Володимир Солов’ян, Антон Хім’як
Нещодавно новим президентом Тайваню було обрано голову правлячої Демократичної прогресивної партії (ДПП) Лая Цінде. Перемога кандидата від чинної адміністрації Тайваню означає збереження нинішнього статусу-кво, який характеризується перманентною напруженістю довкола острівної демократії. Результати виборів стали каталізатором чергового етапу публікацій та дискусій на тему планів Пекіну “поглинути” Тайвань. Втім аналіз інформаційної компоненти виборчої кампанії засвідчує, що в інформаційна “десантна операція” комуністичного Китаю уже триває.
Команда HWAG розбиралась, як результати виборів на Тайвані можуть вплинути на інформаційну опірність острівної демократії, як еволюціонують методи пропаганди КНР та навіщо Кремль шукає виправадння власній агресії довкола теми Тайваню?
Половинчаста перемога
Перемога Лая є неповною. Паралельно з виборами президента, громадяни Китайської Республіки обрали новий склад парламенту. За підсумками виборів до Законодавчого юаню (парламент Тайваню) демократи втратили більшість.
За підсумками виборів, для формування парламентської більшості головній опозиційній партії Гоміньдан бракує 5 голосів (а з урахуванням прогоміньданівських симпатій двох незалежних мажоритарників – 3). Правлячій ДПП для збереження контролю над парламентом необхідно заручитись підтримкою щонайменше 6 депутатів.
“Золота акція” опинилася в руках третьої сили – Тайванської народної партії (ТНП), яка завела до парламенту 8 представників. Як зауважує запрошений науковий співробітник Тайванського інституту досліджень національної оборони та безпеки Юрій Пойта, “Без голосів ТНП буде важко домогтися ухвалення законопроектів, щодо яких існуватимуть розбіжності між демократами і Гомінданом. Це може призвести до збільшення часу на обговорення, досягнення консенсусу і пошуку взаємних поступок”.
Коаліціада в тіні Великого Брата
На долю коаліційних домовленостей визначальний вплив матиме питання відносин з Пекіном.
Правляча політсила ДПП виступає за зміцнення тайванської ідентичності та більш тісні зв’язки зі Сполученими Штатами і Японією. В той же час, чинна адміністрація Тайбею не готова до ескалації, яка неодмінно настане у випадку проголошення декларації про незалежність Тайваню.
На цьому тлі Гоміндан, ймовірно, збереже курс на зближення з КНР. Партія, яка завжди вважалася анти-комуністичною, сьогодні оперує ідеями мирного співіснування між двома берегами Тайванської протоки та єдності китайської нації.
Союз демократів та “націоналістів” (Гоміндан) надто токсичний для обох партій, тож їм доведеться шукати точки дотику з Народною партією. Позиція останньої щодо відносин з КНР грунтується на ідеї пошуку компромісів. Відповідно, у випадку формування коаліції ДПП-ТНП президент Лай буде змушений дотримуватись стриманої політики щодо комуністичного Китаю, навіть якщо Пекін посилить тиск на його уряд. У випадку формування опозиційної до президентської адміністрації коаліції Гоміндану та ТНП виникає висока ймовірність внутрішньополітичної кризи, якою неодмінно скористаєтеся Пекін.
Під ударами фейків з континенту
Спричинене проведенням виборів на Тайвані роздратування Пекін продемонстрував в звичний для себе спосіб – провів військові навчання поблизу острова. Втім, на переконання більшості міжнародних оглядачів, сценарій збройного вирішення “питання Тайваню” є віддаленим сценарієм росту амбіцій Пекіну.
Тим часом інформаційний наступ КНР на Тайвань – виклик сьогодення для громадянського суспільства та уряду Китайської республіки. Відповідно до звіту проекту Стокгольмського університету Varieties of Democracy, опублікованого в березні 2023 року, Тайвань протягом десятиліття залишається в світових “лідерах” за кількістю зовнішніх дезінформаційних впливів. Головним імпортером дезінформації в тайванський інформаційний простір, звісно, є КНР.
