Медицина в місцях несвободи: представлено доповідь обмудсмена та правозахисників

10 лютого у прес-центрі УКМЦ відбулася пресконференція на тему “Жахливий стан дотримання медичних прав в’язнів та необхідність підпорядкування пенітенціарної медицини Міністерству охорони здоров’я”. В її рамках Офіс парламентського Уповноваженого з прав людини презентував спеціальну доповідь про порушення медичних прав в’язнів та безпорадність пенітенціарної медицини в цілому. Харківська правозахисна група узагальнила ці питання за період 2014-2021 рр. у книзі “Реформа пенітенціарної медицини”, яку також представила на заході.

5-річна реформа пенітенціарної медицини, яка мала закінчитися 2021 року, не досягла своїх цілей, констатували у звіті. В’язні не отримують належну медичну допомогу, часто їх взагалі не лікують. Медичні установи ДКВС потерпають від браку фінансування, персоналу, ліків та обладнання. 

Звернення до цивільних медичних установ вкрай утруднене і взагалі неможливе для в’язнів, які не в змозі платити за цю допомогу. Такі висновки досліджень ХПГ та Омбудсмана, в яких наводяться численні вражаючі приклади нехтування хворобами засуджених та відсутності медичної допомоги. 

Директор ХПГ Євген Захаров навів декілька прикладів утримання в’язнів, які мали б бути звільнені.

1. Ф. звернувся до ХПГ з проханням надати йому юридичну допомогу у зв’язку з тяжкою хворобою. Він хворий на туберкульоз у відкритій формі, проте його продовжують утримувати у загальному житловому відділенні в Одеській ВК №14, хоч і в ізольованому приміщенні. Це тому, що у колонії фактично відсутня медична частина. Вивезення його на лікування також затягується. Ф. документів адвоката не отримав. За словами адміністрації, вони не приходили. Крім того, Ф. почали погрожувати, щоб він не розголошував ситуацію в установі, і тоді він попросив адвоката більше не писати листів до колонії.

2. Л. звернувся до адвоката ХПГ під час моніторингового візиту до Дніпровської УВП № 4. Він розповів, що йому потрібна термінова консультація уролога та операція на сечовому міхурі. Зараз його стан настільки поганий, що він не може приймати їжу, у нього постійне блювання, з організму не відводиться сеча. Проте працівники медичної частини не надають йому допомоги – навіть не оглядають його, а сечовивідний катетер він повинен встановлювати собі сам. У медичній частині відмовилися надати медичну карту Л.

3. До ХПГ звернулася дружина пана К. та повідомила, що він не може самостійно пересуватися на інвалідному візку та обслуговувати себе в умовах Харківської ВК № 43, оскільки у колонії немає для цього умов. У нього є ряд діагнозів, що перешкоджають подальшому відбуванню покарання, стан після перенесеної важкої політравми (25.08.04) – випадкове падіння з 5-го поверху. має першу А-групу інвалідності з 2007 року.

4. Б. знаходиться у Вільнянському УВП №11. Він не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе на інвалідному візку, оскільки в колонії немає для цього умов. Б. має ряд діагнозів, що перешкоджають його подальшому відбуванню покарання. Б. – інвалід І «Б» групи довічно.

5. М. відбуває покарання у лікарні при Дніпровській УВП №4. Він переніс інсульт, після якого за допомогою сусіда справляється із природними потребами, майже не розмовляє, самостійно не може пересуватися та обслуговувати себе.

Жоден з перелічених хворих не звільнений, навіть позитивного висновку ЛКК поки що не було.

Проблема відсутності медичної допомоги та тривала неефективна процедура звільнення від відбування покарання за станом здоров’я стала ще гострішою. ЦОЗ ДКВС та Міністерство юстиції, незважаючи на декларації, не хочуть передавати Міністерству охорони здоров’я медичні частини пенітенціарних установ та 16 спеціалізованих тюремних лікарень. У той же час повною мірою виявився жахливий катастрофічний стан тюремної медицини, значно гірший, ніж раніше, і небажання Міністерства юстиції та його пенітенціарних підрозділів змінити ситуацію, що склалася.

Людмила Денисова та Євген Захаров сформулювали спільне бачення розвитку: необхідно створити окремий департамент у Мінздраві, який буде опікуватися пенітенціарною медициною, з максимальним використанням програм та процедур цивільної медицини, наскільки це можливо в умовах позбавлення волі. В медичних частинах має бути хоча б один лікар загальної практики, до якого в’язні звертатимуться напряму. Вторинна медична допомога має надаватися в цивільних медичних установах.

ХПГ підготувала Стратегію реформування пенітенціарної медицини та відповідні зміни до Кримінально-виконавчого кодексу та внутрішніх нормативних актів.

На пресконференції виступали: 

  • Людмила Денисова, парламентський Уповноважений з прав людини, 
  • Наталія Бородич, представник Уповноваженого з питань дотримання прав людини в місцях несвободи, 
  • Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи, 
  • Михайло Романов, к.ю.н., доцент Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, експерт ХПГ з питань пенітенціарного права.