Коли українець відкриває бізнес і заробляє перший мільйон, його вже не зупинить ані землетрус, ані війна. Не вірите – познайомтеся з історією Олени Хатмулліної з Костянтинівки, що на Донеччині. Чи стала вона мільйонеркою, невідомо, але кожного може навчити, як в скрутні часи вижити підприємцю.
Раніше вона займалася виготовленням туалетного паперу та побутової хімії, однак з початком бойових дій цю справу вивезла на збереження до безпечних регіонів. Зараз живе на три регіони – їздить між Донецькою, Дніпропетровською та Тернопільською областями і з нетерпінням чекає на повернення додому.
Від туалетного паперу до мікрозелені
Як не дивно, але саме війна, яка для Донеччини розпочалась у 2014 році, підштовхнула Олену Хатмулліну зайнятись власною справою. Маючи за плечима аж три освіти – педагогічну, юридичну та економічну, – жінка працювала на різних підприємствах рідної Костянтинівки. У 2010 році вирішила працювати сама на себе, відкрила ФОП та почала надавати послуги бухгалтера. У 2014 році ті підприємства, які вела Олена, були вимушені припинити свою діяльність або переїхати. Довелось шукати нові шляхи розвитку.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2022/09/olena.jpg)
Ідея щодо виробництва туалетного паперу вже виношувалась Оленою, але не було часу та потреби в її реалізації. А в 2014 році з’ясувалось, що основні в регіоні виробники туалетного паперу залишились на окупованій території, в Донецьку та Горлівці. Тобто, ринок виявився незайнятим. Туалетний папір до Костянтинівки привозили з Київщини, Житомирщини та Дніпропетровщини. Місцевого виробництва не було.
У 2016 році за власні заощадження жінка орендувала приміщення в сусідній Дружківці, придбала просте устаткування та почала виробництво. Для наступного кроку та розвитку були потрібні гроші. У 2017 році Олена виграла грант від Донецької ОДА «Український донецький куркуль» – це була підтримка з обласного бюджету на розвиток підприємництва. Так Олена отримала 500 тисяч гривень на придбання обладнання.
Завдяки новому обладнанню невеличке підприємство почало випускати аж вісім видів туалетного паперу. Його продавали в Краматорську, Маріуполі, Дніпрі, Вінниці, Івано-Франківську та Луцьку. Згодом виробництво з Дружківки перевели до Костянтинівки.
Окрім туалетного паперу, Олена Хатмулліна почала випускати побутову хімію.
«До мене їхали гуртові покупці по туалетний папір, – згадує вона. – Їм було зручно відразу купувати й побутову хімію, тим самим економити на логістиці. Костянтинівка й раніше славилась виробництвом побутової хімії. Отже, вирішила продовжити традиції рідного міста».
Але й цього виявилося замало. Занепокоєння власним здоров’ям і вибір здорового способу життя надихнуло зайнятись молодою мініатюрною зеленню. Так у Костянтинівці з’явився мікрогрін Organic Life.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2022/09/zelen.jpg)
Релокація заради збереження
Початок широкомасштабного вторгнення росії в Україну лише поставив справу на паузу. Заради збереження життя працівників виробництво довелося призупинити, а обладнання вивезти на захід країни.
Якщо устаткування для виготовлення туалетного паперу Олена вивозила самотужки, то для вивезення «хімії» скористалась державною програмою з релокації.
Поки що в Дніпрі орендували складське приміщення, де розмістили готову продукцію та сировину для виготовлення хімічних сумішей. Знайти приміщення під виробництво та облаштувати робочі місця взимку – надто дорого через високу вартість опалення.
«У Костянтинівці виробництво хімії буде працювати до останнього, сподіваємось, скоро й Перемога. За потреби працівники будуть приїжджати до Дніпра на декілька днів, виконувати замовлення та їхати назад. Так зможемо працювати», – каже підприємниця.
