Презентували дослідження щодо загроз для транскордонних вод України

В Україні налічується 465 хвостосховищ, що вміщують 6 млрд тонн промислових відходів: з них 73% складають відходи видобувної промисловості, решта 27% – відходи переробної (металургійна, хімічна, машинобудівна, нафтопереробна та ін.) та енергетичної галузей промисловості. Порушення умов експлуатації та аварії на цих об’єктах становлять небезпеку для водних ресурсів та довкілля в цілому. Протягом 2018-2020 років за підтримки ОБСЄ у двох річкових басейнах України Дністрі та Сіверському Дінці проведено дослідження поточного стану накопичувачів промислових відходів та ідентифікацію екологічних загроз для транскордонних водотоків.

Дослідження проводилося із застосуванням європейських методик комплексного оцінювання безпеки хвостосховищ. За результатами проведених робіт підготовлено рекомендації державним органам влади, а також підприємствам-операторам. 

Серед основних висновків досліджень, можна виділити наступні:

  • Майже половина з усіх ідентифікованих хвостосховищ України знаходяться на території Донецької та Луганської областей – 200 хвостосховищ, що  вміщують 939 млн тонн відходів; із них – 125 об’єктів знаходяться на території, непідконтрольній уряду України.
  • В межах басейну річки Дністер ідентифіковано 32 хвостосховища із 162 млн тонн відходів. Найбільш небезпечними об’єктами у басейні Дністра визначено хвостосховища трьох підприємств, які знаходяться у критичному стані та потребують термінових заходів щодо попередження аварій: 
    • ДП «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (три хвостосховища, орієнтовно 108,9 млн тонн, відстань до р. Дністер 380 м)
    • ТОВ «Оріана-Еко» (три хвостосховища, 26 млн м3)
    • ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (одне хвостосховище, 12,74 млн м3).
  • Найменша відстань від накопичувачів до водних об’єктів складає 10-60 м – у разі аварій забруднюючі речовини у складі відходів можуть потрапити до поверхневих та підземних вод, у т. ч. до транскордонних річок Дністер та Сіверський Донець.
  • Більшість об’єктів перебувають в експлуатації понад 45-50 років, що призвело до втрат гідроізоляційних властивостей споруд, та як наслідок фільтрації небезпечних речовин із накопичувачів до ґрунтів та незахищених водоносних горизонтів.
  • Частина небезпечних накопичувачів є недіючими, об’єкти зберігають відходи минулих виробництв. Такі хвостосховища фактично є покинутими об’єктами – контроль за станом споруд та моніторинг їх впливу на навколишнє середовище не здійснюється. Відповідальність за наслідки можливих аварій чи хронічний вплив таких об’єктів на довкілля та стан здоров’я населення є невизначеною. Покинуті накопичувачі, як правило, переходять на баланс місцевих громад, які не мають ресурсів задля забезпечення  належного закриття та рекультивації порушених земель. 
  • Особливу загрозу для довкілля становлять накопичувачі, розташовані на лінії ведення бойових дій. Пошкодження захисних конструкцій споруд, відсутність безпечного доступу до територій для моніторингу їхнього технічного стану, виконання ремонтних робіт підвищує ризик виникнення аварійних ситуацій. В разі прориву дамб накопичувачів забруднюючі речовини можуть досягнути питних водозаборів, наслідки забруднень можуть мати транскордонний вплив. 
  • Розгляд різних аспектів управління хвостосховищами визначило прогалини у законодавстві щодо державного регулювання таких об’єктів. 