В рамках передвиборчої кампанії-2024, в медіапросторі Тайваню циркулювало декілька теорій змов, що, вірогідно, мають материкове походження. До прикладу, одна з них стверджує, що Вашингтон та Тайбей об’єднали зусилля для створення біологічної зброї на випадок “вторгнення КНР”. Також в центрі дезінформаційної атаки опинилась соратниця новообраного президента Лая Цінде, кандидат в віце-президенти від ДПП Сяо Мейцинь (Сяо Бікхим). Наприкінці минулого року в опозиційних ЗМІ поширилась неправдива новина про її американське громадянство, через що заступниця Лая не мала б права брати участь у виборах. Однак ключове повідомлення, яке поширювалось з табору прихильників КНР, полягає в тому, що сам Лай має “схильність до диктаторства” та неодмінно “зпровокує” війну через “поспішне прагнення до незалежності Тайваню”.
Варто відзначити, що Пекін вдосконалює майстерність в поширенні маніпулятивної інформації з метою формування лояльних до політики Компартії Китаю настроїв на “бунтівному” острові. Аналітики стверджують – якщо на попередніх виборах (в 2020) спроби Китаю поширювати дезінформацію були доволі незграбними та легко ідентифікувались (зокрема, через ip-адреси), то наразі про-КНРівські меседжі стали більш адаптованими до локальної адженди.
Серед нових чи суттєво “удосконалених” методів поширення інформаційного впливу, які апробували ідеологи комуністичного Китаю в ході тайванських виборів, можна відзначити такі:
- фінансування невеликих новинних організацій на Тайвані, які здебільшого поширюють критичні до влади повідомлення та сфабриковані опитування.
- залучення місцевих онлайн-інфлуенсерів та блогерів, які транслювали вигідні материку наративи.
- поширення технології дипфейку на сферу політтехнологій. Показовим прикладом є випадок YouTube-акаунту “Eat Rice, No War”. У грудні там було опубліковано відео із застосуванням технологій deepfake — у матеріалі показується, що у кандидата від ДПП (Лай Цинде) нібито було три коханки. Цьому передували схожі спроби сфабрикувати аудіофайл, у якому кандидат в президенти від Народної партії висміював Лая за те, що він відвідав США та «пройшов співбесіду» на посаду президента.
Поле битви – соціальні мережі
Характерна риса інформаційної складової нещодавніх виборів на Тайвані – домінування агітації в соцмережах над політичною рекламою в традиційних ЗМІ. Така ситуація є закономірною, оскільки в 2022 році лише 27% тайванців довіряли місцевим ЗМІ – найнижчий показник в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (дані «Репортерів без кордонів», дослідження Інституту Reuters і Оксфордського університету).
Найбільш загрозлива ситуація з позицій інформаційної опірності Тайваню склалась довкола сервісу коротких відео TikTok, що належить компанії ByteDance зі штаб-квартирою в Пекіні. Дана соцмережа користується значною популярністю серед жителів Тайваню – близько чверті населення острова користується додатком, в тому числі ряд популярних впливових людей і знаменитостей.
Прикметно, що напередодні виборів тайванський сегмент TikTok був переповнений дезінформацією, яка звинувачувала Лая в сексуальних скандалах, ухиленні від сплати податків і змові з метою початку війни з Китаєм. За словами Пума Шена (Puma Shen), доцента Національного університету Тайбея, “Роль Китаю полягає у посиленні звучання, а не виробництві дезінформації. Щоразу, коли Китай помічає щось, що варто посилити, він це робить, і ми не можемо протидіяти цьому масштабу». Інший дослідник дезінформації, співзасновник Doublethink Lab, Мін Суан Ву зазначає, що ряд феків поширювався в соцмережах через підроблені облікові записи, а також із застосуванням штучного інтелекту (ШІ).
