«Чи могла б література в якісь спосіб запобігти трагічним подіям 2022 року?», – таке питання ведучий проекту «Навколо книги» Ігор Стамбол задав голові Національної спілки письменників України Михайлу Сидоржевському.
«Вона намагалась вплинути, але недостатньою мірою, і на то було багато причин, – відповів гість. – Впродовж тривалого часу наша культура пригноблювалась. Ви знаєте долю частини митців у радянській період. Концтабори, заслання, смерть, інші випробування. Частина обрала внутрішнє дисидентство. При цьому більшість по суті колаборували під дудку комуністичної влади».
Михайло Сидоржевський – член проводу ОУН, і про націоналізм каже, що це тема до обговорення, якого немає сьогодні, але після перемоги у війні це питання постане.
«Ми не знаємо, в яких форматах український націоналізм буде у 21 столітті, – визнає спікер. – Для мене це абсолютно здорове, позитивне, високе, світле явище. Про націоналістів багато різного говорили. Це жертовні люди, які йшли на смерть за Україну. Сьогодні ми нарешті починаємо це усвідомлювати».
В його розумінні Національна спілка письменників уявляє собою своєрідну бронь, яка захищає українську традицію. Голова пояснює, завдяки чому це відбувається: «Були рецидиви, коли виникали бажаючи ліквідувати спілку. Ще до війни казав, що тоді сюди зайдуть російські гроші. Створюватимуться якісь союзи російськомовних письменників. Подібні спроби вже спостерігалися на Сумщині, Одеській, Миколаївській областях».
Друга місія товариства письменників – створення середовища для спілкування душ, яких поріднила література, говорить Михайло Сидоржевський. На його переконання, цехова солідарність дуже важлива. Авторам потрібно обмінюватися інформацією, думками, а таких у спілці трохи більше двох з половиною тисяч. Не вистачає силового поля для дискусій, полеміки, визначення критеріїв того, що є справжнє талановите, а що сміття і графоманія.
«А як бути молодим авторам, де публікуватися? – спитав Ігор Стамбол.
«Взагалі видати свою книгу не складно. Я в такому випадку жартую: навіть баба Маня з третього під’їзду, зібравши пенсію, може видати 10 примірників. Буває, виходить і по одному примірнику», – зазначає Михайло Сидоржевський.
Проте, якщо казати серйозно, з літературною періодикою, на яку завжди розраховували нові письменники, ситуація не найкращя. На всеукраїнському рівні виходять лише «Літературна Україна», «Українська літературна газета», і дуже малими тиражами журнали «Київ» та «Всесвіт».
«Цього дуже мало, – вважає голова Національної спілки письменників.- В Україні багатюща література, є потужні поети, пристойна проза, однак, бракує можливостей друкуватися».