Існує необхідність побудови системи управління хвостосховищами згідно європейського права, орієнтованої на всебічну підтримку їх екологічної та техногенної безпеки шляхом розробки та вдосконалення законодавства за наступними напрямками:

  • управління промисловими відходами, що включатиме специфіку утворюваних відходів всіх галузей промисловості України (Директива 2008/98/ЄС про відходи (Рамкова Директива), Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості)
    • регулювання хвостосховищ як потенційно небезпечних об’єктів та запобігання значним аваріям на таких об’єктах (Директива 2012/18/ЄС про контроль значних аварій, пов’язаних з небезпечними речовинами, SEVESO ІІІ)
    • перегляд методологічних рекомендацій щодо планування реагування на надзвичайні ситуації державними органами влади та підприємствами з огляду на врахування всіх видів загроз від експлуатації хвостосховищ, розгляду ймовірних аварій на таких об’єктах, оцінку ризиків затоплення територій та запобігання аварійному транскордонному забрудненню вод. 
  • Питання державного обліку промислових відходів потребує побудови сучасної системи збору та аналізу даних щодо утворення та накопичення промислових відходів за вертикаллю «оператор – держава» задля прийняття управлінських рішень.
  • Хвостосховища зберігають різні види промислових відходів: деякі з вмістом речовин із токсичними властивостями, інші містять ресурсоцінні компоненти, тож існує необхідність у розробці загальнодержавної стратегії поводження із промисловими відходами із розподілом всіх хвостосховищ на такі, що можуть бути використані повторно, та на об’єкти, що підлягають закриттю і рекультивації порушених земель.

Питання безпечної експлуатації накопичувачів промислових відходів, врегулювання їхнього статусу та успадкованих, за роки експлуатації проблем, потребує комплексного врегулювання та співпраці усіх зацікавлених сторін для попередження екологічних наслідків в тому числі транскордонного масштабу. 

Довідкова інформація

Дослідження на сході України виконано в межах проєктів Координатора проектів ОБСЄ в Україні, що впроваджувались у 2019 та 2020 роках у партнерстві з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Державним агентством водних ресурсів України. 

У 2019 році, за участю центральних та місцевих органів влади, проєктом визначено пріоритетні підприємства із хвостосховищами в басейні Сіверського Дінця для поглиблених досліджень.  Командою експертів проведено дослідження поточного стану хвостосховищ трьох промислових підприємств, що розташовані у зоні ведення бойових дій у Донецькій області – ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко», ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» та ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Резюме досліджень доступне у відкритому доступі[1]. У відповідь на підготовлені за результатами дослідження рекомендації, у 2020 році проведені роботи з моделювання впливу на довкілля в разі аварійного прориву дамб у найбільш вразливій зоні розташування накопичувачів ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» та ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська». 

В межах проєктної роботи у 2020 році, проведено дослідження стану та ідентифікацію загроз для довкілля від ставка-накопичувача ПрАТ «Бахмутський аграрний союз»[2], розташованого в зоні ведення бойових дій у Донецькій області та небезпечних об’єктів, розташованих у безпосередній близькості до р. Сіверський Донець у Луганській області: шламонакопичувачі ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», шламонакопичувачі колишнього підприємства «Лисичанська сода», накопичувач високомінералізованих стоків КП «РВУВКГ» Рубіжанської міської ради, яке є балансоутримувачем накопичувача, переданого від ТОВ «Рубіжанський краситель». 

У басейні річки Дністер дослідження виконано за підтримки проєкту ГЕФ / ПРООН / ОБСЄ / ЄЕК ООН «Сприяння транскордонному співробітництву та комплексному управлінню водними ресурсами в басейні річки Дністер», що був розроблений на запит урядів Республіки Молдова та України. Мета проєкту – впровадження механізмів інтегрованого управління водними ресурсами в басейні річки Дністер для забезпечення його сталого розвитку. Період реалізації проекту – 2017-2020 рр., бюджет – 1.6 млн євро.

Матеріали

Публікація «Хвостосховища Донбасу» із резюме результатів досліджень 2019 року за посиланням https://www.osce.org/uk/project-coordinator-in-ukraine/456847

Результати дослідження в басейні Дністра за посиланням: https://dniester-commission.com/novosti/masshtabnoe-issledovanie-sostoyaniya-xvostoxranilishh-v-bassejne-dnestra/   

Відеосюжет «Екологія та конфлікт: ОБСЄ допомагає Україні підсилити систему попередження катастроф» https://www.youtube.com/watch?v=iHrsSoo7600