Коли українець відкриває бізнес і заробляє перший мільйон, його вже не зупинить ані землетрус, ані війна. Не вірите – познайомтеся з історією Олени Хатмулліної з Костянтинівки, що на Донеччині. Чи стала вона мільйонеркою, невідомо, але кожного може навчити, як в скрутні часи вижити підприємцю.
Раніше вона займалася виготовленням туалетного паперу та побутової хімії, однак з початком бойових дій цю справу вивезла на збереження до безпечних регіонів. Зараз живе на три регіони – їздить між Донецькою, Дніпропетровською та Тернопільською областями і з нетерпінням чекає на повернення додому.
Від туалетного паперу до мікрозелені
Як не дивно, але саме війна, яка для Донеччини розпочалась у 2014 році, підштовхнула Олену Хатмулліну зайнятись власною справою. Маючи за плечима аж три освіти – педагогічну, юридичну та економічну, – жінка працювала на різних підприємствах рідної Костянтинівки. У 2010 році вирішила працювати сама на себе, відкрила ФОП та почала надавати послуги бухгалтера. У 2014 році ті підприємства, які вела Олена, були вимушені припинити свою діяльність або переїхати. Довелось шукати нові шляхи розвитку.
Ідея щодо виробництва туалетного паперу вже виношувалась Оленою, але не було часу та потреби в її реалізації. А в 2014 році з’ясувалось, що основні в регіоні виробники туалетного паперу залишились на окупованій території, в Донецьку та Горлівці. Тобто, ринок виявився незайнятим. Туалетний папір до Костянтинівки привозили з Київщини, Житомирщини та Дніпропетровщини. Місцевого виробництва не було.
У 2016 році за власні заощадження жінка орендувала приміщення в сусідній Дружківці, придбала просте устаткування та почала виробництво. Для наступного кроку та розвитку були потрібні гроші. У 2017 році Олена виграла грант від Донецької ОДА «Український донецький куркуль» – це була підтримка з обласного бюджету на розвиток підприємництва. Так Олена отримала 500 тисяч гривень на придбання обладнання.
Завдяки новому обладнанню невеличке підприємство почало випускати аж вісім видів туалетного паперу. Його продавали в Краматорську, Маріуполі, Дніпрі, Вінниці, Івано-Франківську та Луцьку. Згодом виробництво з Дружківки перевели до Костянтинівки.
Окрім туалетного паперу, Олена Хатмулліна почала випускати побутову хімію.
«До мене їхали гуртові покупці по туалетний папір, – згадує вона. – Їм було зручно відразу купувати й побутову хімію, тим самим економити на логістиці. Костянтинівка й раніше славилась виробництвом побутової хімії. Отже, вирішила продовжити традиції рідного міста».
Але й цього виявилося замало. Занепокоєння власним здоров’ям і вибір здорового способу життя надихнуло зайнятись молодою мініатюрною зеленню. Так у Костянтинівці з’явився мікрогрін Organic Life.
Релокація заради збереження
Початок широкомасштабного вторгнення росії в Україну лише поставив справу на паузу. Заради збереження життя працівників виробництво довелося призупинити, а обладнання вивезти на захід країни.
Якщо устаткування для виготовлення туалетного паперу Олена вивозила самотужки, то для вивезення «хімії» скористалась державною програмою з релокації.
Поки що в Дніпрі орендували складське приміщення, де розмістили готову продукцію та сировину для виготовлення хімічних сумішей. Знайти приміщення під виробництво та облаштувати робочі місця взимку – надто дорого через високу вартість опалення.
«У Костянтинівці виробництво хімії буде працювати до останнього, сподіваємось, скоро й Перемога. За потреби працівники будуть приїжджати до Дніпра на декілька днів, виконувати замовлення та їхати назад. Так зможемо працювати», – каже підприємниця.
У Дніпропетровській області влада йде назустріч релокованим підприємствам, намагається підшукати приміщення. Але поки ті варіанти, які знаходили, Олені не підходять. Готові надати списки виробничих майданчиків і в Павлограді.
Сушені овочі для супів
Виробниче вирощування мікрогріну довелось відкласти, залишили ті обсяги, яких вистачає для власної родини. А от обладнання, яке до війни використовували для сублімації та виготовлення сушених фруктів, тепер застосовують для виробництва сушених овочевих сумішей та приправ.
Тернопільська область, куди переїхала Олена Хатмулліна, – переважно сільська місцевість, де міста знаходяться далеко один від одного. У регіоні вирощують багато овочів. Саме з ними вирішила зв’язати нову справу підприємниця зі сходу. Об’єднала зусилля з Харчовим кластером Східної України, аби разом виготовляти овочеві приправи та заправки шляхом сублімації.
«Цей принцип раніше використовували для приготування «космічної» їжі, тепер він поширений і в звичайному житті. Заготовлені шляхом сублімації овочі на 90% зберігають корисні речовини та відновлюють свою структуру на свіжому повітрі», – пояснює Олена.
Окрім безпосередньо обладнання для сублімації, підприємниця додатково придбала устаткування для нарізання овочів, шнекову соковижималку.
Харчовий кластер Донецької області переїхав на Прикарпаття, разом з партнерами шукатимуть замовників, споживачів, об’єднуватимуть обсяги, аби заходити на ринки.
Олена Хатмулліна вже почала виготовляти сушені супи. Спочатку для військових. Тепер має намір співпрацювати з громадськими організаціями, які займаються грантовими програмами на гуманітарну допомогу для переселенців. Люди, які вимушено покинули свої домівки та оселились у безпечних регіонах України, потребують продуктів тривалого зберігання. Особливо ця потреба відчувається в місцях компактного поселення ВПО. Підприємниця у співпраці з партнерами готова забезпечувати переселенців сублімованими овочами, сушеними супами.
Як дійшло до інкубатора
Відразу в двох областях на протилежних краях України – в Донецькій та Тернопільській – Олена Хатмулліна почала вирощувати перепілок. Ніколи до цього не займалась птахівництвом, тож опановувати догляд за маленькими пташками довелося з нуля.
Для цього підприємниця взяла участь у навчальній програмі від ПРООН, яку проводила Агенція сталого розвитку з Бахмута. Навчання було в онлайн-режимі. Програма передбачала також забезпечення на вибір перепілками або курчатами-бройлерами, клітками та інкубатором. Олена обрала перепілок.
«Я ніколи не розводила птицю, але швидко орієнтуюсь в житті, легко навчаюсь», – розповідає про свої «пригоди» жінка.
Перші яйця до інкубатора вона заклала на Тернопільщині. Перепілок у клітках розмістила в Костянтинівці, де доглядати допомагають працівники, задіяні на виробництві побутової хімії.
Уже починаються холоди, треба думати про обігрів. Опалювати все приміщення немає фінансової можливості, тож готують обігрів саме кліток, аби пташки не мерзли.
Перепілки з перших яєць уже вилупились, заклали нову партію. Маючи попит, готові вирощувати птицю й на м’ясо.
Наразі підприємниця разом із громадськими організаціями шукає такі програми, щоб роздавати людям на розведення перепілок, готова брати участь у таких проєктах. Також Олена щиро вірить, що вже скоро зможе повернутись додому і продовжити працювати на благо людей!
«У нас буде релокація навпаки – перепілки з Тернопільщини обов’язково поїдуть до Костянтинівки! – каже Олена Хатмулліна. – Адже немає нічого кращого на землі, ніж рідний дім».
Ольга Нікуліна
14.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
Фото для публікації надала Олена Хатмулліна
