З 1 вересня 2020 року в Україні стартував навчальний рік, проте формати навчання у школах та ВНЗ відрізняються залежно від того, до якої зони потрапляє навчальний заклад. Протидія поширенню коронавірусу потребує унікального підходу до організації навчання у різних областях, але важливо при цьому забезпечити рівний доступ до знань всіх здобувачів освіти. Український кризовий медіа-центр ініціював публічне обговорення для того, щоб з’ясувати: Яким чином організація навчання в школах на ВНЗ відрізняється залежно від потрапляння у різні зони, визначені епідеміологічною ситуацією?Наскільки реально вирівняти доступ до якісної освіти по всій Україні використовуючи різні формати навчання? Чи можна вважати дистанційне навчання повноцінним сьогодні з огляду на досвід організації навчального процесу в умовах карантину протягом року?
Чим характерний старт навчання цього року?
З початком навчального року до традиційних проблем батьків, школярів та вчителів додалися й ті, що були спричинені пандемією коронавірусу. Зокрема, відчувається брак медичного персоналу, антисептичних засобів та засобів персонального захисту.
Олена Парфьонова, співголова ГО «Батьки SOS»: «На початку року ми відчуваємо брак всього того, що необхідно для навчального процесу. В школах не вистачає медичних працівників та дезінфікуючих засобів. Придбання останніх переклали на плечі батьків»
Роман Бондаренко, співзасновник, юрист ГО «Батьки SOS»: «Ситуація з карантином складна. Проблеми повторюються з року в рік і те дистанційне навчання, яке було весною – не було дистанційним навчанням. Електронні технології використовувалися, щоб передавати письмові технології. Все залежить від керівника школи, чи він знаходить техніку, співпрацює з батьками, знаходить спонсорів»
Окрім цього, Олена Парфьонова підкреслила, що цього року батьки погано оцінюють старт щодо нової української школи. Замість 1 млрд грн навчальні заклади отримали 300 млн грн. За її словами, батьки які віддавали дітей на початку реформи і зараз – відчули різницю.
Роман Бондаренко серед позитивних змін констатує, що у батьків змінився ракурс сприйняття школи. За його словами, раніше відвідування школи було основним критерієм того, що дитині надаються якісні знання і батьки намагалися просто покращити побутові речі, які не допомагають навчанню.
Роман Бондаренко, співзасновник, юрист ГО «Батьки SOS»: «У зв’язку з карантином стало зрозуміло, що школа як приміщення не є необхідним. Стали звертати увагу саме на якість навчання. Якщо раніше батьки намагалися покращити форму – тепер їх цікавить зміст»
Різні карантинні зони для всіх учасників навчального процесу
Представники батьківських організацій наголошують, що дистанційне навчання стало проблемою не лише для учнів, але і для батьків, які не завжди можуть поєднувати перебування вдома з дитиною та роботу. Роман Бондаренко розповів, що в червоних карантинних зонах батьки штурмували міські ради, бо не розуміли як їм ходити на роботу.
Олена Парфьонова, співголова ГО «Батьки SOS»: «Діє норма права – дітей можна самих залишати вдома після 14 років. Поки що у нас дистанційна освіта представляє собою використання Вайберу і Zoom»
Любов Гарбаренко, заступниця голови Профспілки працівників освіти і науки України: «Раптовий перехід закладів на дистанційну форму навчання – це велике випробування для всіх учасників процесу. Ці умови карантину висвітлили багато проблемних питань. Сьогодні, на думку вчителів, для реалізації дистанційного навчання треба докласти фінансових і організаційних зусиль щоб отримати якісне навчання»
Любов Гарбаренко наголосила, що сьогодні і вчитель, і учень знаходиться в домашніх умовах. Для продуктивної роботи вчителю також необхідно мати ноутбук, телефон, принтер. У більшості випадків всі ці витрати лягають на плечі вчителя і батьків. Вона також підкреслила, що вчителі, які знаходяться в групі ризику, сьогодні не мають можливості пройти медогляд безоплатно.
Іван Назаров, заступник голови Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти: «У нас додаються нові проблеми разом зі старими. НАЗЯВО з розуміння відноситься до закладів, які переходить на дистанційнуроботу. Ми звертаємо увагу на те, як впливають дистанційні форми на якість знань. Ми надаємо поради ВНЗ, звертаємо увагу на те, як треба викладачам переходити на дистанційну форму. Щодо рівних умов – нема значення в якому закладі навчається здобувач. Якість має бути одна»
Проблема визначень: дистанційна освіта vs онлайн освіта
Учасники обговорення погодилися, що створення національної платформи для дистанційного навчання допомогло б зрівняти доступ до якісного навчання учнів по всій країні.
Олена Парфьонова, співголова ГО «Батьки SOS»: «Питання національної платформи дуже нагальне. В Google Class і Мій клас ми бачимо шалену кількість помилок. Ми втратили багато часу, але мали можливість зробити національну платформу, яка б дозволила дітям отримувати якісну освіту. Маю надію, що до кінця року щось таке зроблять»
Роман Бондаренко, співзасновник, юрист ГО «Батьки SOS»: «Дистанційна освіта повинна існувати завжди обов’язково, бо є різні діти з різними потребами. Але повністю онлайн освіта не може бути, бо повинен бути контакт між учнем і викладачем»
Олена Парфьонова розповіла, що досвіду власних дітей знає наскільки швидко за кордоном навчальні заклади адаптувалися до нових умов навчання. Зокрема, коледж, де навчається її дитина, за 2 тижні перейшов на онлайн освіту зберігаючи постійний зв’язок між учнем і вчителем, індивідуальні та групові зайняття, лекції і тести. При цьому питання доброчесності в коледжі не стоїть, бо всі розуміють, що карантин закінчиться і рівень власних знань доведеться підтверджувати в реалі.
Іван Назаров, заступник голови Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти: «Те, що у нас відбувається- це не дистанційне навчання. Ми просто були змушені перейти на навчання онлайн. Але це не дистанційна форма, бо для неї є стандарти, окремі методики викладання і цього сьогодні не дотримуються»
Хто має змінити ситуацію?
Учасники обговорення зазначили недостатню координацію дій між Міністерством освіти та науки та Міністерством охорони здоров’я. Також вони порекомендували відомствам звернути увагу на комунікативну складову роботи, для того щоб прийняті рішення були зрозумілими та відомими всім.
Роман Бондаренко, співзасновник, юрист ГО «Батьки SOS»: «Від МОН ми очікуємо комунікації, хочемо бачити що вони роблять, щоб МОН чув проблеми і потреби батьків і вчителів, бо на жаль складається враження, що вони знаходяться в паралельній реальності»
Олена Парфьонова, співголова ГО «Батьки SOS»: «Зміст документів, які видають МОН та МОЗ зрозумілий тільки їм. Батьки дуже багато пишуть, звертаються і до місцевої влади і до МОН. Хочеться щоб проблеми не замовчувалися, а знаходили відповідну реакцію на них»
Любов Гарбаренко, заступниця голови Профспілки працівників освіти і науки України: «Логічно, щоб Міністерство освіти та науки і Міністерство цифрової трансформації також разом працювали над тим, як зробити навчальний процес зручним та ефективним для всіх його учасників»
Іван Назаров, заступник голови Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти: «НАЗЯВО намагається бути правдивим з суспільством. Ми вважаємо, що на нас лежить обов’язок за стан вищої освіти в Україні. Діти і батьки мають знати до якого закладу віддати свою дитину і бути впевненими, що там вона отримає якісну освіту не зважаючи на такі труднощі як скажімо карантин»
