Діалогова платформа Українського Дому продовжила четвертий сезон зустріччю із мистецькою кураторкою, засновницею громадської організації «Музей сучасного мистецтва» Ольгою Балашовою. Під час війни ця культурна ініціатива започаткувала власну колекцію сучасного мистецтва і створила бренд UMCA — Ukrainian Museum of Contemporary Art. А нещодавно Музею сучасного мистецтва вдалось організувати в Українському Домі виставки «Ти як» і «Кола Сільваші», які стали помітними подіями далеко за межами культурного життя. У зв’язку з цим ведучий Діалогової платформи, журналіст Олексій Ананов запитав у гості, чи відчуває вона себе криголамом, який веде за собою?
«Ні, криголамом точно не відчуваю себе, – відповіла вона. – Відчуваю людиною, яка є в спільноті однодумців, яку оточують люди, яким так само важливо ті цінності і той напрямок руху, який ми для себе обрали. На цьому спільному паливі ми разом і їдемо».
На її переконання, у всеукраїнського культурного процесу з’явилась дуже зрозуміла мета і дуже зрозумілі критерії впізнавання хто свій, а хто чужий.
«Є люди, які обирають лишатися, діяти і обирають бути тут. Не хочу сказати, що ті люди, які виїхали, обирають щось інше. Є різні обставини і хтось продовжує працювати на цей процес. Але мені здається, що люди, які працюють зараз в Україні і пов’язують найважливіше своє майбутнє саме з тим, що відбувається тут, об’єднані спільною ідеєю не дати можливості ворогу виконати свою мету. А ця мета дуже проста – щоб не було приводу взагалі говорити про якусь українську ідентичність, про українське суспільство, про якісь його особливості, окремішність і все решта», – пояснила Ольга Балашова.
Вона називає це дуже сильним контактом, якого не було відчутно раніше.
«Я відчуваю, що ми працюємо на запит, якого не було направду до 2014 року. В тому році він з’явився в обмеженому варіанті серед певної частини суспільства, однак, зараз тотальний запит на розуміння і усвідомлення себе, своєї історії», – відмітила засновниця Музею сучасного мистецтва.
Ведучий поцікавився, як Ольга наважилися в цей здається тотально несприятливий час для великих проектів робити складні речі масовими, переконувати, знаходити ресурси?
«Ми – всі ті, хто лишається в Україні і намагається бути корисним в той чи інший спосіб, робимо недостатньо. Коли не наважуєшся, не вистачає якоїсь відваги для того, щоб просто йти на фронт, розумієш, що тоді тут треба робити більше, ніж ти міг би», – зазначила гостя.
З її слів, те, як культура допомагає зміцнювати суспільство, більш за все видно по молодих людях. Як вони реагують, як потребують цих культурних продуктів.
«Я думаю, що це багато в чому про віру. Немає прямих результатів. Не можеш це виміряти от тут і зараз в якихось зрозумілих і переконливих показниках. Можливо, ми дізнаємося за 10 років. Тому це засновано більшою мірою на вірі. На тому, що ми сьогодні це робимо, бо віримо. А наша віра з’являється тому, що ми знаємо, копаємо і розуміємо», – продовжила мистецька кураторка.
«Мистецтво здатне дивитися вперед, думати не тільки про історію. А чи ти бачиш якісь культурні в широкому розумінні або мистецькі проекти, теми, прояви, які будуть вести ще певний час українців, стануть об’єднавчими якимись проектами майбутнього?», – запитав Олексій Ананов.
Ольга Балашова вважає, що дуже довгий час ми будемо розпаковувати те, що було зроблено за попередні епохи і за попередні роки незалежності.
«У нас так багато неопрацьованого взагалі матеріалу, який зберігається в наших музейних колекціях, в наших архівах, в бібліотеках. Водночас є велика неусвідомлена до кінця ще нами наша роль і уявлення про себе, як про глобального гравця в світовій історії, в світовому контексті. І митці і інтелектуальна еліта розуміють, що якісь процеси, які відбуваються зараз, є важливими для всього світу, і усвідомивши цю свою роль і це своє значення, ми будемо брати участь у діалозі про глобальне майбутнє і будемо мати в цьому великий голос», – відповіла учасниця Діалогової платформи Українського Дому..