Війна двох веж
За даними тайванської розвідки, інформаційну кампанію проти Тайваню координує давній соратник китайського лідера Сі Цзіньпіна Ван Хунін – провідний ідеолог та партійний теоретик, член найвищого ареопагу Компартії Китаю – Постійного комітету Політбюро ЦК. Безпосередньо пропагандиські зусилля щодо тайванської проблематики, координує Центральний відділ пропаганди Комуністичної партії та “База 311” Народно-визвольної армії – підрозділ психологічної війни зі штаб-квартирою в місті Фучжоу поблизу узбережжя Тайванської протоки.
За інформацією тайванських джерел, спеціалісти “Бази 311” організовували поїздки тайванських ЗМІ на материковий Китай, а також поширювали в соцмережах (у форматі коротких відео) вигідні Пекіну наративи на основі вирваних з контексту сюжетів тайванських телепрограм.
За оцінкою науковця тайванської Academia Sinica (національна академія Республіки Китай) Цзу-вей Хунга, “Пекін нарощує зусилля в когнітивній війні”. Науковець стверджує: “Негативні наративи ефективні не тому, що змінюють результат виборів, а тому, що посилюють соціальні конфлікти та створюють порочне коло недовіри та ненависті”.
Влада Тайваню протидіє інформаційним впливам КНР через:
- підтримку мережі громадських організацій та сінк-танків, які спеціалізуються виявленні та спростуванні фейків;
- застосування технології блокчейну для виявлення маніпулятивних повідомлень в соціальних месенджерах (до прикладу, чат-боти попереджають про виявлення неправдивої інформації користувачів Line – популярного серед тайванців сервісу для обміну повідомленнями);
- підвищення медіаграмотності громадян.
17 січня 2024 року було анонсовано створення Тайванського Центру вивчення когнітивної війни. До складу Центру входять три підрозділи: збору та дослідження даних; аналізу когнітивної війни, спрямованої проти Тайваню; швидкого реагування боротьби з фейковими новинами. Передбачаєтьсяя, що кіберексперти Центру відстежуватимуть фейкові облікові записи, направлятимуть власниками соціальних платформ запит із вимогою видалити фейкові новини та відео, а також публікуватимуть заяви для інформування громадськості.
За словами прем’єр міністра Тайваню, Чень Цзяньженя, «Уряд продовжує підвищувати спроможність наших громадян до розпізнавання брехливої інформації, продовжує розробляти відповідні вказівки, розслідувати фейки. Випадки навмисного поширення дезінформації також одразу ж розслідуються та караються відповідно до закону. Уряд продовжить уважно цим займатися».
Отож Тайбей вживає ряд заходів адміністративного характеру. До найбільш помітних кроків можна зарахувати заборону державним службовцям користуватись TikTok в 2020 році. В тому ж році влада не продовжила ліцензію на мовлення місцевому прокитайському кабельному каналу новин CTi TV, який належить бізнесмену та медіамагнату Цай Енг-мену (Tsai Eng-meng). Останнього пов’язують з материком тісні фінансові відносини. В той же час заходи влади навряд чи можна назвати репресивними, оскільки телеканал до сьогоднішнього дня продовжує мовлення в ютубі, а сестринські телеканали медіагрупи залишаються в системі національного кабельного та супутникового мовлення.
“Російські добровольці” на тайванському інформаційному фронті
Внаслідок агресії проти України та політико-економічного розриву із Заходом Росія впала в задушливі обійми Китаю. Залежність Кремля від “старших товаришів” в Пекіні проявляється не лише в економічній сфері. На фронті дискурсивних воєн з США та їхніми союзниками Москва справно відіграє роль “молодшого партнера”, часто пускаючи в хід прийоми, яких уникає гордовитий Чжуннаньхай.