У Дніпропетровській області влада йде назустріч релокованим підприємствам, намагається підшукати приміщення. Але поки ті варіанти, які знаходили, Олені не підходять. Готові надати списки виробничих майданчиків і в Павлограді.
Сушені овочі для супів
Виробниче вирощування мікрогріну довелось відкласти, залишили ті обсяги, яких вистачає для власної родини. А от обладнання, яке до війни використовували для сублімації та виготовлення сушених фруктів, тепер застосовують для виробництва сушених овочевих сумішей та приправ.
Тернопільська область, куди переїхала Олена Хатмулліна, – переважно сільська місцевість, де міста знаходяться далеко один від одного. У регіоні вирощують багато овочів. Саме з ними вирішила зв’язати нову справу підприємниця зі сходу. Об’єднала зусилля з Харчовим кластером Східної України, аби разом виготовляти овочеві приправи та заправки шляхом сублімації.
«Цей принцип раніше використовували для приготування «космічної» їжі, тепер він поширений і в звичайному житті. Заготовлені шляхом сублімації овочі на 90% зберігають корисні речовини та відновлюють свою структуру на свіжому повітрі», – пояснює Олена.
Окрім безпосередньо обладнання для сублімації, підприємниця додатково придбала устаткування для нарізання овочів, шнекову соковижималку.
Харчовий кластер Донецької області переїхав на Прикарпаття, разом з партнерами шукатимуть замовників, споживачів, об’єднуватимуть обсяги, аби заходити на ринки.
Олена Хатмулліна вже почала виготовляти сушені супи. Спочатку для військових. Тепер має намір співпрацювати з громадськими організаціями, які займаються грантовими програмами на гуманітарну допомогу для переселенців. Люди, які вимушено покинули свої домівки та оселились у безпечних регіонах України, потребують продуктів тривалого зберігання. Особливо ця потреба відчувається в місцях компактного поселення ВПО. Підприємниця у співпраці з партнерами готова забезпечувати переселенців сублімованими овочами, сушеними супами.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2022/09/sup-768x1024.jpg)
Як дійшло до інкубатора
Відразу в двох областях на протилежних краях України – в Донецькій та Тернопільській – Олена Хатмулліна почала вирощувати перепілок. Ніколи до цього не займалась птахівництвом, тож опановувати догляд за маленькими пташками довелося з нуля.
Для цього підприємниця взяла участь у навчальній програмі від ПРООН, яку проводила Агенція сталого розвитку з Бахмута. Навчання було в онлайн-режимі. Програма передбачала також забезпечення на вибір перепілками або курчатами-бройлерами, клітками та інкубатором. Олена обрала перепілок.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2022/09/s-perepelkoj-768x1024.jpg)
«Я ніколи не розводила птицю, але швидко орієнтуюсь в житті, легко навчаюсь», – розповідає про свої «пригоди» жінка.
Перші яйця до інкубатора вона заклала на Тернопільщині. Перепілок у клітках розмістила в Костянтинівці, де доглядати допомагають працівники, задіяні на виробництві побутової хімії.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2022/09/ynkubator.jpg)
Уже починаються холоди, треба думати про обігрів. Опалювати все приміщення немає фінансової можливості, тож готують обігрів саме кліток, аби пташки не мерзли.
Перепілки з перших яєць уже вилупились, заклали нову партію. Маючи попит, готові вирощувати птицю й на м’ясо.
Наразі підприємниця разом із громадськими організаціями шукає такі програми, щоб роздавати людям на розведення перепілок, готова брати участь у таких проєктах. Також Олена щиро вірить, що вже скоро зможе повернутись додому і продовжити працювати на благо людей!
«У нас буде релокація навпаки – перепілки з Тернопільщини обов’язково поїдуть до Костянтинівки! – каже Олена Хатмулліна. – Адже немає нічого кращого на землі, ніж рідний дім».
Ольга Нікуліна
14.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
Фото для публікації надала Олена Хатмулліна