Фраза нашого прикордонника з острова Зміїного, який послав російський військовий корабель у єдиноправильному напрямку, не просто так стала крилатою та вмить розлетілася всією країною. Вона лаконічна, влучна і вичерпна, але, вочевидь, потребує певного розписування по пунктах, щоб не виникало ніяких непорозумінь.
1. Російський військовий корабель – єдиний у своєму роді. Не існує інших російських кораблів. Уся Російська Федерація – це інтегроване авторитарне тіло, у якому нема ніяких протиборчих сторін чи альтернативних поглядів на реальність. Можливо, ситуація зміниться у майбутньому, але станом на зараз – усе саме так. Путін має максимальну підтримку народу, опозиції не існує як класу. Уся державна машина під його контролем.
2. Російський корабель – військовий. Його мета атакувати і завоювати нас. Навіть якщо деякі частини корабля можуть мати вигляд круїзного лайнера – це ілюзія. Усі вони працюють на знищення нашої незалежності на всіх фронтах.
3. Російський військовий корабель має багато кают з різним призначенням і озброєнням, але одною стратегічною метою – наша поразка.
Ось основні каюти:
– Силова каюта. Тут усе зрозуміло – збройні сили РФ, їхні спецслужби, гвардія і т.д.
– Дипломатична каюта. Лавров і його солдати, розкидані по всьому світу.
– Економічна каюта. Російський бізнес – нафта та газ, олігархічні монополії.
– Каюта пропаганди. Розгалужена система інформаційної боротьби: телеканали, соцмережі, агенти впливу, інфлюенсери.
– Каюта колаборантів. Це українські громадяни, які працюють на Росію і мають свою власну каюту на її військовому кораблі.
Ці каюти доволі очевидні та незамасковані. Ні в кого не виникає ніяких питань щодо їхньої військовості та ворожості. Але далі я перерахую не настільки однозначні каюти.
– Церковна каюта. Російська православна церква, на жаль, міцно інтегрована в державний апарат. Замість того, щоб проповідувати християнські цінності любові до ближнього, вона виправдовує і прикриває загарбницькі й насильницькі дії РФ. УПЦ МП, як частина РПЦ, зараз на роздоріжжі. Після завершення гарячої фази війни там явно переглядатимуть власний статус і політику.
– Каюта Шахматова. Алєксєй Шахматов – це відомий російський лінгвіст і ліберал. Він був великим другом України і української мови до моменту, коли Україна захотіла відділитися від Російської імперії. У каюті Шахматова перебувають усі російські ліберали. Вони уже навіть готові змиритися з фактом незалежності України, але ніколи не приймуть нашого прощання зі спільним культурним простором і будуть чіплятися, як за соломинку, за спадщину Русі та інші теми, які нас якимось чином об’єднують.
– Каюта Станіславського. У ній подорожують усі ті, хто раптом прокинувся і вирішив виступити проти війни. Єдина причина появи у них пацифізму і антивоєнних настроїв – це те, що Росія програє і несе втрати, а цинкові труни і чорні пакети розлітаються їхніми містами і селами. Якби Росія завдала нам повної поразки і винищила би половину нашого населення, у них би м’яз на обличчі не здригнувся. Де були ці пацифісти у 2014-2015 роках – ось питання, яке поставив би їм Станіславський (теж пасажир корабля, до речі).
– Каюта Толстоєвського. У нас часто ведуться дискусії – чи можна приплітати культуру, літературу, музику і мистецтво до актуальних подій. В умовах війни культура нагадує саперну справу. Хитро заміновані території треба розміновувати роками, використовуючи ювелірні навички. Під час війни сапери радять одне: бачиш міну – обійди і не намагайся розмінувати сам. Тому поки вся ця «велика російська культура» – це невід’ємна частина військового корабля, а як правильно її сприймати і як відсортувати умовно безпечні продукти від розтяжок з секретами, розберемося після війни.
Отакі основні частини російського військового корабля. Там ще є додаткові шлюпки, камбуз на всі смаки і різноманітні гальюни. Наша перемога буде остаточною не тоді, коли ми завдамо поразки російській армії, а коли відправимо весь російський військовий корабель у загальновідомому напрямку, усі каюти без винятку.
ЛЕСЬ БЕЛЕЙ
Журналіст
