Власник мережі кав’ярень «Lucky Coffee» Олег Олійник відновив роботу своїх закладів через тиждень після відведення російських військ від Чернігова. Безкоштовними кавові напої були для військових, працівників комунальних служб, які забезпечували життєдіяльність обласного центру, лікарів і водіїв «швидкої» допомоги. То вже бізнес не задля прибутку, а з прагненням повернути містянам відчуття впевненості й радості, втрачені за понад місяць облоги, постійних обстрілів і бомбардувань. Чернігівці відчули, що місто вистояло і живе, заліковує рани.
ВІЙНА ПЕРЕКРЕСЛИЛА ПЛАНИ
З Олегом можна годинами розмовляти про цілющі властивості кави, розмаїття кавових напоїв, якість зерен і неповторні аромати. Корінний чернігівець, юрист за фахом, він тривалий час працював у столиці. Повернувшись до рідного міста, розпочинав нову справу із однієї найпростішої торгової точки на центральному ринку: пропонував розчинну каву «три в одному» з пакетиків. За кілька років розгорнув конкурентоспроможну мережу кав’ярень, що працювали стабільно й прибутково. Загалом їх було понад 20 у різних мікрорайонах Чернігова: оригінально облаштованих, з привітним персоналом, широким асортиментом напоїв.
Повномасштабне вторгнення росії на територію України перекреслило бізнесові плани Олега Олійника про відкриття нових локацій. Треба було рятувати рідню, дітей і всіляко допомагати ближньому. Не вагаючись, поринув у вир подій, забувши про втому, відпочинок і небезпеку. Приміщення кав’ярень перетворилися на склади і центри гуманітарної допомоги.
РЯТУВАВ ЛЮДЕЙ І ВОЛОНТЕРИВ
Виїжджати з Чернігова підприємець навіть не думав. Першого ж дня видав авансом зарплату всім працівникам. Знайомі вивезли дружину й трьох молодших дітей Олега у безпечне місце, а він турбувався про літніх людей, городян із інвалідністю, родини з дітьми. Разом із друзями й партнерами своїм транспортом доставляв продукти, ліки й інші вантажі зі столиці. Під час обстрілів житлових кварталів допомагав людям перейти в укриття, возив поранених до лікарень.
«Закривавленого пораненого десятилітнього хлопчину не забуду ніколи. Міцно тримав його, а дитина плакала і кликала маму, – схвильовано розповідає Олег при зустрічі. – Боявся, що не встигну довезти його живим до дитячої лікарні. Бог поміг і мені, і лікарям, які вчасно його прооперували».
Батько п’яти дітей, Олег Олійник добре розуміє потреби матерів із маленькими дітьми: малюки не можуть голодувати. Підприємець і до війни був постійним учасником благодійних заходів задля підтримки дітей (і зокрема з інвалідністю). Купував дитячі саморобки й малюнки на аукціонах, не скуплячись на гроші. Повсякчас фінансово підтримував вихованців Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2, де навчаються діти з інтелектуальними порушеннями й особливими освітніми потребами, влаштовував для них майстер-класи.
Благодійництво, без перебільшення, стало стилем його життя. Нещодавно в рамках підтримки 1-ї танкової окремої Сіверської бригади придбав на аукціоні за 27 тисяч гривень м’яч із автографами футболістів київського «Динамо» (зоряний склад 1986 року).
Пригадує, як водночас закрилися всі аптеки, а в продуктових магазинах міста розкупили дитяче харчування. Тож Олег Олійник шукав підприємців, які до війни торгували молочними сумішами, за власні гроші викуповував їх, роздавав матусям (адреси пунктів повідомляв у соціальних мережах). Поміж основними завданнями встигав виконувати й низку другорядних: йому телефонували звідусіль і просили допомогти.
Логістика поїздок містом і до Києва, раціонально спланований час, вміння спілкуватися зі знайомими й випадковими людьми, гуртувати – все це допомагало встигати скрізь. Своєю машиною вивозив жителів із Чернігова. У період оперативного оточення міста робити це було непросто й дуже ризиковано. Одного дня виїхав, а повернутися вже не зміг: ворог підірвав автомобільний міст через Десну. Олег не розгубився. Навпаки – у громаді, де «застряг», зумів організувати волонтерський центр і допомагати людям.
«Дієвий, енергійний, практичний, прагматичний, результативний, невтомний як волонтер», – так відгукувалися про підприємця всі, з ким Олег працював пліч-о-пліч.
«Олег Олійник не шукав і не шукає власної вигоди, не очікує подяки за зроблене, за благодійництво, – такої думки перший заступник голови Чернігівської обласної ради Ніна Лемеш. – Під час бойових дій на території області й облоги Чернігова могла на нього розраховувати, йому можна було доручити будь-яку відповідальну справу: перегнати карету «швидкої» допомоги від кордону, відвезти поранених чи вивезти людей, доставити за тією чи іншою адресою все необхідне. Олега знали на блокпостах, у лікарнях, у віддалених мікрорайонах міста. Він жив проблемами містян і захисників. Він надійний і безкорисливий».
НАПІЙ ЗАДЛЯ СПОКОЮ І НАСОЛОДИ
За словами Ніни Лемеш, відкриття кав’ярень не було для приватного підприємця відновленням бізнесу як такого. Мета – показати населенню, що місто живе, що воно не померло. Кавові напої безкоштовно видавалися для певної категорії людей – тих, кому чернігівці щоденно мають дякувати. Олег відкрив кав’ярні для військових, для працівників комунальної сфери, які лагодили мережі електропостачання, забезпечували людей водою, зв’язком.
«Пам’ятаю, як 7 квітня ми з чоловіком, до слова, теж військовим, вранці зайшли до «Lucky Coffee», що по вулиці Мстиславській, і замовили каву. Сіли за столик, тримаючи в руках фірмові паперові стаканчики з написом «Чернігів – місто легенд» (віднедавна напис змінено на «Чернігів – місто-герой»). Було відчуття неймовірного щастя: сидиш у затишній кав’ярні і насолоджуєшся. Запашна кава з молочною пінкою, з намальованим сердечком. Неймовірне відчуття щастя. Кожен, хто в той час брав таку каву в руки, переживав подібні емоції. Передусім, запашна гаряча кава нагадала чернігівцям, що таке моменти щастя. Здається, що це не тільки стаканчик із напоєм, а символ світла. 38 днів оперативного оточення і блокади виснажили людей, втомили і травмували душевно. Кава нагадувала багатьом, задля чого вони працюють, задля чого боронили древнє місто», – говорить співрозмовниця.
Олег Олійник все робить якісно, надовго, з душею. Відтак підприємництво успішне й затребуване. Бізнес задля людей і розвитку рідного Чернігова.
Почувалася щасливою і я, коли вперше після облоги Чернігова зайшла до цієї ж кав’ярні холодної днини. Мить насолоди після пережитого, після випробування на міцність відсутністю тепла, води, світла й інших побутових благ. Це відчуття щастя незабутнє.
Нині в кав’ярнях мережі Олега Олійника людно і ще затишніше. Отож віри в Перемогу більшає, і крила надії містян у близькі мирні дні розгортаються.
Ольга Чернякова
Фото автора та з архіву Олега Олійника
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
