5 березня 2021-го року Український кризовий медіа-центр відзначає сьому річницю від моменту свого заснування. УКМЦ був створений у 2014 році задля зміцнення української державності та підтримки іміджу України за кордоном. Особливо важливим для нашої команди було посилювати впізнаваність України серед країн-членів ЄС та НАТО, адже наближення до членства України в цих союзах є стратегічно важливим, особливо – з огляду на агресію з боку Росії.
Нашою візією є вільний демократичний світ, у якому Україна – невід’ємна частина Заходу та аванпост свободи і демократичного розвитку Центральної та Східної Європи, від якої залежить безпека та майбутнє світової демократії. Нашою місією упродовж останніх семи років було вести Україну від Революції Гідності до Країни Гідності та сприяти розвитку самодостатньої Української держави і суспільства. Упродовж усіх років нашої діяльності ми вірили, що цього можна досягнути лише спільними зусиллями громадянського суспільства та держави, а також завдяки просвітницькій роботі серед українців та у тісній співпраці з нашими міжнародними партнерами.
«Сьогодні – сьома річниця заснування УКМЦ. Сім років тому разом зібралися дипломати, відомі піарники, спеціалісти з комунікацій, команда професіоналів і однодумців, і з вечора неділі 2 березня до середи 5 березня у нас було все готово для того, щоб біля Майдану організувати повноцінний медіа-центр. Тоді, в перший день роботи були присутні 27 камер включно з провідними світовими каналами. Ми гучно заявили під яким тиском знаходиться Україна і за що ми неодмінно будемо боротися», – розповів Валерій Чалий, Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України.
Члени правління, команда УКМЦ та експерти наголошують, що вкрай важливо для України, в особі влади і громадян, усвідомити власну суб’єктність і продемонструвати світові, що Україна може відігравати самостійну роль у світі та вирішували власне майбутнє. Якщо в Україні не сформується розуміння того, ким є українці – неможливо сформулювати яким чином ми можемо позиціонувати себе у світі та перед міжнародними партнерами.
«У всіх наших проектах ми говорили, що Україна це не країна яка виникла в 1991 році, а яка має давню історію, культуру, традиції. Поки проблемні теми не стають близькими самим українцям – ми не зможемо їх донести світові. Нам треба пам’ятати, що за останні роки нам таки вдалось впливати на формування позитивного іміджу України», – зазначила Наталія Попович, членкиня правління УКМЦ, засновниця One Philosophy Group.
«Україна – це грааль свободи. Поки ми захищаємо свободу в Україні – ми захищаємо її у світі. Ми це робимо успішно. Якщо ми захистимо свободу – ми отримаємо культурний і креативний ренесанс. Якщо ми будемо зберігати свободу – все інше буде додано», – задекларував Геннадій Курочка, член правління УКМЦ, керуючий партнер CFC Big Ideas.
«В 2014 році Україна почала асоціюватися з країною, яка бореться за свої цінності, з суспільством, яке творить, продукує і з нас в деяких речах почали брати приклад. […] Ми маємо активно працювати над спайкою громадянського суспільства, митців, людей, які мають можливість представити український продукт в Україні та світі», – підкреслила Іванна Климпуш-Цинцадзе, членкиня правління УКМЦ, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до ЄС
Віталій Портніков, український публіцист, письменник і журналіст, вважає, що в контексті представлення себе на міжнародній арені після 2014 року Україна не потребує адвокатури, а потребує підтримки міжнародних партнерів.
«Те, що не зрозуміло нашим друзям – зрозуміло нашим ворогам. Вони прекрасно розуміють, що ми існуємо і нас треба знищити. Нам важливо, щоб усвідомлення існування України як самостійного суб’єкту прийшло до наших друзів… Водночас, якщо Україна не зможе розповсюдити культурні, історичні, демократичні цінності української цивілізації та право на свободу всередині свого суспільства – ніяка іноземна підтримка не допоможе зберегти державу”.
Він додав, що проблема суб’єктності та самоідентифікації українців та України великою мірою криється у намаганнях усвідомити себе через відношення до Росії. «Ми десятиріччями живемо доводячи що ми не Росія. Коли ми перестанемо бути не тільки колоніальною, а й імперською нацією і згадувати про Росію – ми побудуємо українську націю. Поки ми намагаємося бути або тезою російського миру, або його антитезою», – пояснив він.
