28 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення «Колаборація vs виживання: як українцям на окупованих територіях не потрапити “під статтю”?». Подія відбулася за ініціативи та сприяння команди УКМЦ. Запис дискусії доступний онлайн. Модерував подію координатор прес-центру Антон Печенкін.
Анатолій Стельмах, заступник Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, розпочав обговорення з того, що в умовах постійно зростаючої російської активності, законодавство у сфері співпраці з окупаційною владою має бути посиленим. Під статтю колаборації підпадає публічне заперечення збройної агресії, публічні заклики до підтримки рішень держави-агресорки, добровільне зайняття посад в окупаційних структурах, передача матеріальних ресурсів, провадження господарської діяльності. Замміністра проблематизував питання паспортизації, яка існує ще з 2014 року. Зараз уряд працює над законопроєктом про відповідальність за отримання російського паспорта та участь у референдумі.
«Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, які не здійснені під примусом. А в окупації всі перебувають під примусом. З іншого боку, це не означає, що немає кримінальної відповідальності за злодіяння. Звісно, орім юридичного аспекту, є ще моральний. За що гинуть наші воїни на фронті, хіба вони заслуговують боротися за територію, де всі будуть з російськими паспортами?», – зазначив Анатолій Стельмах.
Суд визначатиме провину тої чи іншої людини – під примусом вона діяла чи ні, покарання передбачено від штрафу до 15 років.
«Отримання російського паспорта – це перший крок, за яким можуть послідувати різні злочини, приміром, після цього особу призивають армію й та починає воювати проти України. Росіяни вдаються до механізму паспортизації, бо не здатні ефективно провести референдум. Вони порахували, що люди не проголосують за приєднання Херсона, тому почали роздавати паспорти. Але ми будемо боротися за цих людей, українська армія буде за них боротися», – запевнив спікер.
Степан Золотар, директор Департаменту правового забезпечення Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, повідомив, що за статтею 111, частиною 3 і 8, яка передбачає позбавлення волі, відкрито більше 1000 кримінальних провадження. Із четвертою частиною закону, яка стосується передачі матеріальних ресурсів та провадження господарчої діяльності, виникають проблеми.
«Сотні тисяч людей підпадають під цю статтю. Але є життєво важливі функції, за які не має виникати відповідальність. На окупованих територіях живуть наші громадяни, ми маємо їх підтримувати, а не карати за буденну діяльність з метою забезпечення життєдіяльності. Міністерство працює над тим, щоб це не було до шкоди України», – підкреслив спікер.
Ольга Алтуніна, представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, акцентувала на тому, що ми маємо залякувати людей, які потрапили в окупацію.
«Якщо ми будемо транслювати меседжі, що всі люди в окупації визнані ворогами, це хибно, ми маємо захищати права наших громадян. Люди боятимуться деокупації в такому разі. Треба розділяти тих, хто добровільно співпрацюють з окупантами, а є ті, хто вимушено там проживає – на окупованих чи прифронтових територіях. Для цього слід встановити, яким чином особа співпрацювала», – зазначила представниця Омбудсмена.
Основним ризиком, який несе у собі закон про колаборацію, є розкол в суспільстві – саме так було у часи Другої світової війни, цифри обвинувачених обчислювалися тисячами людей у Британії, Франції, Угорщині, Нідерландах.
«Приміром, якщо людина відновлює зруйноване дорожнє чи залізничне полотно, як розцінювати її дії – сприяння тому, щоб цією дорогою рухалася російська техніка чи щоб цивільне населення скористалося дорогою, щоб виїхати? Є колаборанти, яких треба притягати до відповідальності, але не варто влаштовувати полювання на відьом», – підкреслила Ольга Алтуніна.
Таміла Ташева, Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим, звернула увагу на те, що тимчасово окупованими є АРК та м. Севастополь, а також ОРДЛО. Тобто законодавство стосуватиметься жителів цих регіонів.
«Під цю рамку підпадає дуже велика територія громадян, безліч суб’єктів господарювання. Будь-яка людина, яка живе у Криму, і веде хоч мінімальну економічну діяльність та не має жодного стосунку до військових, все одно повинна сплачувати податки. Це тисячі людей, які підпадатимуть під відповідальність. Тому ми наголошуємо на звуженні цієї рамки», – зазначила Представниця Президента України в АРК.
Таміла Ташева підкреслила важливість балансу між питанням інтересів держави, війська та тих громадян, які не зі своєї волі продовжують прожувати в окупації.
«Люди, які проживають на цій території – жертви російської агресії. Через вісім років ми не можемо назвати цих людей порушниками. Тому маємо зберігати баланс. А зараз ми, наприклад, не можемо забезпечити зелені коридори для людей з Херсонщини», – підкреслила спікерка.
Мстислав Банік, керівник з розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України, окреслив ключові особливості чат-боту «єВорог», за допомогою якого українці можуть повідомити про пересування окупантів та діяльність колаборантів. Сервіс максимально убезпечений від спаму, адже, щоб подати звіт про ворожу техніку чи колаборантів, треба пройти верифікацію через портал «Дія». Це обрізає російську аудиторію, яка не має українських документів і, відповідно, порталу. Перш, ніж дані потраплять до відповідних органів, у нас є перша лінія роботи із заявками, відібрані правдиві заявки скеровуються до СБУ чи Збройних Сил, які вже працюють із «чистими» заявками. На сьогодні вже подано 340 тисяч звітів подано.
«Захід не очікував, що звичайні люди будуть сповіщати інформацію про російські позиції, пересування ворожої техніки. Вони думали, що це завдання покладено лише на розвідку. Коли будемо писати історію про війну, «єВорог» має бути окремим розділом, коли пересічні українці ведуть інформаційну розвідку на користь своєї держави», – зазначив Мстислав Банік.
Тетяна Авдєєва, юристка Центру демократії та верховенства права, наголосила, що, крім неоднозначного тлумачення певних норм частини 4 статті 111, нагальною є проблема накладання складів злочинів різних частин 111 статті. Таким чином, судова практика буде диверсифікуватися, не буде єдиного уніфікованого підходу.
«До того ж, не можна притягати до відповідальності за отримання паспорта. Це, в першу чергу, порушення Росії. Ми караємо особу за те, що Російська Федерація здійснює міжнародний злочин. Інколи є можливість відмовитися від російських паспортів, інколи – ні. Згадаймо, як у Криму окупанти зрівняли російські та українські паспорти, бо ті були в базі даних, навіть не потрібно було присутності та згоди особи», – сказала юристка.
Тетяна Авдєєва запропонувала сформувати гайдлайн для тих, хто проживає на окупованих територіях.
«Деякі норми мають подвійне чи потрійне тлумачення. Якщо цього не розуміють експерти, які мають юридичну освіту, цього не розуміють прості громадяни. Тоді люди будуть просто боятися деокупації, адже їх притягнуть до відповідальності», – резюмувала спікерка.
