19 жовтня в Українському кризовому медіа-центрі відбулась друга зустріч у форматі «Діалог. Кава з Трощинською». Цього разу головна редакторка Громадського радіо запросила на розмову Миколу Бєлєскова, який є головним консультантом Національного інституту стратегічних досліджень, а також старшим аналітиком Фонду “Повернись живим”. Говорили про те, що сьогодні у всіх на вустах – іранських дронів, ситуації на фронті, перспективах визволення Херсону.
Збільшення терору щодо цивільних і критичної інфраструктури непокоїть суспільство. Чи не повторить Росія в Україні сирійський сценарій?
«Ситуація відрізняється, – пояснив Микола Бєлєсков. – Ми воюємо у форматі армія на армію. У Сирії ж росіянам протидіяли різні групи повстанців, оснащені легким озброєнням. А в нас вже є цілий кластер систем озброєння та ураження, яких у росіян немає, і в цьому наша велика перевага».
За словами експерта, Україна виявилася найсерйознішим противником Росії з 1945 року. В нас є мільйонне угруповання з військових та силовиків. Україна використовує ешелоновану оборону, міцні системи озброєння, розвідку. Це не Сирія, де проти росіян діяли люди, озброєні лише гранатометами та застарілими ПЗРК.
Ще одна відмінність – домінування у повітрі. Поки Росія його не завоює, їй буде дуже важко. Будь-які спроби ракетного терору і використання авіації у прифронтовій смузі такого ефекту не дадуть.
«На це у Росії накладається додатковий шар проблем. Немає здорової взаємодії між воєнними та цивільними, нормальної оцінки ситуації. В довгострокову протистоянні авторитарні режими, відірвані від реальності, не можуть мати переваги», – додав Микола Бєлєсков.
Ведуча навела приклад іранських дронів, і запитала, який ефект має їх використання противником?
Гість зазначив, що ефект є, але не воєнний, а, скоріше, медійний. Ще місяць тому Росія знаходилася в глибокій інформаційній обороні, і ключовим завданням було змінити порядок денний. І вони це, на жаль, зробили.
«Перші очікування, які були по цим дронам, що вони дозволять нівелювати нашу перевагу у високоточній зброї на полі бою. Але відсутність у дронів відео каналу зробили їх нікчемними у воєнному протистоянні. Тоді їх направили на цивільні цілі, зробившим так би мовити крилатими ракетами для «бідних», – відмітив Микола Бєлєсков. – На зараз основна проблема шахедів-136 пов’язана з тим, що вони вивели цивільне населення із зони комфорту. Люди звикли до ракет, мають позитивні новини з фронту, і тут стається таке. Проте, ми не повинні забувати, що йде війна. Головне – ситуація на фронті. Поки він тримається, ми маємо відчувати себе у відносній безпеці».
На думку головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень, є дві паралельні війни. Українці ведуть війну з російською армією, росіяни – з тилом і цивільним населенням. Практика показує, що завжди перемагає той, хто протистоїть ворожому угрупованню. До того ж, жодне ППО не дає стовідсоткового ефекту, але той результат, який Україна має останнім часом, доволі непоганий.
«У цьому зв’язку багато обговорюють досвід Ізраїлю. Він може бути нам на користь?», – поцікавилася Тетяна Трощинська.
Її гість пояснив різницю.
«Вони йшли до цього 30 років. До цього покладалися на пасивний захист – сирени та звичайні бомбосховища. Ізраїль – набагато менша країна, більш економічно і технологічно розвинута. До того ж має дуже міцні стосунки із США, які не тільки приймали участь у розробках такої системи повітряної оборони, а й в значній мірі її фінансували», – відповів Микола Бєлєсков.
Ведуча згадала нещодавній прогноз голови ГУР Кирила Буданова, і попросила прокоментувати його заяви.
Експерт схиляється до визнання оцінок очільника військової розвідки. Вважає, що вони базуються на методології, на відміну від весни, коли відношення до подібних заяв було дещо скептичним.
«Тоді я запитував себе, звідки такий оптимізм? – сказав він. – Напевно, тоді Буданов спирався на свої передчуття. Сьогодні ж я з ним згоден: з таким темпом постачання важкого озброєння і вдалим комбінування оборони та наступу неминуче прийде час, коли росіяни не зможуть тримати фронт. Ми вже на тій траєкторії, коли знищуємо російський потенціал швидше, ніж він відновлюється. Цілком можлива така ситуація, коли вони наноситимуть по нам удари шахедами, а ми в цей час визволятиме наші території. Будуть дві реальності. В одній росіяни продаватимуть населенню картинки про те, що поцілили в Україні, а в іншій ми виходитиме на кордони 1991 року. Питання лише в тому, коли це станеться».
У цьому зв’язку Тетяна Трощинська запитала про ситуацію на Херсонському напрямку. Що експерт бачить з воєнної точки зору?
«Бачу повільне перемелювання російських сил, тиск на півночі плацдарму і постійні удари по тилу, – відповів Микола Бєлєсков. – Наносимо ураження, не даємо ворогу перегрупуватися, створюємо проблеми з ротацією і підвезенням боєприпасів».
Російські воєнні давно робили запит на те, щоб відходити на лівий берег Дніпра і скорочувати лінію фронту, але це не робиться через політичні розрахунки. Авторитарний режим, побудований на іміджі мачо, не може собі цього дозволити. І це теж гарний приклад, чому Росія програє. Відсутність нормального балансу у взаємостосунках влади і воєнних приводить до того, що згодом вони все одно здають позиції, раз за разом демонструючи «жест доброї волі».
«Ми теж робимо помилки, – визнав спікер. – Але їх небагато і вони не тяжкі. Ворог програє, тому що робить набагато більше помилок. Перспектива нашої перемоги видніється. Вона не буде завтра, але це вже неминуче не тільки на Херсонщині, а і загалом».