«Ми займаємося моніторингом сприйняття України у світі. Поки що домінує розуміння того, що Україна не Росія. І жіттєздатність цього наративу буде тривалою», – сказала Аля Шандра, головна редакторка англомовної платформи Euromaidan Press.
Любов Цибульська, керівниця Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ, розповіла, що на перших порах намагання України протистояти російській пропаганді і негативним наративам про Україну не знаходили належної підтримки за кордоном. Але наполегливе просування тез про російську агресію і намагання Росії військовою силою утримати Україну в полі свого впливу з часом стало ефективним. Тепер, на її думку, час займатися не контрпропагандою, а говорити про себе в позитивному ключі.
«Сьогодні до нас звертаються як до експертів з гібридних загроз, наша експертиза є затребуваною і цінною. Сьогодні ми переходимо до наступного кроку і будемо не спростовувати негативні наративи, а активно просувати позитивні наративи щодо України», – поділилася вона.
Непродуктивним позиціонуванням України на світовій арені, на думку Тетяни Огаркової, керівниці міжнародного відділу УКМЦ, є демонстрація абсолютної схожості з Західними країнами.
«Нам здається, що ми будемо цікавими назовні, якщо ми будемо такими саме як вони. Але ми маємо розуміти, що нами будуть цікавитися якщо ми будемо саме іншими. Для нас великим викликом стане момент коли російська агресія закінчиться. Нам треба вже сьогодні формувати наратив про те, хто ми є безвідносно до інших суб’єктів на міжнародній арені», – підкреслила вона.
Генеральний директор Українського інституту розповів, що установою було проведено опитування щодо сприйняття сімома країнами України. Воно показало, що відносно впізнаваними є такі «символи» України як вишиванка, борщ або футбол. Проте культові особистості, такі як Тарас Шевченко або Леся Українка, або явища – невідомі. Він зазначив, що Україна досі знаходиться в тіні Росії, а російські наративи проникають в політичну та історичну площину.
«Україна різноманітна і це наша сила, а не слабкість. Сприйняття України доволі позитивне, але поверхове. Нема жодної зачіпки, з якою б Україна асоціювалася у закордонної аудиторії. Нема символів з якими б нас асоціювали. Ми з’ясували, що 95% нашого культурного пантеону невідомі закордоном. […] Якщо Росія атакує нашу мову, історію та ідентичність – це значить, що в цих речах вона бачить для себе загрозу. Значить з цим треба працювати і захищати», – зауважив Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту.
Данило Лубківський, директор Київського Безпекового Форуму, вважає, що в 2014 році УКМЦ був, з одного боку, продовженням голосу Майдану, а з іншого – порталом зв’язку для великої дискусії назовні. Він відіграв велику роль для захисту інтересів та інформаційного поля України.
«Дуже важливо звертати увагу на те, яку історію ми розповідаємо. Ми розповідаємо про своє складне, непросте життя, про те, як важко Україні бути фронтиром. Ми потрапляємо в інтелектуальну пастку коли говоримо про себе як про фронтир. Ми маємо говорити про історичні процеси не як про щось стале. Так, сьогодні на наших теренах фронтир, але завтра це буде частина великого європейського простору», – заявив він.
«Ми повинні питати у світу чим ми можемо йому допомогти, а не як він може допомогти нам. Нам треба виступати з більш широкими концептами та фреймами. Бути фронтиром не так погано, бо на фронтирі відбувається історія. Історія не твориться в провінції. У нас сьогодні твориться історія. Дуже важливо перетворювати свої слабкості на переваги», – відреагував Володимир Єрмоленко, головний редактор UkraineWorld.
На завершення дискусії, Голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий, наголосив, що після 2014 року Україна отримала суб’єктність, а українці показали себе як народ, який готовий вмирати за свої цінності. Україну у світі почали називати країною героїчних людей, яка стримує агресію Росії на кордоні з Європою, яка бореться за демократичні цінності
Що стосується діяльності команди Українського кризового медіа-центру, то «у нас є ціннісна позиція, яка не змінюється в залежності від того хто приходить до влади», – зазначив він і резюмуючи заявив, що «Україна – це Україна».
