Його називають Патріархом українського інтернету в Криму, адже Микола Владзімірський заснував сайт «Українське життя в Севастополі», ресурс для дітей «Весела Абетка», «Афоризми», газету «Слово Севастополя».
А ще він відомий громадській діяч, координатор громадського комітету «Український Севастополь», член Всеукраїнського Комітету на захист української мови. Коли ворог окупував Крим, не відразу поїхав на материкову Україну. Спочатку надрукував «Слово Севастополя», присвячену 200-річчю Тараса Шевченка, зміг вивезти наклад в безпечне місце, роздати по українських осередках, а потім учасникам березневого мітингу. Поїхав тільки тоді, коли стало вкрай небезпечно.
У розмові з Ігорем Стамболом в спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Навколо книги» Микола Владзімірський поділився спогадами про те, як розвивались ідеї українства в Криму і які матеріали увійдуть в його майбутню збірку.
«На моє формування найбільше вплинула мати, тому що вона дуже не любила несправедливості і з дитинства прищепила мені цю рису. Навіть ті сайти, які я створював, виникали на знак протесту. Сайт «Весела абетка» взагалі почався із того, що українські вчителі в Севастополі не могли знайти якихось абеток в школі. Я зібрав ці абетки, роздруковував і роздавав по класах», – розповів гість.
До українського руху він пристав на початку 90-х, коли в Україні почались прагнення до незалежності.
«Жив у Севастополі. Тоді українці міста взяли велику участь у референдумі і дуже вплинули на його результати. А загалом за незалежність України проголосували більше половини севастопольців», – продовжив Микола Іванович.
За його словами, багато містян лояльно ставились до України.
«Все було нормально, але частина людей, які були агресивними, з боку наших ворогів отримали фінансування. Їх підтримували, підтримував Чорноморський флот, і це дуже дестабілізувало ситуацію, – вказав він.
В Севастополі було кілька точок кристалізації українства. «Просвіта» була однією з таких точок. Крім неї була Українська греко-католицька церква, Союз Українок, «Пласт».
«До думки просвітян дослухалися. І влада дослухалася. Хоча вороги і критикували – це зрозуміло. А потім, коли з’явилась преса, стало легше. Потім на державне Севастопольське телебачення прийшов Іван Левченко, і ми могли доносити якісь ідеї. Окрім того, виділив би газету «Дзвін Севастополя» і окремо «Кримську світлицю», яка почалась в 92му році», – відзначив журналіст, і підкреслив, що був задоволений тим, як розвивалось українство в Криму.
«Якби все йшло еволюційним шляхом, думаю, що українці б завоювали своє гідне місце у Криму. Зараз вже інше. На жаль, тут не видно перспектив взагалі. Це сумно. Я розумію, що це песимізм, але що тут поробиш. Крим вийшов із зони політики, і не піднімається питання ані американцями, ані нашою владою», – констатував Микола Владзімірський.
Попри ці настрої, у 70 років він ще сповнений життєвої енергії і творчих планів. Зокрема, готує збірку, куди увійдуть різноманітні матеріали.
«Це буде і текст про боротьбу українців в Севастополі за свою ідентичність, за повноту українського життя, за культуру. І заяви громадського комітету «Український Севастополь» з приводу дуже важливих тем. Буде і цікаве дослідження про 9 мільйонів, виділених на розвиток української мови і культури в Севастополі. І є дослідження з історії, які вказують на роль України в розвитку Севастополя і Криму. Є дослідження популяризаторів українства. Вони користуються популярністю. Ну і звісно літературні тексти. Все це має повноцінно показати грані українського життя Криму», – розказав автор.
