У Прес-центрі Українського кризового медіа-центру оголосили переможців конкурсу на найкращий переклад українською вірша Аманди Ґорман The Hill We Climb, який вона представила світу під час церемонії інавгурації президента США Джозефа Байдена. Зі 118 перекладів, які надіслали на конкурс, обрали три лауреати — це переклади Анни Маліцької з Одеси, Юлії Шекет із Києва та Галини Пехник зі Львова.
22-річна поетка Аманда Горман представила свій твір The Hill We Climb на церемонії інавгурації Президента Байдена з таким емоційним натиском, що журналісти одразу проголосили її виступ одним з найвдаліших епізодів інавгурації. Вразив драматизм вірша, масштабність теми – реальна та незникла загроза демократії, і водночас потужна юнацька віра у подолання катастрофи.
На думку організаторів конкурсу — Медіа центру Розмай — ця тема актуальна для України не менше, ніж для Америки. Тому й вирішили закликати всіх талановитих українців показати світу, що наш переклад – найкращий.
Як зазначив модератор заходу, Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий, це той випадок, коли в Україні звернули увагу не тільки на саму інавгурацію президента США Джозефа Байдена, а й на це прекрасне звернення про об’єднання не тільки до американського народу, а мабуть до всього світу.
До журі конкурсу увійшли знані знавці літератури: поет Іван Малкович, журналісти Андрій Куликов, Вероніка Маковій і Юрій Макаров, режисер Олексій Кужельний, дипломат Валерій Чалий, поет і перекладач Тарас Малкович. Після двох місяців напруженої роботи судді, кожному з яких довелося прочитати та оцінити 12 744 поетичних рядків конкурсантів, оголосили авторів найкращих перекладів.
За словами перекладача і режисера, керівника ГО “Розмай” Вадима Кастеллі, конкурс здійняв справжню бурю. Перекладачами стали студенти, юристи, математики, політологи, філософи, лікарі, актори та вчителі.
“Ми отримали 118 перекладів. Географія — від Сяну до Дону, від Карпат до Донецька. Ми особливо вдячні трьом нашим конкурсанткам з Донецька, які не побоялися того, що їхні імена можуть тут прозвучати”, — наголосив Вадим Кастеллі.
Як розповів керівник ГО “Розмай”, свої переклади надіслали 118 конкурсантів, понад 80 з яких — жінки. Наймолодшій конкурсантці 12 років, а найдосвідченішому — 69 років.
“Головним критерієм відбору було те, щоб поезія лишалася поезією, щоб у серці це відгукувалося, і щоб перекладач не надто далеко відходив від певного внутрішнього закону в перекладі художнього твору”, — розповів поет і перекладач Тарас Малкович.
Один із членів журі конкурсу журналіст, редактор, радіоведучий Андрій Куликов, наголосив, що особисто для нього дуже важливо було, наскільки переклади відповідають оригіналу, але, зазначив, що відповідність може бути різною.
“У мене є такий критерій, який вироблений багатьма роками участі в різноманітних журі, які оцінюють журналістські роботи — якщо після першої хвилини читання, слухання або перегляду не хочеться йти далі, то треба із цим закінчувати. У більшості тих перекладів, які дійшли до фіналу, хотілося читати далі. Іноді — тому що це повністю відповідало сприйняттю, хоча й в різній формі, іноді — тому, що було цікаво дізнатися, а що ж автор чи авторка утне далі, а іноді — тому, що на самому початку зустрічався образ, який не зустрічався ні в кого іншого”, — поділився Андрій Куликов.
Переможців конкурсу оголосив керівник ГО “Розмай” Вадим Кастеллі. Журі вирішило нагородити авторів трьох перекладів — не давати першу, другу, третю премії, а просто відзначити найкращі переклади.
То ж нацкращими визнали переклади Анни Маліцької з Одеси, Юлії Шекет із Києва та Галини Пехник зі Львова.
Дві авторки перекладів завітали на підбиття підсумків конкурсу і задекламували свої переклади.
