напевно вони там продовжують зберігатися. Зокрема з Миколаєва було вивезено надзвичайно багато матеріалів.

«Якщо говоримо про матеріали Державного архіву Миколаївської області, то вони починаються там з кінця 18-го століття. Тобто складається враження, що до цього нічого тут не було», – визнав науковець.

У цьому зв’язку він відмітив особливу цінність археологічних джерел, які підтверджують, що територія півдня України – це причорноморська низовина, на якій відбувалися величезні історичні події світового значення. Це саме територія на якій були кіммерійці, сармати, греки. Пізніше фактично існувала козацька цивілізація. Тут був певний вплив різноманітних цивілізацій – турецької, татарської і всіх інших.

На думку Юрія Котляра, треба враховувати і соціальний фактор.

«У нас різні категорії населення. У нас є люди, які народжені в СРСР, і які звикли до певних радянських міфів. Вони в багатьох живуть достатньо сильно, і водночас є велика кількість молодих українців, які вже народжені в Україні, однак, це сприймають…За Радянського Союзу навіть намагалися створити єдину спільність Радянський Союз було багато чого вивезено, багато чого знищено. Але незважаючи на це, українці продовжують бути, існувати, знаходитися, і в реаліях 2022 року чітко показали, що вони абсолютно не сприймають оці всі російські міфи. Але, незважаючи на це, над їх розвінчанням слід і далі працювати», – наголосив професор кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр.

Вдячність команді УКМЦ за проведену роботу висловила кандидат філологічних наук, доцент Херсонського державного університету Ольга Горбонос.

«Я вважаю, що в умовах сьогодення, російсько-української війни таке дослідження має дихотомічне значення. Це перш за все духовна зброя у боротьбі проти російської пропаганди. Росія завжди, скільки вона існує, намагалася створити в Україні простори історичного безпам’ятства. Вона подавала історію України так, як було вигідно їй в ідеологічному і в політичному плані, і те, що ви робите, має велике політичне ідеологічне і державне значення», – підкреслила вона.

Ольга Горбонос переконана, що зараз найголовніше – донести українцям, херсонцям те, що Херсон є давнім містом і його розвиток, функціонування та існування – це благо всіх людей, які жили на цьому місті ще починаючи з давніх часів.

Вона також закликала приділяти більше уваги окупації Херсону – тому складному періоду в історії міста, коли херсонці виходили на вулиці і на центральну площу, і порожніми руками зупиняли танки росіян.

«Коли незважаючи на те, що Херсон був окупований, містяни зустрічалися біля пам’ятника Шевченка і святкували події його життя», – додала доцент Херсонського державного університету.

Про те, як окупація та постійні обстріли міста сьогодні змінили херсонців, розповів  історик, журналіст, громадський діяч Дементій Бєлий. За його визначенням, це стало найбільшим дерусіфікатором.

«Суспільній настрій в Херсоні змінився. Коли проводили перейменування вулиць нашого міста під час кампанії дерусифікації і деколонізації, соціологи вияснили, що навіть критикуючи в чомусь владу, більшість людей підтримували ці перейменування. Вони говорили, що треба позбавлятися всіх цих російських маркерів нашої історії і дізнаватися про нашу нову історію. Вони побачили на власні очі і відчули на собі всю цю російську історію. Вони розуміють, як воно – бути в російському світі. Тепер херсонці його дорівнюють з окупацією, постійним насиллям, терором і тортурами», – сказав Дементій Бєлий.