Війна з росією докорінно змінила життя української молоді. Вона відразу виявила справжніх молодіжних лідерів, які, немов маяки, вказують напрям руху і місце ефективного прикладання зусиль, щоб наблизити омріяну перемогу. Вони чітко знають чого хочуть і про що мріють. Ними пишаєшся і надихаєшся. Це все рівною мірою і про хлопців та дівчат з Мереф’янської громади, що розташована за 20 кілометрів від Харкова. Незважаючи на постійну небезпеку ракетних ударів, молоді люди спільно з представниками влади організували Гуманітарний хаб, звідки відправляється допомога жителям не тільки Мереф’янської громади, але й міста Харкова та районів області. Очолює Гуманітарний хаб 25-річна Дар’я Фурсова.
“Ми пишаємося тим, що маємо відповідальну та активну молодь! ”
Мерефа для Дар’ї рідне місто. Півроку тому вона працювала у відділі Міжнародних відносин та проєктно-інвестиційної діяльності Мереф’янської міської ради, була заступницею голови Молодіжної ради громади. Перед війною Дарія займалася журналістикою. Ранок 24 лютого чітко розмежував її життя на до і після. Вона каже, що від самого початку агресії російської армії вирішила для себе нікуди виїжджати, хоча її земляки почали покидати власні домівки. Розуміючи, що тут жити буде небезпечно через ракетні удари, у той же час Дар’я вважає – на даний момент вона потрібна саме тут.
“Наша громада нещодавно відчула і побачила на власні очі, що таке “русский мир”. У нас повністю знищені “військові” об’єкти: школа, будинок культури та житлові помешкання у селі Яковлівка. І хоч, насправді, у громаді ніколи не було об’єктів військової інфраструктури, росія намагається залякати українців і просто цілеспрямовано знищує мирне населення.”, – розповідає Дар’я.
Сьогодні у Мерефі є вода і газ, проте бувають проблеми з електропостачанням. Працюють деякі магазини, проте багато підприємців бояться відкривати крамниці та аптеки. У перший тиждень війни жителі піддалися паніці, скупляли медикаменти та продукти, засоби гігієни. У той же час, до громади почали приїжджати харків’яни, які рятувалися від градів та ракет. Вони потребували допомоги.
“На сьогодні громада прихистила більше трьох тисяч переселенців з Харкова, Харківської області і навіть інших областей України. Наше завдання, як влади, забезпечити для них елементарні умови, щоб люди, які втекли від обстрілів, змогли вижити. І я пишаюся тим, що наша громада має таку відповідальну та активну молодь, яка з перших днів війни допомагає нам у цьому”, – говорить Тетяна Дядченко, секретар Мереф’янської міської ради.
Хлопці та дівчата, які у мирний час реалізовували різноматні проєкти з розвитку громади та були активними членами Молодіжної ради, почали займатися пошуками гуманітарної допомоги. Стукали в усі двері, розуміючи, що потрібно шукати партнерів, бо в єдності можна зробити набагато більше. Тож вони звернулися до народного депутата-земляка Дмитра Микиші після його заклику у соціальній мережі про співпрацю.
“Мені зателефонували молоді люди з моєї рідної Мерефи, сказали, що шукають гуманітарну допомогу і готові співпрацювати. А коли наша спільна робота набрала масштабності, то ми вирішили створили відокремлений підрозділ громадської організації “Агенція з розвитку та інвестицій” – Гуманітарний хаб “МАРІ”. Молодь сьогодні розуміє, що у влади через війну об’єктивно не вистачає сил і можливостей задовольнити усі потреби та надати необхідні послуги людям, які змушені були покинути власні домівки в зоні бойових дій і у прифронтових територіях, тому і допомагає з усіх сил. Хлопці та дівчата беруть на себе ініціативу, все прораховують і організовують. Молодь – це не тільки наше успішне майбутнє, а й сьогодення, у якому вони вже планують, як відбудовуватимуть Україну. Вони для нас приклад згуртованості і той фундамент, на якому будуватиметься Україна, – говорить Дмитро Микиша.
Молодь у нас “скажена”
Окрім Дар’ї Фурсової, у хабі активно працюють члени молодіжної ради Мереф’янської громади – Катерина Лісняк та Андрій Гарний. Кістяк команди – це 15 молодих людей від 18 до 30 років, які приймають, розвантажують, вивчають потреби людей та формують гуманітарні вантажі на ті громади, які цього найбільше потребують. Від початку війни молодь отримала обробила та передала більше 100 тонн гуманітарної допомоги.
“Народний депутат України Дмитро Микиша комунікує з різними благодійними організаціям та фондами, шукає гуманітарну допомогу, а ми вже приймаємо її у Гуманітарному хабі і далі направляємо у громади. Першими нашими партнерами став благодійний фонд “Карітас Україна”. Тільки у перший тиждень нашої роботи ми передали 370 продуктових наборів у віддалені мікрорайони Мереф’янської громади”, – розповідає Дар’я Фурсова.
Сьогодні вже налагоджена співпраця з благодійними організаціями “Фонд Східна Європа”, “Фенікс”, громадською організацією з Рівного “Друг”. Постійно допомагають громади із заходу України.
Спочатку хаб надавав гуманітарну допомогу лише у Мереф’янській громаді. Потім вийшли за територію громади і наразі підтримуємо не лише жителів Харківського району, але й Чугуївського, Лозівського, Богодухівського та частини Ізюмського і, звичайно, це місто Харків.
Дар’я каже, що усі, хто сьогодні працює у Гуманітарному Хабі колись пройшли гарну школу у місцевому самоврядуванні, брали участь у різних тренінгах та проєктах із залучення громадян. “Молодь у нас “скажена”. Якщо потрібно розвантажити 20 тонн гуманітарки – ніхто не жаліється і робиться це за кілька годин. Так само потім і збираємо вантажі у буси для громад, які опинилися на межі гуманітарної катастрофи. Наші волонтери постійно на телефонах і фіксують потреби людей. Ми розуміємо, що працюємо у небезпечних умовах, але не збираємося виїжджати, бо тут потрібніші”, – переконана Дар’я.
Війна змінила ставлення до росії та до “братнього” народу. Розірвані контакти з колишніми друзями, родичами. ”Їм немає прощення, а тільки ненависть. Ми бачили Малу Рогань, яку відбили в окупанта. Вони діють однаковими методами скрізь: у Ірпені, Бучі, Бородянці, Чернігові, Малій Рогані. Ґвалтують жінок, вбивають мирних жителів, знищують будинки та інфраструктуру. Ми спілкувалися зі старенькими, які пережили Другу світову війну і разом з росіянами тримали оборону. Вони не можуть зрозуміти, за що їх зараз розстрілюють. На Харківщині усі вірять у перемогу, підтримують військових. Ми навіть думки не допускаємо, щоб здати Харківщину”, – розповідає Дар’я.
Дівчина переконана, що Україна була і залишатиметься європейською країною великих можливостей. Каже, що українці завжди пам’ятатимуть і дякуватимуть усьому світу за допомогу і підтримку. Вона вірить, що здійсниться її найзаповітніша мрія – повернуться додому з перемогою усі, хто сьогодні захищає Україну. А поки дівчина разом з командою волонтерів так само наближають українську перемогу на своєму фронті, працюючи у Гуманітарному хабі.
Авторка: Оксана Якуніна
Фото з соціальних мереж
