Як молодій письменниці вдалося написати метамодерний роман про Київ 1918 року, що звучить напрочуд сучасно
Письменниця, культурна дипломатка, дослідниця жіночої історії та життя на межі часів — такою постає Анна Безпала у розмові в рамках спецпроєкту Українського кризового медіа-центру “Навколо книги”. З координатором пресцентру УКМЦ Ігорем Стамболом вона говорила про шлях до літератури, роботу в Данії та Нідерландах, а також про роман “Кассандра курить папіроси”, який повертає нас у буремний Київ 1918 року і змушує краще побачити теперішнє.
“Кассандра” і війна, яку ми вже бачили
Свою книгу Анна писала майже рік, однак готувалась до неї значно довше. За два роки до цього вона вже вивчала контекст початку XX століття, щоби зрозуміти, про що і як писати художній текст. Власне, поштовхом став образ дівчини, що сидить на даху Києва напередодні вторгнення.
“Це була дівчина, яка сиділа на даху десь у Києві під час Першої світової… перед нею вечірній, тихий, мирний Київ, але в неї є дуже сильне відчуття, що скоро вже він не буде таким. І от цей образ я запам’ятала”, — згадує авторка.
Після повномасштабного вторгнення, каже Анна, вона повернулася до цієї ідеї і подалась на програму “Літосвіта”. Саме тоді у неї почала складатися історія, яка згодом стала “Кассандрою”.
Жінки в центрі історії: Київ 1918 року очима героїнь
Один з головних намірів Анни — вивести на передній план жіночий досвід. Для неї було важливо зобразити не лише саму подію — бої за Київ 1918 року — а й показати, як її переживали жінки.
“Це був дуже патріархальний час. Коли ми читаємо мемуари, це часто чоловіки, які діяли. Для мене було важливо показати жіночий досвід, активний жіночий досвід, з тих мемуарів, які я змогла знайти. Щоб жінки були в центрі книги”, — наголосила письменниця.
Документ, що дихає: джерела, зноски і мова епохи
Анна ретельно працювала з джерелами. У романі — десятки зносок і пряма стилізація мови під 1918 рік. Для історичної достовірності вона вивчала газети, мемуари, спогади й навіть консультувалась із науковцями.
“У мене була формула, як мені комфортно працювати з історичною художкою. Є період, де я просто читаю все: статті, мемуари, спогади. А коли розумію, що в мене є розуміння, я формую сюжет і вже тоді починаю писати і продовжую дослідження паралельно”, — розповіла письменниця.
Між Данією, Україною та Нідерландами: культурна дипломатія в дії
Анна Безпала — не лише письменниця, а й культурна дипломатка. Під час перебування у Данії вона заснувала літературний клуб “Кава з Маланчуком” у Копенгагені, організовувала події, співпрацювала з українськими та данськими авторами.
“Я тоді вирішила, що це саме те, за що я хочу взятися. І зробила літературний клуб. Ми запрошували українських письменників, літературознавців, наприклад Тамару Гундорову, Олександра Мехеда, мали розмови з Євгенією Кузнецовою. Також данські письменники, переклади творів, голоси гідності – це все було”, — розповіла Анна.
У цих подіях брала участь як українська діаспора, так і місцева аудиторія. Формати виявилися дієвими, а культурний місток між Україною і Данією — живим.
Про інше майбутнє: роман, який ще попереду
На завершення розмови Анна поділилася, що вже думає над наступною книгою. Цього разу — про українців у діаспорі 1950-х у Копенгагені.
“Це буде Копенгаген. Це буде 1950-ті роки. Буде згадуватися ОУН за кордоном. І буде розмова про те, як різні покоління діаспори між собою співвідносяться, як почувається людина, яка покинула свою країну у той час”, — зазначила вона.
Метафорична “Кассандра”, яка закурює тривогу
І назва книги, і її головна героїня — метафоричні. За словами авторки, Кассандра курить папіроси, аби не бачити своїх пророчих видінь.
“Це така іронічна гра, жарт про те, наскільки була заплутана і складна ситуація, що якби Кассандра курила папіроси. Папіроси — це спосіб не бачити видінь. І так само, як зараз часто, коли ми думаємо про майбутнє, хочемо побачити якусь Кассандру, яка розкаже, що буде. Але на найбільш жорсткі передбачення ми також по-людськи хочемо закривати очі”, — сказала авторка.