Фактор виборів на тайвані Кремль використав для чергового реверансу в сторону китайського керівництва. В заяві російського МЗС йдеться: «Російська сторона виступає проти незалежності Тайваню в будь-якій формі. Закликаємо всі зовнішні сили утримуватися від провокаційних дій, що підривають регіональну стабільність та міжнародну безпеку». Відповідь Тайбею була різкою та категоричною: «Росія добровільно перетворилася на громилу (в оригіналі тайванці використовували 打手, інші варіанти перекладу – “найманець”, “вибивала”) режиму Комуністичної партії Китаю і свідомо прийняла хибний „принцип одного Китаю“», — заявили в острівному уряді. Це, на думку тайванських дипломатів, «ще раз доводить, що авторитарне злиття Росії і Китаю наражає на небезпеку міжнародний мир, стабільність і світопорядок, заснований на правилах».
Тайванський ляпас Кремлю став повною несподіванкою для російської пропаганди. До дня виборів державні ЗМІ РФ висвітлювали хід волевиявлення на Тайвані мляво, практично ігноруючи острівну демократію. Однак рішучий дипломатичний демарш Тайбею запустив ланцюгову реакцію в російських медіа та соціальних мережах.
До основних мотивів роспропаганди можна зарахувати:
- спекуляція на темі війни, яка, начебто, внаслідок перемоги Лая стає невідворотною. Гасла Демократичної прогресивної партії російські пропагандисти визначали як “максимально екстремістські”.
- Звинувачення американців у створенні “фондів з роботи над трансформацією суспільної свідомості та заміни китайської ідентичності та тайванську”.
- Вибори зображались як спроба Вашингтону “втрутитись” у внутрішньокитайські справи, перешкодити процесу “об’єднання” та створити “ще одну конфліктну ситуацію в світі, щоб стримувати розвиток інших країн”.
- Поширення інформації про фальсифікацію результатів виборів (на основі припущень про недопущення лояльних до КНР виборців, прописаних на дрібних островах, що належать Тайваню, через створення штучних транспортних перешкод).
- Акцентування уваги на тому, що попри перемогу “анти-пекінського” кандидата, більшість тайванців виступає за дружні відносини з КНР.
Отже, в цілому риторика російських ЗМІ віддзеркалює позицію офіційних медіаресурсів КНР. Кремль фактично ретранслює основні наративи Пекіну. Втім помітні також спроби вмонтувати в тайванський контекст путінське псевдоідеологічне обгрунтування війни з Україною. До прикладу, “декитаїзація” і “тайванізація” острова порівнюється з “дерусифікацією”, яку, начебто, проводила українська влада та уряди “колишніх республік СРСР”.
Вибори на Тайвані стали маркером розвитку технологій та методів поширення інформаційного впливу КНР. Пекін не обмежується звичними каналами розповсюдження інформації, такими як телебачення чи офіційна преса. В умовах дефіциту довіри до традиційних ЗМІ , що є глобальною тенденцією, гловним полем битви наративів стали соціальні мережі. Протягом останніх років Китай демонструє високий рівень адаптивності в даному вимірі кіберпротистояння. Пекін застосовує широкий інструментарій для проникнення в суспільну свідомість тайванців – дипфейки, штучний інтелект, мережа лояльних медіакоментаторів тощо.
Кейс виборів на Тайвані доводить, що практики пропаганди КНР та РФ значною мірою тотожні. Обидві країни не покладаються на офіціоз, що лунає з високих трибун. Натомість пропаганда Китаю та Росії мімікрує під локальний порядок денний. Інформаційні інтервенції двох автократій маскуються під невдоволення діями влади з боку місцевих спільнот. Аналогічні методи впливу Кремль понад десятиліття застосовував в ході гібридної проти України в інформаційній площині, зокрема через залучення українців до російських соціальних платформ, інкорпорацію підконтрольних Росії телеканалів та створення мережі проросійських спікерів та медіа-інфлуенсерів.
Приклад Тайваню свідчить, що зовнішнім когнітивним впливам можна ефективно протистояти, навіть якщо за ними стоїть сила, що на порядок переважає ресурс країни-об’єкта інформаційної атаки. Головними засобами досягнення інформаційної опірності є перевага в швидкості обробки інформації для виявлення та запобігання маніпуляціям а також підвищення медіаграмотності суспільства.
